Красива дипломатія

      Вони освічені, розумні, дипломатичні. Вони дуже різні за темпераментом, хитрощами вести переговори, але їх об'єднує одне — фах і посада. Всі ці жінки є міністрами закордонних справ. Автор цих рядків помітив, як багато жінок очолили зовнішньополітичні відомства своїх країн останнім часом, а впродовж нинішнього року процес фемінізації дипломатії пішов узагалі лавиноподібно. Важко сказати, чи це стала новітня тенденція, чи випадковий збіг. Незаперечним є лиш те, що жінки-дипломати справляють значно краще враження, ніж їхні колеги-чоловіки. «УМ» вирiшила провести заочний «конкурс краси» серед жінок-міністрів закордонних справ. Ось перша десятка «дипломатичних» красунь Європи та перша четвірка світу.

Краща десятка  Європи

1. Дора (Теодора) БАКОЯННIС, Греція

      Шеф грецької дипломатії має таку блискучу вроду, що могла б стати теле- чи кінозіркою. Але родинні традиції зобов'язали до іншого: Дора, яка народилася 6 травня 1954 року, є молодшою із чотирьох дітей ветерана грецької політики Костантіна Міцотакіса, який був прем'єр-міністром у 1990—93 роках. Дора розпочала навчання у Німецькій школі в Афінах, але після приходу 1968 року до влади хунти «чорних полковників», її родина емігрувала до Парижа, звідки повернулася на батьківщину 1974 року після падіння військової диктатури. Дора здобула елітну освіту: вивчала політичні науки та цивільне право в Афінському та Мюнхенському університетах.

      З 1974 року перебувала у шлюбі з відомим грецьким журналістом та політиком Павлосом Бакояннісом, має доньку Алексію та сина Костаса. Спочатку працювала в міністерстві економіки, а потім — у МЗС, була головою виборчого штабу консервативної партії батька — «Нова демократія». 1989 року Дора Бакоянніс пережила велике горе: члени терористичної організації «17 листопада» вбили її чоловіка, на той час — депутата парламенту. Відтак жінка повністю присвятила себе політичній кар'єрі: займала посаду міністра культури Греції, тричі переважною більшістю голосів виборців обиралася депутатом парламенту.

      Кілька років тому вдруге вийшла заміж за бізнесмена Ісідороса Коувелоса, але залишила за собою прізвище першого чоловіка.

      Восени 2002 року Дора Бакоянніс перемогла на виборах мера Афін. Власне, на плечі цієї тендітної жінки лягла відповідальність за підготовку і проведення літніх Олімпійських ігор 2004 року. Вона була першою в історії Олімпіад жінкою-мером, яка організувала такий масштабний захід світового значення. Усі ми пам'ятаємо, як чудово була організована Олімпіада-2004, пам'ятаємо усміхнену, елегантно одягнену та блискуче вродливу пані-мера на церемоніях відкриття та закриття Олімпіади.

      Діючий прем'єр-міністр Греції Костас Караманліс призначив Дору Бакоянніс міністром закордонних справ 14 лютого цього року. Вона стала першою в історії Греції жінкою на цій посаді. Врода Бакоянніс робить її, без усілякого сумніву, королевою на жіночому дипломатичному олімпі.

2. Колінда ГРАБАР-КIТАРОВИЧ, Хорватія

      При виборі першої віце-міс вагатися не довелося. Врода «міністриці» (у хорватській мові слово «міністр» має власне такий жіночий відмінок) промовляє сама за себе.

      Колінда Грабар народилася 29 квітня 1968 року в хорватському місті Рієка. Багато хорватів виїздять на заробітки, тож і Колінда провела свої дитинство та юність у Сполучених Штатах. Вищу освіту здобула у Загребському університеті, після закінчення якого 1992 року відразу ж розпочала дипломатичну кар'єру. Але паралельно продовжувала освіту, здобула магістерське звання у галузі міжнародних відносин, тепер працює над докторською дисертацією. У 1995—97 роках очолювала в МЗС департамент зв'язків iз Північною Америкою, в 1997—2000 роках працювала в посольстві Хорватії у Канаді. Після повернення на батьківщину була обрана до парламенту та зайняла у сформованому в грудні 2003 року уряді посаду міністра з європейської інтеграції. Саме вона 2004 року розпочала переговори з Брюсселем про вступ Хорватії до ЄС. Після відставки у лютому минулого року міністра закордонних справ Міоміра Жужула МЗС та міністерство євроінтеграції були об'єднані, пані Колінда очолила розширене міністерство і стала першою в історії Хорватії жiнкою-главою МЗС.

      Пані міністр перебуває у шлюбі з Яковом Кітаровичем, подружжя має двох дітей. Колінда Грабар-Кітарович, окрім рідної, вільно розмовляє англійською, іспанською та португальською мовами. У вільний час захоплюється літературою та кіно, любить мандрівки та пробіжки на природі.

3. Урсула ПЛАССНIК, Австрія

      Щодо другої віце-міс, то наші симпатії — на боці шефа МЗС Австрії. У першому півріччі цього року, коли Австрія головувала в ЄС, у повідомленнях провідних інформагенцій світу прізвище Урсули Пласснік згадувалося значно частіше, ніж канцлера Австрії Вольфганга Шюсселя.

      Урсула Пласснік народилася 23 травня 1956 року в австрійському місті Клагенфурт, у родині вчителів з сильними соціал-демократичними традиціями. 1977 року закінчила юридичний факультет Віденського університету, а післядипломне навчання пройшла в Європейській колегії в Брюге (Бельгія). Має ступінь доктора юридичних наук. Упродовж наступних 20 років працювала на різних посадах у МЗС Австрії, при цьому зберігаючи свої соціал-демократичні погляди. 1997 року очолила канцелярію віце-канцлера Шюсселя, коли ж він 2000 року став канцлером, то відмовилася від запропонованої посади в Раді Європи і продовжувала працювати з Шюсселем. Цю пару вважають найвідданішими друзями. У 2004 році Урсула Пласснiк була послом Австрії в Швейцарії, а у жовтні того ж року очолила МЗС.

      Її перший шлюб із австрійським політиком Георгом Пошем, який тепер є лідером фракції соціал-демократів у парламенті, розпався. 2003 року розпався і другий шлюб — зi швейцарським дипломатом Жераром Штудманом. Цікава деталь: на дипломатичних зустрічах Урсула Пласснік намагається триматися осторонь, відмовляється позувати для колективних фото. Пояснення просте: зріст цієї жінки — 190,5 сантиметра, і вона на цілу голову височіє над своїми колегами-чоловіками.

4. Ріта КIБЕР-БЕК, Ліхтенштейн

      Займає посаду глави МЗС з 21 квітня 2005 року, але оскільки Ліхтенштейн є маленькою країною, то пані Кібер-Бек має ще два міністерські портфелі — культури та освіти, юстиції і рівних шансів. До цього, з 2001 року, була віце-прем'єром та міністром транспорту.

      Народилася Ріта Бек 27 грудня 1958 року. Цю жінку можна вважати «вічною студенткою», оскільки навчалася і має дипломи та наукові знання півдюжини вузів, зокрема Фрібурзького університету (Швейцарія), де отримала диплом вчительки зі спеціалізацією «природничi науки», цього ж університету зі спеціалізації «геологія та мінералогія», Кембріджського університету в Англії, Інсбрукського університету в Австрії (диплом правничих наук), Бангкокського університету (спеціалізація — історія, економіка, мистецтво). Її фахова кар'єра не менш барвиста: вчителька профтехучилища, вчителька школи, директор школи в Бальцерс, директор Ліхтенштейнського інституту в Бендерні. 1997 року панi Бек iде в політику. Спочатку як вільна радниця парламентської фракції Прогресивної громадянської партії. А вже через чотири роки займає посаду віце-прем'єра, міністрів освіти, юстиції транспорту і зв'язку. То хто буде заперечувати, що освіта щось та значить!

      Перебуває у шлюбі з Мартіном Кібером, але дітей не має.

5. Ілінка МIТРЕВА, Македонія

      Народилася 11 лютого 1950 року в Скоп'є. Закінчила факультет романістики місцевого університету. Ступінь бакалавра здобула в Бєлградському університеті, а докторську дисертацію захистила в Скоп'є. Депутат парламенту в 1994—2002 роках. Очолювала парламентську комісію з закордонних справ. Уперше очолювала МЗС упродовж шести місяців у 2001 році. Після переобрання до парламенту повернулася на цю посаду 1 вересня 2002 року і займає її до цього часу. До речі, впродовж кількох перших місяців другого перебування на чолі МЗС Ілінка Мітрева також займалася викладацькою діяльністю, була професором французької літератури та романських мов університету в Скоп'є. Є автором багатьох наукових та експертних робіт.

6. Мішлін КАЛЬМI-РЕЙ, Швейцарія

      Народилася 8 липня 1945 року в місті Зіон, кантон Вале. Перебуває у шлюбі з Андре Кальмі, з яким має двох дітей і трьох онуків. Виглядає на добрих чверть століття молодше свого справжнього віку.

      Ступінь бакалавра пані Мішлін здобула у своєму рідному місті Зіон. Продовжила навчання в Інституті міжнародних студій у Женеві. В 1981—1997 роках була депутатом кантонального парламенту, в 1986—1990 та 1993—1997 роках — голова Соціал-демократичної партії Швейцарії в кантоні Женева. В 2001—2002 роках — прем'єр-міністр уряду кантону Женева. З 1 січня 2003 року — на посаді глави МЗС Швецарії, а з 1 січня цього року — ще й віце-президент Швейцарії.

7. Кінга ГЬОНЦ, Угорщина

      Чи не здається вам дуже вже знайомим прізвище Гьонц? Так, Кінга є донькою президента Угорщини в 1990—2000 роках Арпада Гьонца. Народилася в Будапешті 8 вересня 1947 року. 1972 року закінчила факультет загальної медицини медуніверситету. До 1986 року працювала психіатром та в 1982—89 роках — асистенткою в Національному інституті реабілітаційної медицини. Доктор медичних наук.

      1989 року перекваліфіковується на суспільні науки і досягає в них успіхів. Викладала в американських університетах, є автором книг та наукових праць про суспільну працю та шкільництво. 2002 року повертається до праці в Міністерстві охорони здоров'я. 2004 року отримує портфель міністра у справах молоді, сім'ї, соціальних справ та рівних шансів.

      Залишається загадкою, чому першою в історії Угорщини жінкою на посаді глави МЗС призначено особу, яка ніколи не мала відношення до міжнародних справ та дипломатії. Одружена з доктором Ласло Бенедеком, має двох дітей.

8. Анна ЕЛЬЖБЕТА ФОТИГА, Польща

      Народилася 12 січня 1957 року, закінчила факультет міжнародної торгівлі Гданського університету та Школу громадського адміністрування в Данії. Пані Фотига є відомим польським економістом та політиком, 2004 року була обрана депутатом Європарламенту. Має антикомуністичні переконання, в часи «Солідарністі» (1981—1989) очолювала відділ iз міжнародних зв'язків цієї незалежної профспілки. На посаді глави МЗС перебуває з 9 травня нинiшнього року.

9. Вальгердур СВЕРРIСДОТТIР,  Ісландія

      Народилася 23 березня 1950 року. Закінчила школу для жінок у Рейк'явіку та мовні курси в Лондоні і Гамбурзі. Працювала вчителькою, тримала разом із чоловіком ферму. Політичну кар'єру зробила завдяки членству в Прогресивній партії. Мала портфель міністра промисловості та торгівлі (1999—2006), а в 2004—2005 роках ще й суміщувала з посадою міністра співпраці з північними країнами. На посаді глави МЗС — з 15 червня цього року.

      Одружена з Арвідом Кро, має трьох доньок.

10. Маргарет БЕКЕТТ, Велика Британія

      Очолює британське дипломатичне відомство з 5 травня 2006 року. Її шлях до цієї посади був довгим та звивистим.

      Маргарет Мері Джексон народилася 15 січня 1943 року в провінційному містечку Ештон-андер-Лайн в родині англійського столяра та ірландки-католички. Її сестра є черницею. Маргарет закінчила Вищу школу для дівчат у Норвічi. За фахом — інженер-металург. Освіту здобула в Манчестерському технологічному інституті та Політехнічному інституті ім. Джона Долтона. В 1961—1970 роках працювала за фахом на підприємствах. У політику прийшла через профспілкову діяльність. 1974 року була вперше обрана депутатом Палати громад. Потім займала посади в різних міністерствах, була лідером Палати громад, боролася з Тоні Блером за лідерство в Лейбористській партії. Вся її діяльність мала хіба що дуже далеке відношення до міжнародних зв'язків та дипломатії. Проте вона стала першою в історії Великої Британії жінкою на посаді глави МЗС.

      З 1979 року одружена з Лайонелом Бекеттом. Пара не має дітей.

Краща четвірка світу

Кондоліза РАЙС, США

      Шеф дипломатичної служби США поєднує в собі жіночу чарівність, вишуканість та залізну чоловічу волю. Вона завжди елегантно одягнена, струнка і має реакцію пуми — готова миттєво відбити будь-яку атаку. Американські та європейські стилісти описують пані Райс як жінку 52 років у тілі Клаудії Шиффер. Щоденно робить пробіжки та займається аеробікою і фізичними вправами.

Ципора (Ципі) ЛIВНI, Ізраїль

      Народилася 5 липня 1958 року в Тель-Авіві, в родині єврейських емігрантів із Польщі. Її батько був депутатом парламенту від партії «Лікуд». Закінчила факультет цивільного та торговельного права університету Бар-Ілан, відслужила в армії і має військове звання лейтенант. В 1980—1984 роках працювала в ізраїльській розвідці «Моссад». У 1996—99 роках була директором «Реєстру урядових корпорацій» і відповідала за їхню приватизацію. 1999 року була обрана депутатом Кнессету від партії «Лікуд», але наприкінці минулого року перейшла до новоствореної Аріелем Шароном партії «Кадіма», що стала правлячою.

      18 січня цього року панi Лiвнi доручили, як другій в історії Ізраїлю, після Голди Меїр, портфель глави МЗС. З 4 травня цього року Ципі Лівні є ще й першим віце-прем'єром. Має багато нагород. На останніх минулорічних парламентських виборах висувалася партією «Кадіма» на посаду прем'єр-міністра, але зняла свою кандидатуру на користь теперішнього голови уряду Ехуда Ольмерта. Лише справа часу, коли Ципі Лівні стане лідером Ізраїлю. Вона одружена і є матір'ю двох дітей.

Лейла РАШИД ДЕ КАУЛЗ, Парагвай

      На чолі МЗС своєї країни з 15 серпня 2003 року. Народилася в столиці країни Асунсьйон, але її батьки є арабами: батько походить iз Сирії, а мати — з Лівану. 1978 року Лейла закінчила дипломатичний факультет Католицького університету в Асунсьйоні та продовжила освіту в Іспанії, в Мадридському університеті, де і захистила докторську дисертацію з політичних наук. Кар'єру розпочала як політичний коментатор. Викладала в кількох місцевих університетах, спільно з Енріке Борденає підготувала вперше в історії своєї країни шеститомне видання, до якого увійшли всі міжнародні угоди Парагваю за період з 1811—1960 років. Була першою в історії своєї країни жінкою на посадах заступника глави МЗС, посла (в Аргентині та США) та глави МЗС.

      Перебуває у шлюбі з американським промисловцем Франком Лайлом Каулзом і має трьох синів.

Марія Консуело АРОХО КАСТРО, Колумбія

      Народилася 1971 року в провінційному містечку Валледупар. Її тітка в 2000—2001 роках була міністром культури (тітку викрали та вбили ліві партизани). Марія навчалася на факультеті фінансів та міжнародних відносин Колумбійського університету в Боготі, закінчила курси французької мови та цивілізації при Сорбонні, факультет управління та громадських відносин Колумбійського університету в США та факультет міжнародних відносин Міланського університету в Італії. Перебувала на різних урядових посадах, займалася всім: від промисловості та сільського господарства до спорту. Була міністром культури, звідки 12 липня цього року перепризначена міністром закордонних справ. Марія Арохо є четвертою в історії Колумбії жінкою на чолі МЗС.

      Пані міністр одружена і має доньку.

Окрім того, жінки є міністрами закордонних справ у таких країнах:

Нігерія — Нгозі Оконьйо-Івеала (з 21 квітня 2006 року), Малаві — Джойс Банда (з 2 квітня 2006 року), Сурінам — Ликія Краак-Кателдійк (з 1 вересня 2005 року), Бурунді — Антуанетта Батумубвіра (з 1 вересня 2005 року), Танзанія — Аша-Роуз Мтенкеті Мікіро (з 4 січня 2006 року), Бенін — Маріам Аладжи Боні Діалло (з 8 квітня 2006 року), Мозамбік — Альсінда Антоніо де Абре ((з 3 лютого 2005 року), Південно-Африканська Республіка — Нкосазана Клариса Дламіні-Зума (з 17 червня 1999 року), Нігер — Додо Айшату Міндаоду (з17 вересня 2001 року), Барбадос — Біллі Антуанетта Міллер (з 26 травня 2003 року)