Cхоже на те, що мода на безперервне ниття та скарги (невідомо на кого і одразу на всіх) минає. Принаймні за два дні виїзної колегії Державного комітету лісового господарства, що проходила нещодавно на Луганщині, закидів у бік держави — мовляв, недооцінила, не зрозуміла, недофінансувала і тому подібні «недо-» — чути якось не довелося. Хіба що пролунало повідомлення, буцімто скнара-Пинзеник хотів «зарізати» відповідну статтю бюджету, але ж Президент як ніхто інший розуміє значення лісівництва...
Це вже не така й сенсація, однак повідомляю: на Луганщині є ліси. Звичайно, це не Закарпаття, де ними вкрито більш як половину території, і навіть не Полісся (більше третини зелених шат) — тут усього лише 10,6% території — пiд лісовими насадженнями. Більше, ніж на Донеччині, однак на звання лісостепу область не тягне. То чому лісівники з усієї України зібралися обговорювати свої проблеми саме тут? Голова Держкомлісгоспу Віктор Червоний пояснив дуже переконливо: з 16 тисяч гектарів свіжостворених навесні українських лісів на Луганщину припадає 4,5 тис. Більше за всіх інших.