Василь Кремень. (Фото Укрінформ.)
Останнім часом усе частіше чуємо про формування нового типу суспільства, в якому найважливішу роль відіграватиме інформація — знання, ідеї, таланти кожної людини. Перехід до суспільства знань є об'єктивним процесом, який здійснюється в усьому світі. Але відбувається це не автоматично. Щоб не остаточно відстати від цивілізованих країн, треба, в першу чергу, вдосконалювати українську систему освіти.
Якою ж має бути система освіти в інформаційному суспільстві? По-перше, знаннєве суспільство і, зокрема, пов'язані з ним науково-інформаційні технології в центр уваги ставлять розвиток людської особистості. Сам перехід до науково-інформаційних технологій і ефективність їх використання залежатиме від рівня розвитку особистості, від того, наскільки особистість здатна до ефективного функціонування в умовах науково-інформаційних технологій. Наука продукує нові знання, а освіта олюднює ці знання, робить їх практично дієвими та, у свою чергу, дозволяє на основі знань формувати сучасну особистість. Саме тому ці дві сфери мають стати найпріорiтетнішими для будь-якої країни, що претендує на конкурентоспроможність.
Система освіти України має багату історію, достойне сьогодення і гарні перспективи для того, аби готувати людину і суспільство в цілому до життя і діяльності у знаннєвому просторі. Ще у XVIII ст. Григорій Савич Сковорода казав про «сродну працю», про те, що людина має займатися тим, що їй цікаво, до чого вона відчуває «сродність», бо саме в такій праці кожен зможе досягти найкращих результатів. Ця теза відомого українського філософа відповідає і вимогам сучасної освіти — формувати особистість на основі її здібностей, на основі її сутнісних орієнтацій.
Тому сучасна школа повинна забезпечити самопізнання і саморозвиток дитини, щоб, ставши дорослою, ця людина могла сповна самореалізуватися. Тобто освіта повинна набути дитиноцентристського характеру. Саме з цією метою перехід до дванадцятирічної середньої загальної освіти супроводжується впровадженням профільної старшої школи. У вищій школі студент матиме можливість (завдяки підписаній Україною Болонській конвенції) суттєво розширити індивідуальну траєкторію власного навчання.
Ми повинні якомога ближче підвести всю справу освіти, навчання і виховання до конкретних здібностей кожної людини. Тоді й людина буде щаслива, бо вона займатиметься улюбленою справою, і суспільство буде ефективним, тому що мільйони людей результативніше працюватимуть у тих сферах, до яких вони найбільш підготовлені, і самі люди будуть задоволені своєю професійною діяльністю, а отже, значною мірою, своєю долею.
По-друге, сьогодні недостатньо, як це було кілька десятиліть тому, вивчитися «на когось», і далі лише використовувати ці знання у своїй професійній діяльності. Завжди змінювалися знання, змінювалися технології, але ніколи не було такого, як є зараз, коли зміна ідей, знань і технологій відбувається швидше, ніж зміна одного людського покоління. Тому сьогодні дати знання на весь вік, навчити молоду людину на все життя, щоб вона зберегла конкурентоспроможність протягом усього періоду працездатності, неможливо. Звідси — нові завдання, які стоять перед навчальним процесом будь-де — чи то в середній школі, чи в ПТНЗ, чи у ВНЗ. Не тільки дати певну суму базових знань. Поряд iз цим виникають ще дві функції — навчити навчатися, оволодівати самостійно інформацією, знаннями, ефективно використовувати отримані знання у практичному житті (чи то в професійному, чи то в громадському, чи просто в побуті). Тобто ми повинні зрозуміти, що науково-інформаційне суспільство переросте в суспільство знань, де в основі життя й діяльності кожної людини і суспільства в цілому будуть знання, де все вибудовуватиметься на знаннєвій основі й ефективність визначатиметься тим, наскільки діяльність цієї людини грунтується на знаннєвій основі.
На Сході найбільш лихим було побажання жити у час змін. Це дуже складно, адже вимагає постійного самовдосконалення. Тим часом ми повинні зрозуміти, що всі ми вступаємо у час змін, і ця змінність є абсолютно органічною складовою нашого життя. І та людина, те суспільство, яке зможе виробити у своїх громадян здатність до цього, — інноваційно найбільш культурне, найбільш розвинуте — матиме майбутнє. І навпаки. Тому в цьому відношенні найбільш важливо формувати якраз на цій основі нашу навчальну діяльність у кожному навчальному закладі, формувати інноваційну культуру в країні. І я з приємністю дізнався, коли, власне, дана стаття була підготовлена, про доручення Президента України Віктора Ющенка уряду країни щодо здійснення заходів iз підвищення якості освіти і підвищення інноваційної культури в суспільстві. Це крок у правильному напрямі.
По-третє, новий час вимагає значно вищої толерантності, конструктивності та демократичності від людини. Тому слід якнайшвидше перевести освіту з системи авторитарних, а іноді репресивних стосунків учень-вчитель та вчитель-дирекція школи до системи толерантних взаємин. Парадоксально, але у нас той, хто навчає, є активним суб'єктом, а той, хто навчається, — пасивним об'єктом. Тим часом ми маємо зрозуміти, що, сформувавши учня на основі суб'єкт-об'єктних відносин, ми закладаємо пасивне ставлення цього учня, в майбутньому дорослого громадянина. Така людина якщо стане керівником, буде тиснути на своїх підлеглих так само, як його навчили у школі, тобто на основі репресивного ставлення. А, будучи підлеглим, така людина схвалюватиме авторитарне ставлення до себе, проявляючи пасивність та відсутність творчого підходу. І це стосується не лише колективу, ці моделі працюють у суспільстві в цілому. Тому до того часу, доки ми не поставимо за мету з дитинства виховувати громадянина України як вільну особистість, ми не матимемо дійсно демократичного суспільства. Не буде у нас і ефективної цивілізованої ринкової економіки, оскільки ринок, на відміну від попередньої економіки, вимагає активної, цілеспрямованої і відповідальної особистості.
По-четверте, неможливо навчати дитину, яка житиме у час суспільства знань, не використовуючи в навчальній діяльності сучасні інформаційні можливості. Комп'ютер ніколи не замінить вчителя чи професора, але ефективна пізнавальна діяльність без нього також не можлива. Ось чому так важливо завершити комп'ютеризацію.
Новий час по-новому визначає роль і місце вчителя. Вчитель виконуватиме роль людини, яка стає поряд з учнем в його розвиткові та пізнанні, допомагаючи відбутися дитині як особистості на основі її природних здібностей, а не однозначно і жорстко регламентує життя, розвиток і пізнання дитини.
Водночас ми у своїй вищій освіті не повинні допустити втрати фундаментальності, яка є в нашій підготовці. Тому що сьогодення вимагає від людини не лише глибоких знань у рамках одного і того ж напряму діяльності, а й уміння переорієнтуватися та здійснити перехід від одного типу професійної діяльності до іншого. Тим більше що саме люди, які мають знання з різних галузей науки та прикладної діяльності, продукують нові ідеї, нові підходи і демонструють ефективну роботу.
Для покращення конкурентоздатності громадяни України мають зробити мовний прорив. Тобто вільно володіти державною українською мовою, не втратити знання російської. І знати одну із розповсюджених європейських мов. Чим більше людина володіє мовами, тим більше вона пізнає культуру народів світу, тим більше вона людина. В освіті України зроблено реальні кроки для такої підготовки, адже в навчальних планах 12-річної школи передбачено вивчення трьох мов — з першого року це мова навчання, з другого класу — ще одна мова, а з п'ятого — третя.
По-п'яте, не варто забувати про важливу складову освіти — виховання. У наш час, можливо, через те, що ми переживаємо перехідний етап, не сформувалась у загальнонаціональному масштабі нова система цінностей; але стара втратила свою переконливість. Саме тому старші люди часто є носіями застарілої та неадекватної сьогоденню системи цінностей, яка, швидше, дезорієнтує в сучасних умовах.
Ну, скажімо, добро і зло. Здавалося б така класична пара категорій абсолютно зрозуміла, але в сучасних умовах приватна власність на землю, діяльність успішного підприємця — це є добро чи зло? З точки зору попередньої системи цінностей, це ближче до зла, з точки зору сьогоднішніх, а тим більше, майбутніх — це добро. Тому що успішний бізнесмен — то є великий передовик людського прогресу.
Ось приклад Біла Гейтса. Можна собі уявити, що не існувало б цієї чи іншої подібної людини, то не було б і того, що ми маємо в інформаційній сфері. І так можна розмірковувати з кожного конкретного напряму діяльності.
У 1909 році підприємці Російської імперії створили етичний кодекс підприємця, комерсанта. На жаль, у багатьох сучасних українських бізнесменів немає поки що розуміння необхідності поєднання комерції з етикою, з мораллю. Але в будь-якому разі, щоб мати цивілізований ринок, щоб мати ефективного професіонала на цьому ринку, ми повинні формувати систему цінностей у дітей — ту, яка допоможе їм бути ефективними в реальному житті й вбере кращий національний й загальнолюдський морально-етичний досвід.
Нарешті треба сказати про глобалізацію. Часто її зводять лише до зближення народів, створення все більш єдиного економічного простору, спільного неба, інформаційного середовища тощо. Це, безумовно, відбувається. Але водночас глобалізація означає загострення конкуренції між державами-націями, поширення не тільки на економіку, а й на інші сфери життєдіяльності країн. Тому для кожної країни є важливим згуртування громадян, найбільш повне усвідомлення істинних національних інтересів у кожній сфері життєдіяльності та їх послідовне відстоювання у конкурентних взаємовідносинах з іншими державами. Це особливо важливо для України як держави, що стала самостійним суб'єктом геополітики нещодавно, коли світ був уже поділений на зони впливів традиційними геополітичними гравцями-країнами.
Тому в умовах глобалізації громадянська єдність, національне згуртування, а отже, патріотичне виховання молоді не тільки не втрачає актуальності, а навпаки — є дійсно стратегічним за своїм значенням завданням. Патріотичне виховання важливе не тільки з огляду формування почуттів приналежності до нації, держави, а й має суто прикладний характер, бо веде до національного згуртування, що означає більш ефективне відстоювання національних інтересів у взаємовідносинах з іншими державами (а це надзвичайно актуально) і, врешті-решт, до більш заможного життя громадян.
Але і розуміння патріотизму на початку ХХІ століття відрізняється певними особливостями. Як ніколи раніше воно передбачає не тільки любов до власного народу, а й повагу до інших, пошанування кожної людини, незалежно від її національності та громадянства. І це слід робити не тільки з огляду гуманізму. Ми живемо в цілісному світі, який перейшов своєрідний рубіж — з появою ядерної зброї і глобальних екологічних проблем набув здатності до самознищення. І саме від стосунків між народами, державами і конкретними людьми залежатиме існування самого людства.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
