І тут Юля не така, як усі...

      Родина Чабанів мешкає у Личковому на віддаленому кутку, який по-вуличному чомусь називають не надто милозвучним словом ... матня. Воно й справді розшукати їх виявилося непросто — від центру села довелося покружляти якимись незбагненними лабіринтами, доки знайшли оселю, яка віднедавна стала об'єктом інтересу далеко не місцевого масштабу. Сама вулиця офіційно називається Приорільською, бо розташувалася поруч з річкою Оріль, на протилежному березі якої — вже територія Харківської області. Кажуть, пасовиська тут благодатні...

      За радянських часів у Личковому базувався колгосп-мільйонер, який «гримів» далеко за межами села. А нині людям доводиться викручуватися переважно за рахунок власних господарств.Чабани, як і більшість мешканців Личкового, виживають за рахунок молока, яке здають заготівельникам. Інших засобів існування, за зізнанням господарки оселі Лариси Федорівни, у них більше немає. Отож не від доброго життя нині тримають аж п'ять корів. І з немалими труднощами зводять кінці з кінцями. Бо нині ціна на молоко впала до сміхотворних 60 копійок за літр. Це вже нижче усіх меж. Навіть минулого літа менше 80 копійок не було при тому, що за цей рік життя помітно подорожчало. Принаймні масло та інші молокопродукти, які виробляють з їхнього молока, дешевшими не стали.

      Корову Терезу Чабани тримають вже шість років. До цього вона приводила по одному телятку.

      — Але цього літа ми передбачали двійню — настільки наша Тереза не поправлялася ніколи, — пригадує Лариса Федорівна. — Коли вона стала телитися під ранок 3 липня, я неабияк розгубилася, бо народилося ще й третє телятко. З переляку побігла до куми: «Що робити?». А вона заспокоїла: «Годуй...». Повертаюся від неї — вже й четверте з'явилося... Корів і наші діди, і батьки тримали, але навіть про трійню я не чула. А тут четверо... І всі — телички. Мало не з усього села люди стали до нас приходити, щоб подивитися на таке диво. Багато хто дотепер не вірить...

      Першою на світ з'явилася жвава теличка білого кольору з брунатними плямами (три її сестрички брунатні повністю).

      — І так борсалася, наче жити найдужче хотіла. Ото й назвали її Юлькою. Бо життя — то боротьба, чи за владу, чи за виживання...

      Юлька помітно відрізняється від своїх сестричок дотепер. Ті залюбки вже п'ють молоко з відра, а вона ні в яку — тільки з соски. Помітивши наш непідробний інтерес, Лариса Федорівна декілька разів перепитала:

      — А це нічого, що я її Юлькою назвала?

      Якраз підійшла «сваха» Ірина Петрівна Сердюк, котра не без гордості повідомила про свою безпосередню причетність до небаченої події. Як не як «чоловіком» Терези став її півторарічний бичок Красавчик голштинської породи, котрого довелося здати на м'ясо, бо вимахав до п'яти центнерів, і справитися з ним стало вельми непросто. Його ж матір свого часу купили у скандально відомій агрофірмі «Науковій». Отож, як не крути, коріння рекорду сягає й туди.

      Обидві «свахи», як з'ясувалося, і політичну орієнтацію мають спільну — підтримують Юлію Тимошенко. Представники їхніх родин навіть їздили до Дніпропетровська протестувати, коли Президент призначив головою облдержадміністрації «зовсім не «помаранчевого» Сергія Касьянова, — з Личкового туди спорядили цілий автобус.               Тепер же делегації, себто, «екскурсанти», зачастили до Чабанів. Якне-як на повному серйозі багато хто говорить про те, що їхня Тереза може навіть потрапити до Книги рекордів Гіннесса. Проте місцевий ветеринар (дивує!) до них навіть не заглянув.

      А от директор Інституту тваринництва південних регіонів України, професор, академік Української академії аграрних наук Володимир Козир насамперед поцікавився, чи ці телятка живі. І назвав цей випадок унікальним. Бо хоч у корови нерідко запліднюються декілька яйцеклітин, але виносити їх організм тварини не здатен. Навіть на двійню спроможні лише 2—3 відсотки. Якщо ж ідеться про 4—5, то вони не можуть вижити і теоретично. Проте практика у Чабанів справді спростувала теорію. І Роза, і Красуля, і Кармеліта, не говорячи вже про Юлю, після трьох тижнів від дня своєї появи на світ гасали по двору настільки несамовито, що нам з величезними труднощами вдалося їх утримати для фото.

      Лариса Федорівна Чабан, що б там не було, дотепер не натішиться такій світлій події у їхньому непростому селянському житті. Бо це й справді нелегко щодня підніматися близько четвертої ранку і лягати спати десь о 23-й. Але тепер ці одноманітні будні перетворилися для неї у радість від того, що материнської уваги чекають Юля, Роза, Красуля і Кармеліта. Мимоволі помітила, що мчить до них, немов на крилах...

ДОВІДКА «УМ»

      Вишукуючи відповідну інформацію в інтернеті та інших джерелах, вдалося переконатися, що випадок у Личковому справді унікальний. Так, минулого року привела бичків — трійнят корова Квасоля з села Війтівки Бершадського району Вінницької області. А в 2001 — у господарстві Романа Шкільняка з Киданців Збаразького району на Тернопіллі на світ від однієї породіллі з'явилося і п'ятеро телят, з яких вижив тільки перший бичок. Про існування в утробі ще чотирьох ні господар, ні ветлікар спершу навіть не здогадувалися. А позаминулого року заявили про подібний рекорд росіяни: у селі Вовча Олександрівка Білгородської області корова привела трьох бичків та одну теличку.