М'ячі і гроші на піску

25.07.2006
М'ячі і гроші на піску

Призери «Кубка Азовсталі» пройшли випробування призером більш «крутого» турніру в Києві Віталія Стадникова.

      Маріуполь, якому загалом i так не бракує спортивних подій з різних видів спорту, збагатився ще одним професіональним спортивним видовищем. Міжнародний турнір із пляжного волейболу Azovstal Beach Volley Cup-2006 тепер обіцяє стати традиційним. Проведення змагань між 32 чоловічими та 11 жіночими парами у розпал курортного сезону, як і очікувалося, гарантувало турніру-дебютанту стабільну підтримку публіки. Тим більше що на пісчаному березі Приазов'я гра у волейбол «у колі» й так завжди була однією з основних розваг. Вплив великого спорту на «маси» вдалося побачити цього разу в «реалі», коли вже на другий день змагань побільшало бажаючих спробувати свої сили у професіональному біч-волеї — фірмовим м'ячем та з відповідною сіткою.

      Учасники ж змагань тим часом вирішували свої далеко не локальні завдання. Оскільки цей вид спорту вже десять років є олімпійським, то мрія про Пекін-2008 не чужа будь-якому професіональному волейболісту. Звичайно, пробитися на міжнародних турнірах крізь бразильців, італійців та навіть прибалтів до цієї мети важко. Утім спробувати поліпшити свій національний рейтинг на турнірах такого рівня для наших дуетів реально, а вже після цього можна дбати про пошук можливостей (перш за все матеріальних) для виїзду на численні закордонні турніри з міжнародними рейтинговими очками та відповідними призовими. Приємно було побачити на маріупольських кортах київський дует Віталій Стадников — Сергій Распутний, який був немов спогадом про традиційний супертурнір у столичному Гідропарку. Віталій, до речі, там і при більш серйозному суперництві ставав призером, і навіть вигравав. Про свої завдання на цьому турнірі Стадников відгукнувся скромненько, адже спеціальної підготовки до виїзду на «Азовсталь кап» не було. І все ж, забігаючи наперед, відзначимо, що ця пара програла лише у півфіналі та поєдинку за третє місце. Тобто на тій стадії, коли у «сітці» залишилися лише визначально більш вмотивовані та підготовлені пари.

      Ідеться насамперед про добре знайому шанувальникам біч-волею України пару Олександр Дяченко — Олексій Кулинич. «Першими номерами» вони у нас були не завжди, але амбіції мали високі. Очевидно, це й призвело до того, що вони вирішили стати «першими» в Казахстані і через азійський шлях потрапити до Пекіна. Важко сперечатися, що так справді до Олімпіади ближче. І все ж  шкода  втрачати спортсменів через те, що їм десь пропонують кращi умови для кар'єри. Можна сказати, що цей факт був єдиним розчаруванням на турнірі, тим більше, що Дяченко та Кулинич таки здобули в Маріуполі перше місце та чек на 3 000 гривень, обігравши молодий краматорський дует Руслан Денщик — Олександр Сєдих (приз — 2 400 грн.). «Бронзу» та 1 800 грн. здобула змішана київсько-чернігівська пара Віталій Дідух/Павло Остапенко, яка у дуже впертій боротьбі здолала опір Стадникова й Распутного.

      Жіночий фінал привабив більшу частину чоловічого контингенту на пляжі, що й не дивно, коли бачиш, як дівчата з «модельними» фігурами роблять неймовірні сейви у пісок, щоб дістати м'яч. Крім того, у дніпропетровсько-київському протистоянні була й цікава спортивна боротьба, хоча дівчата з «периферії» Мирослава Грибан та Юлія Ножина й перемогли столичний дует Вікторія Тетеньова — Юлія Ларіонова «лише» у двох партіях. У боротьбі за «бронзу» Карина Іноземцева й Ольга Жосан (Запоріжжя) перемогли Жанну Хміль — Зінаїду Любимову (Київ/Дніпропетровськ) — 2:0.

      Жіночі «призові», до речі, були не набагато меншими за чоловічі: відповідно, 2500 — 2000 — 1500 грн., а загалом призовий фонд Azovstal Beach Volley Cup-2006 склав 25 тисяч гривень. Як запевнили організатори, у майбутньому спортивний та призовий рівень цих змагань обов'язково зростатиме, оскільки він знайшов велику підтримку у півмільйонного Маріуполя, який не проти святкувати День металурга у такий курортно-спортивний спосіб.