Студенти підробляють, продаючи квас. (Фото автора.)
Влітку студентська молодь починає проявляти себе з неприроднього боку — на зміну традиційній слов'янській халатності приходить європейський прагматизм, тобто бажання підзаробити. Де ж можуть влаштуватися люди без диплому, особливо неповнолітні, до того ж тимчасово або на неповний робочий день?
Один із найпопулярніших серед студентства підробітків — це участь у промо-акціях та робота промоутером (це той, хто роздає рекламки біля метро чи на трасі, пропонує обміняти вашу напівпорожню пачку цигарок на нову, але свою, і подібна рекламна «мішура»). Промоутер може отримати від 7 до 15 гривень за годину роботи.
Зазвичай для того, аби мати можливість роздавати листівки, треба пройти кастинг. На ньому спеціалісти, найняті фірмою, перевірятимуть, чи артистично вам вдається подавати аркушики та наскільки ваші вокальні дані відповідають вимогам. За цю посередницьку діяльність вони візьмуть половину тієї суми, яку виділяє на «промоушен» фірма. Іншу половину чесно віддадуть безпосередньому виконавцю роботи, тобто промоутеру.
Кастинг — річ дуже суб’єктивна і невдячна. Як правило, у ньому перемагають ті, кому вдається голосніше кричати і в кого краще підвішений язик.
Над «промоутерами» стоїть супервайзер, основна мета якого — слідкувати за працездатністю та за графіком роботи. Між іншим, найбільше цінуються студенти-театрали — «карпенківці» чи «поплавки», яким часто навіть не треба проходити кастинг — статус допомагає.
Моя подруга Оксана попрацювала близько місяця промоутером. Працюючи 4 дні на тиждень по 4 години після навчання, їй вдалося заробити 350 гривень. «Спочатку здається, що нічого складного у роботі промоутера немає, — розповідає вона. — Але часто вечорами мене вистачало лише на те, щоб поїсти і заснути біля телека». Декого можуть відлякувати психологічні моменти — а раптом тебе, одягненого у яскраву уніформу, з професійною посмішкою та запопадливістю, побачать викладачі, однокурсники чи друзі. Що вони подумають? До всього іншого є ризик, що до тебе будуть чіплятися громадяни з непотрібними питаннями типу «Чи можна дізнатися ваш телефон?» або «Як плануєте провести вечір»? На жаль, від таких елементів подітися нiкуди.
Якщо в ході перевірок вас не виявлять на робочому місці — на заробітну плату можете вже не розраховувати.
«Вищим пілотажем» промо-діяльності є «професія» торгового агента чи спеціаліста з продажу. Така людина заробляє тим, що пропонує малоходовий товар випадковим перехожим. Її мета — або переконати потенційного покупця придбати «фен для гоління», або настільки задовбати співрозмовника, щоб той зрозумів — простіше купити якусь дрібничку за 5 гривень, ніж пояснювати, чому не можеш купити набір сковорідок iз шаленою знижкою.
Інколи торгового агента можна зустріти у супермаркетах. Його поради, який товар найкраще придбати, ви сприймете за пораду доброзичливого покупця чи працівника магазину. Хоча насправді це дуже дешева прихована реклама. Але іноді така людина-порадник може насторожити працівників супермаркету, особливо якщо з ними попередньо не домовитися щодо «консалтингу».
Досить непоганий (неважкий та нормально оплачуваний) підзаробіток — покричати на мітингах-демонстраціях, акціях протесту та подібних політичних заходах. Як правило, у гуртожитку є 2—3 активісти, які знають, де, коли і за яку суму можна «зіграти в політичну акцію». Головне у цьому виді бізнесу не прогавити «реєстрацію учасників», бо потім можна і не отримати гроші за витрачений час. Одна моя знайома так і не отримала свою двадцятку за публічне виявлення симпатії до пані Вітренко на початку березня. Організатори просто не внесли її прізвище у перелік учасників конференції під відкритим небом. «Спочатку я просто зніяковіла і відчувала себе ошуканою, — каже Олена, — а потім пішла до відділення цього блоку. Там же мені досить цинічно пояснили, що у них на публічні заходи люди завжди ходять за власним бажанням».
Іноді така робота може обійтися занадто дорого. Хлопець іншої моєї знайомої ледь не кинув її після того, як дізнався, що їхнi обопільні політичні уподобання було зраджено.
Цілком реально влаштуватися на літо у фастфуд типу Макдональдз. Про роботу в цій організації існує багато легенд, які певною мірою зводяться до втілення «амерікан дрім» в українському варіанті. Але початківцям не варто плекати зайвих надій — одразу розбагатіти точно не вдасться. Як розповів прихіпований хлопець, який назвав себе Нік, у Макдональдзі зацікавлені у плинностi кадрів. Він припустив, що це через те, що «початківцям» платять менше, ніж тим, хто пройшов випробувальний термін. Нік працював у Макдоналдзі 3 місяці, після чого отримав у конверті записочку, в якій його повідомили, що він не пройшов випробувальний термін.
У Макдональдз беруть не всіх, а лише тих, хто пройшов відбір за «резюме». Перший місяць вважається, що працівник вчиться, тому отримує відносно небагато. Наступні два-три місяці він проходить випробувальний термін. Зарплата за цей період складає близько 800 грн. за місяць. Член бригади працює на касі, в залі (протирає столики та підлогу) та на кухні (готує картоплю-фрі та бутерброди). Працівник Макдональдзу має право купувати обід за півціни. За словами Ніка, тихцем їсти картоплю чи гамбургер «при виконанні службових обов'язків» не варто — за це можна швидко «вилетіти» з роботи.
Дівчата полюбляють «займатися косметикою». Як виявилося, на цьому зацікавленні інколи можна навіть підзаробити. Для цього треба увійти в так звану торгову піраміду, а потім «підписати» якомога більше людей на таку ж діяльність. Менеджери косметичних компаній розповідають, що такий бізнес може приносити до 500 доларів прибутку на місяць за рахунок того, що певний відсоток від сплаченої суми кожної «підписаної» вами людини буде нараховуватися і вам. Якщо будуть стверджувати, що таким чином можна нічого не робити і отримувати гроші, не вірте. Адже у гонитві за безплатним сиром іноді забуваєш його справжню ціну. Реально на «підписках» заробляє лише верхівка косметичних пірамід. У цьому випадку роль студента досить незначна, і претендувати на серйозні матеріальні вливання не варто.
Якщо не перебирати харчами, цілком реально влаштуватися будівельником. Так заробляє свої кишенькові гроші десятикласник Сашко з Олександрії. Фірма, на якій він працює, ремонтує будинки нових українців під Києвом. Хоча такі вакансії вже давним-давно зайняті, йому пощастило знайти і собі місце під сонцем, як то кажуть, по знайомству. За його словами, 200 у. о. на тиждень — ще не кінцева межа заробітної плати. «Принаймні я матиму змогу заробити за літо собі на навчання після школи. Хоча б на перший курс. Головне — любити свою роботу», — каже Сашко.
Продаж квасу — найпотрібнішого напою у спеку — теж заслуговує на увагу. У Києві можна на ньому заробляти до 40 гривень на день. Рахується ставка за кожен день плюс відсотки від виторгуваної суми. Проте студента можуть надурити на цій роботі. Справа у тому, що він не має уявлення про весь вміст діжки. Тому нечесні люди можуть просто недолити квасу, а потім примусити продавця відшкодовувати «нестачу». Отже перш ніж іти працювати «на діжку», варто перевірити своїх роботодавців. Продавці квасу мають свої професійні легенди. Наприклад про те, що у квасі плавають жаби, які остуджують напій. Тому не всі продавці квасу самі його п'ють.
Не треба списувати з рахунків і старий добрий підзаробіток з «клавіатурою в зубах». Тут у нагоді стане всесвітня мережа. І хоча реферати нікому у липні не потрібні, можна — не безоплатно, звісно — допомогти іншим студентам написати дипломну чи курсову. Така робота на різних ринках коштує від 100 до 200 умовних одиниць. Щоб отримати достойну платню за цю роботу, бажано уникати посередників. Бо фірми, які продають реферати та курсові, як правило, пропонують близько 10 гривень за сторінку, тоді як самі отримують у кілька разів більше. Тому краще вивісити оголошення «пишу реферати та дипломи», і ваш телефон буде розриватися від пропозицій. І хоча ця робота забирає багато часу та енергії, вона принаймні розвиває техніку друку на клавіатурі комп'ютера.
Знавцям мов
Якщо ви вважаєте, що професія педагога — ваше покликання, репетиторство — дуже корисна річ, щоб це підтвердити чи спростувати. Дмитро закінчив другий курс філологічного факультету Київського університету ім. Т. Шевченка. Проте його знань iз іноземної мови цілком достатньо, аби займатися репетиторством. Така робота оплачується близько 5-6 доларів за годину.
Легальним влаштуванням молоді займається Київський молодіжний центр праці. Тут вам можуть надати вакансії не лише фірм Києва чи області, а й зарубіжних. Але ці пропозиції стосуються лише студентів та людей, які мають закінчену середню освіту.
У центрі праці розповіли, що зараз можна поїхати прибирати конюшні в Швейцарії або збирати фрукти у Великобританії.
Начальник відділу тимчасової та сезонної роботи Київського молодіжного центру праці Олександр Мельников розповів, що часто до центру звертаються роботодавці, аби знайти сезонних офіціантів. У літні кафе і бари цілком реально влаштуватися у 16—17-річному віці. Зарплата — 300—400 гривень на місяць плюс чайові. Є вакансії і на будівництві, де зарплати значно вищі, але не всі молоді люди погоджуються на таку роботу.
Пан Олександр радить молоді іти працювати, адже навіть некваліфікована робота — великий плюс у перспективі. «Мати досвід, хоч і тимчасовий — значна перевага перед своїми однолітками», — каже він. Зрештою, навіть по завершенні навчання при влаштуванні на роботу можна сміливо ставити галочку у графі «досвід роботи».
Олександр Папуша, заступник голови відділу зв'язків iз громадськістю Київського міського центру зайнятості, говорить, що молодь, у принципі, може працювати будь-де. Сорок пять тисяч вакансій цього центру розподілені так: робітники, службовці та без кваліфікації. Однак, незважаючи на те, що у студентів ще немає дипломів, вони можуть претендувати навіть на «службовців». За словами Олександра, йдеться про тих студентів, які навчаються за спеціальностями «програміст» та «економіст».
Для того, аби вашу кандидатуру почали розглядати роботодавці, варто прийти і заповнити анкету, в якій треба описати своє ідеальне місце роботи: за спеціальністю воно буде чи ні — вирішувати вам. Далі вже справа техніки, якщо вами зацікавляться, ви про це дізнаєтесь першими. Варто враховувати, що психологи радять пробувати себе у чомусь дотичному до майбутньої професії. Принаймні, якщо не сподобається, буде нагода змінити свої уподобання.
Ринок праці, особливо для молоді, в Україні ще не сформований. Законодавчо закріплена можливість дитини іти на роботу після досягнення чотирнадцятилітнього віку — за згодою батьків. Але роботодавці не ризикують брати таких потенційних працівників через побоювання щодо якості виконаного, а також через страх відповідальності у разі нещасних випадків.
Загалом батьки позитивно ставляться до бажаня своїх дітей підзаробити, адже це не лише допомога сімейному бюджету, а й є гарантією того, що дитина «не вештатиметься вулицями». Хоча є батьки, які переконані, що, коли вчишся твоя, справа фарширувати голову знаннями та добре відпочивати влiтку. Може, вони бояться втратити вплив на своє «чадо»? Адже підробіток приносить не лише реальні гроші, а й особисту свободу.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
