Жанна Боднарук і голова «дорослого» журі Лев Лещенко.
Нещодавно закінчився міжнародний фестиваль мистецтв «Слов'янський базар у Вітебську», конкурсанти від України в дорослому конкурсі посіли 8 і 9 місця, в дитячому — 2 і 3-тє. Як завжди, в боротьбі за першість існує багато версій переможців, аргументів і контраргументів. Журналісти, наприклад, роздмухали скандал щодо володарки Гран-прі в дорослому конкурсі Оксани Богословської, бек-вокалістки голови журі Льва Лещенка — неетично, мовляв, і пахне корумпованістю, перевищенням службових повноважень, але Лев Лещенко скандал погасив і все «устаканилося». «УМ» звернулася до членів журі від України — композитора, аранжувальника Анатолія Карпенка і співачки, заслуженої артистки України Жанни Боднарук, щоб із перших вуст дізнатися: чесно українські конкурсанти отримали свої місця чи їх незаслужено посунули вниз.
Анатолій Карпенко, член журі дитячого конкурсу:
— Українські конкурсанти виступили чудово, незважаючи на те, що склад учасників був дуже сильний. У Вітебськ завжди приїжджають діти з видатними здібностями, хорошими голосами і дуже артистичні, а цього року — «особливий набір». Ростислав Тодореску із Чернівців і Кирило Каплуновський із Дзержинська — які представляли Схід і Захід,— дуже різні, але виступили обоє так добре, що не дати їм призи було неможливо. Між журналістами ходили чутки, що вони між собою сваряться, а насправді юні артисти так здружилися, що стали нерозлийвода — разом до дівчат, разом у поїзді. Навіть виникла ідея ще раз об'єднати Захід і Схід — записати їхнiй дует, зняти кліп. Дівчина з Польщі, яка взяла Гран-прі, виступала спокійніше і тому співала бездоганно, а в лауреата другої премії, болгарина, був дуже хороший номер.
Журі мало завдання — роздати якомога більше призів, тому друге місце розділили троє дітей, в тому числі й наш Каплуновський, а третє — двоє, один із них Ростислав Тодореску. Кирило ще отримав спецприз — мобільний телефон. Я вважаю, що все було справедливо, і, як не дивно, журі з Ядвігою Поплавською на чолі було єдинодушним.
Жанна Боднарук, член журі дорослого конкурсу:
— Скандал із приводу Оксани Богословської здійняли не члени журі, а журналісти, в принципі, вона дуже добре виступила — мабуть, вона найдосвідченіша з усіх конкурсантів і дуже професійна. А Олексій Гомон, якому присудили 2-ге місце, був відверто слабкий, найслабший з усіх чоловіків на конкурсі. Просто напередодні конкурсу він мав три концерти у Білорусі, він розкручений, Лев Лещенко без кінця повторював, що Гомон — учасник «Народного артиста» і дуже відомий у Росії співак. Я не вважаю, що Дмитро Шелаєв і Юля Сіренко виступили погано чи слабко виглядали на загальному тлі — після відбіркового туру вони були четвертими і п'ятими, але загальний розклад і те, що Росія командує на цьому фестивалі, не додає нашим балів. Навіть член журі від Туреччини, представник ФІДОФ потім обурювався, підійшов до мене і сказав: «Я дивуюся, чому в Юлі недостатньо високі бали». Фахівці дуже високо оцінили їх. Юля, наприклад, сподобалася Тамарі Гвердцителі, і в результаті Гвердцителі і Лещенко навіть заснували спеціальний приз для Юлі — 1000 доларів, її запросили на фестиваль «Мегахіт» у Туреччину. Про Шелаєва Лещенко сказав, що вiн уже готовий до «Нової хвилі». До нас навіть підходили представники Росії і говорили, що вболівали за наших, мовляв, ми вболіваємо не за своїх, а за сильних. А деякі українці на фестивалі ніби спеціально намагалися своїх десь скубнути.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
