Упродовж останніх чотирьох десятиліть не згасає талант і слава канадського кінорежисера, продюсера, сценариста та актора Нормана Джуїсона. На відміну від своїх колег молодшого покоління, славетний кіномайстер є представником тієї вимираючої генерації режисерів, які вміють захопити глядача не спецефектами, а досконало й захопливо викладеною з екрана історією. В цьому автора таких шедеврів, як кіномюзикл «Скрипаль на даху», екранізації рок-опери «Ісус Христос — суперзірка» тощо, вважають одним із кращих за всю історію Голлівуду.
Серед фільмів, які зняв Джуїсон, фактично немає «прохідних». Його ім’я — це «знак якості», це стиль, із яким варто ближче познайомитися й молодим любителям кіно.
Від ТБ до «Глупої ночі»
Норман Джуїсон народився 21 липня 1926 року в Торонто, його батьки — канадці ірландського походження, а прізвище вказує на єврейське коріння. З п'яти років він також виступав у різних аматорських та напівпрофесійних театральних трупах, після закінчення школи вивчав музику в Королівській консерваторії. Джуїсон брав участь у бойових діях Другої світової війни в складі ВМС Канади, після демобілізації навчався в Університеті Торонто, а після його закінчення почав працювати в Канадській державній телерадіокомпанії (Сі-Бі-Сі). Поставив там кілька найбільш рейтингових телешоу, а невдовзі «перекваліфікувався» на музичні програми за участі найпопулярніших на той час поп-виконавців — Френка Сінатри, Джуді Гарланд тощо. За постановку телешоу «Чудові п'ятдесяті» Джуїсон отримав найвищу американську теленагороду «Еммі» (1960). Пізніше ця відзнака ще двічі знаходила Нормана.
Але постійна гонитва за телерейтингами набридла режисерові, і тому в 1963-му він переїхав до Голлівуду, де того ж року зняв свій перший художній фільм — комедію «Сорок фунтів нещастя». Вона вийшла настільки вдалою, що студія «Юніверсал» підписала з режисером контракт на сім років. Ніби успіх, але Джуїсон не хотів обмежувати себе лише рамками комедії, тому розірвав угоду й одразу зняв на студії MGM свою першу серйозну стрічку «Хлопець з Цинциннаті». Світову ж славу режисерові приніс фільм «Росіяни йдуть, росіяни йдуть!» (1966) — гостра сатира на істерію «холодної війни». Цю картину похвалив навіть орган ЦК КПРС — газета «Правда», хоча в радянський прокат «Росіяни...» так і не потрапили.
Наступний фільм Нормана — «Серед глупої ночі» (In the Heat of the Night, 1967) — здобув п'ять «Оскарів», у тому числі в категорії «Кращий фільм року».
Пару років тому в нашому прокаті пройшов фільм «Афера Томаса Крауна», зараз його повторюють по ТБ. Але це тільки блідий рімейк однойменного захоплюючого трилера, який Джуїсон зняв у 1968 році.
Він розкрив «Христа-суперзірку» й Сталлоне-актора
Після вбивства Роберта Кеннеді та Мартіна Лютера Кінга політично ангажований Норман Джуїсон, який упродовж усього життя не зраджує ліберальним переконанням, остаточно розчарувався у Сполучених Штатах і переїхав до Англії. Там він поставив як продюсер та режисер відомий бродвейський мюзикл «Скрипаль на даху» (1971) за романом Шолома-Алейхема «Тев’є-молочник», події якого, до речі, відбуваються в єврейському середовищі в Україні. Перед зйомками Норман багато місяців вивчав єврейську історію, їздив до Ізраїлю і знайомився з хасидськими рабинами. Зйомки фільму відбувалися в Югославії. Фільм та подвійна платівка з музикою до нього мали колосальний успіх.
Але вже за два роки з’явився ще один дуже сильний мюзикл Джуїсона — всесвітньо відома постановка «Ісус Христос — суперзірка»...
Після восьми років роботи в Англії Джуїсон знову повертається до Голлівуду, де ставить одну з кращих американських стрічок про профспілковий рух — «Кулак» (1978). Сильвестер Сталлоне завдяки цьому фільму довів, що має не лише бійцівський, а й акторський талант. Слай надзвичайно переконливо показав переродження головного героя, який у молоді роки прагнув правди та справедливості й тому організував транспортну профспілку, а вже під старість як незмінний голова цього трейд-юніону пішов на ганебну змову з великим бізнесом і зрадив трудівників, які в нього вірили.
Наступний фільм режисера — «І справедливість для всіх» (1979) — з Аль Пачіно в головній ролі був настільки вбивчою сатирою на американську систему правосуддя, що навіть потрапив у радянський прокат (щоправда, в урізаному варіанті). Як і стрічка «Солдатська історія» (1984), де йшлося про расову нетерпимість в американській армії...
Від Канади до Канади
Ще дві стрічки — «Агнець Божий» (1985) із Джейн Фонда у головній ролі та «Під впливом місяця» (1985) Джуїсон знімав на батьківщині, в канадській провінції Онтаріо. Остання з цих стрічок — із досконалими ролями Ніколаса Кейджа та Шер — здобула шість «Оскарів» (у т. ч. «Кращий фільм року»), завдяки їй співачка Шер отримала найвищу кіновідзнаку. Після зйомок «Місяця...» режисер вирішив осiсти в Канаді, придбав ферму площею 280 акрів неподалік Торонто і заснував Канадський кіноцентр, завданням якого визначив «розвиток артистичних та технічних здібностей талановитих режисерів, сценаристів та продюсерів, що працюють у канадській кіноіндустрії».
Тепер зірковий канадець працює в Голлівуді «наїздами». Так він зняв сатиричну комедію «Гроші інших людей» (1991) із коміком Денні Де Віто у головній ролі.
Для Джуїсона фільми — не лише спосіб розважити людей. Ще 1988 року в інтерв'ю журналу «Маклінз» Норман сказав знаменну фразу, яка є ключем до розуміння його творчості: «Художні фільми є літературою нашого покоління. Вони висловлюють соціальну свідомість країни. Фільми — це назавжди».
Попри солідний вік, Норман Джуїсон надалі залишається надзвичайно активним та працьовитим. Цього року відбудеться прем'єра його чергового, 25-го за ліком, художнього фільму «Хліб і тюльпани» (це рімейк однойменної італійської романтичної комедії п'ятирічної давнини), а 80-річний режисер уже працює відразу над двома іншими наступними стрічками — «Аккордеон» та «Найвища пильність», прем'єри яких заплановані на наступний рік.
ДІТИ Й ВІДЗНАКИ
У 1953-му Джуїсон одружився з Маргарет Енн Діксон і прожив у щасливому шлюбі аж до смерті дружини 2004 року. Діти Нормана пішли стежкою батька й також працюють в кіно: син Кевін — оператор, Майкл — продюсер, донька Дженніфер — акторка.
Незважаючи на те, що фільми Нормана Джуїсона мали 50 (!) номінацій на «Оскари» і 12 разів перемагали в різних категоріях, а сам Норман є членом журі з вручення відзнак Американської кіноакадемії, він особисто не отримав жодного «Оскара». Втім 1998 року він став лауреатом «Нагороди Ірвіна Талберга» — її вручають на церемоніях «Оскарів» найвидатнішим особистостям світового кіно, яких... жодного разу не нагороджували «Оскаром». Насправді ця нагорода вища від простого «Оскара», і Джуїсон як її лауреат перебуває в чудовій компанії класиків світового кіно — Біллі Уайлдера, Альфреда Хічкока, Інгмара Бергмана, Джорджа Лукаса та Стівена Спілберга.
На голлівудській Алеї слави є зірка режисера. Міський парк Торонто носить ім'я Джуїсона, а його канадських нагород просто не злічити.