Січ відновимо, кургани насиплемо

      Таку перспективу легендарного острова змальовував новий гендиректор Національного заповідника «Хортиця» Костянтин Сушко вже на своїй першій прес-конференції у березні 2005 року. І Сушку повірили. Попри тодішні сумні реалії — руйнацію десятків пам'яток археології, тисячу з лишком доріг, прокладених у заповідній зоні автовідпочивальниками-«дикунами», відверте «кришування» міською владою браконьєрства і самозахвату земельних ділянок для спорудження казино, котеджів і борделів... Дійшло до того, що на острові, за десяток-другий метрів від Зорової могили, облаштували відстійник... фекалій! П'ятдесят з лишком років сюди скидають «продукти цивілізації» мешканці селища, що досі функціонує поруч з мостами Преображенського.

      Відселити з Хортиці півтори тисячі острів'ян досить проблематично. Без реальної, а не декларативної допомоги мерії наразі не обійтися. Влада ж не квапиться. Навіть з фінансуванням «облагородження» відстійника. Потрібен мільйон гривень, аби прокласти відвід до колектора міської каналізаційної мережі чи облаштувати автономний колектор. Чому б не закласти цю суму в кошторис нових мостових переходів через Дніпро? У мерії ще роздумують.

      Головне, що власне команда Костянтина Сушка подолала своєрідний Рубікон, за вельми короткий період конкретизувавши свої «наполеонівські плани» з переінакшення долі заповідника. Паралельно з археологічними розкопками розпочато берегоукріплювальні роботи і відновлення природного середовища Хортиці, виготовлено проектну документацію для створення музею судноплавства і музею-кургана, «омолоджено» діючий Музей історії запорізького козацтва, в результаті береневої експедиції з навколишніх сіл доставлено десятки камінних пам'яток минувшини...Ця акція, до речі, викликала несподіваний спротив сільських «князьків», котрі звинуватили дирекцію заповідника у... викраденні майна сільських громад! Між тим, звезене з Василівського і Запорізького районів де-факто було безгоспним: просто неба доступними «чорним» археологам «зберігалися» статуї, хрести і стели навіть періоду бронзи. На Хортиці їм буде, звісно ж, значно затишніше.

      За «часів Сушка» на острові відкрито кілька нових туристичних маршрутів. Окрім Тарасової стежки (саме нею, вважають краєзнавці, піднявся на Хортицю Шевченко під час відвідин легендарного острова), екскурсантам показуватимуть і місцерозташування поселення Протолче. Згадуване ще у «Повісті временних лiт» древнє селище між Осокоровим і Головківським озерами слугувало місцем перемовин купців з далеких країн — арабів і варяг, греків і персів... Протолче було ще й одним із місць зародження металургії, південним форпостом Київської Русі, що підтверджують літописи 1103, 1190 і 1223 років. На місці древнього поселення завершується реконструкція «Козацького зимівника» і сторожової вежі. Обидва об'єкти, до речі, виконують і прадавню функцію, позаяк підпорядковані службі охорони заповідника.

      Південна частина Хортиці унікальна ще й своїми плавнями: на 327 гектарах тут можна зустріти 130 видів усякого птаства і щонайменше три десятки видів звірів. За античних часів ця територія була відома як Гіллея («зелена земля»), за радянських «новацій» її значну частину було залито (читай: знищено) Каховським водосховищем. Аби «цивілізація» не нашкодила ще більше, до меморіально-туристичного комплексу «Протолче» можна потрапити лише у супроводі екскурсовода.

      Доступнішою є найвища точка Хортиці (67 метрів над рівнем моря і 57 — над водами Дніпра) — так званий Скіфський стан, на якому колись розташовувалися 28 курганів, одна із п'яти курганних груп Скіфського шляху. «Вище них — тільки небо, — каже пан Сушко. — Жаль, що збереглося лише чотири кургани; ще вісім колектив заповідника відновив узимку (на вершині кожного з них поставили кам'яну стелу чи фігуру древнього вартового, поруч — діючу сторожову башту, з якої проглядається навіть приміське село Розумівка. — Авт.). Для України це ноу-хау — масове відновлення курганів. Найперший з них, до речі, було закладено в ХV сторіччі до нашої ери. Хіба ж не зваба для туристів? До курганної групи прокладено дорогу для відвідувачів. Ближча перспектива — відкриття експозиції в музеї-кургані. Сюди люди добиратимуться як легковиками чи автобусами, так і водним шляхом».

      Традиційними для Хортиці стали міжнародні фестивалі козацьких бойових і традиційних мистецтв «Спас» імені Анатолія Єрмака (народного депутата, котрий був «батьком» фестивалю. Вiн загинув за не зовсім з'ясованих обставин). 28 липня фестивальники зберуться вже удесяте. Знаково, що усі знаменитості, відвідуючи Запоріжжя, посвяту в козаки неодмінно проходять на Хортиці. Одного разу острів'яни виявили навіть надмірну гостиність, поступившись бажанню актриси Людмили Чурсіної долучитися до цього суто чоловічого ритуалу...

      До речі, після відвідин Хортиці Віктором Ющенком з держбюджету було виділено п'ять мільйонів гривень для спорудження історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» (ще 13 млн. у червні 2005 року виділив комбінат «Запоріжсталь»). Цей об'єкт стане центром острівного туризму: із 23 споруд чотири, розташовані на території Великого коша (січова канцелярія, курінь, будинок кошового отамана і церква Покрови Пресвятої Богородиці), матимуть статус музеїв. Будуть тут і скарбниця та пушкарня. До Малого коша входять корчма, кузня, гончарна майстерня, «Грецька хата», в якій козаки приймали іноземних послів, та інші об'єкти своєрідного передмістя Січі. Відтворюючи дух козацької доби, «Запорозька Січ» носитиме узагальнюючий образ, акцентує завідувач майбутнім комплексом Михайло Чередниченко. «Існувала ж не одна Січ, їх було нижче порогів аж вісім, — розповiдає пан Михайло. — Одні споруди нагадуватимуть про останню, Покровську, Січ, другі будуть «прибульцями» з Кам'янської та інших, давніших».

      Функціонуватиме комплекс і взимку, позаяк матиме всі комунікаційні блага цивілізації (ритуал вінчання в Покровській церкві, приміром, бажаючі можуть пройти будь-коли).

      Графік робіт передбачав презентацію «Запорозької Січі» до Дня українського козацтва — 14 жовтня. Проте вчора, як повiдомив УНIАН, дату презентацiї вiдмiнили. В ОДА кажуть, що вiдновлювачам Хортицi  не вистачає коштiв, i до згаданих вище 5 млн. грн. треба ще три мiльйони.