Шляхи літературні незбагненні. І нехай у книжковій індустрії працює розгалужена система літературних агентів, видавничих монополій, піар-технологій, магічну дію тексту на людину ніхто ніколи не відмінить. Ось вам історія одного перекладу. Молода університетська викладачка з Польщі Анна Кожевньовська-Бігун кілька років тому приїхала до Львова, зайшла в книгарню і попросила продавця порекомендувати їй щось із сучасної української літератури. Серед оберемка книжок, які польська пані винесла з львівської книгарні, була книга новел Марії Матіос «Нація» (вийшла у світ в 2001 році, друге видання — в 2002-го) — і це був якраз той випадок, де магія тексту спровокувала вихід книжки в іншій державі. Наприкінці травня цього року Підкарпатський інститут книжки та менеджменту в місті Жешув видав «Націю» Марії Матіос у перекладі Анни Кожевньовської-Бігун. Перекладачка працювала над текстом, будучи вагітною. Вона прислала в Київ «електронкою» «питальник» із 60 питань і просила авторку пояснити не зрозумілі чи не відомі їй речі. А потім зізналася, що історії, розказані в «Нації», нагадали їй польські реалії.
На вересень запланована презентація польського перекладу «Нації» у Варшаві та Кракові. «Літо — це не сезон для презентації нових книжок, тому ми перенесли міні-тур Польщею на осінь», — розповіла «УМ» Марія Матіос. Про наклад відомо тільки, що це більше 1000 примірників, точна цифра, як і у нас, — секрет: податкова — не найкращий друг видавців. «Гонорар вас влаштовує?» — поцікавилися ми в письменниці. «Так, усе має бути нормально. Але це не ті гроші, про які варто говорити в глобальному масштабі. Порівняно з тим, які мільйони крутяться в наших верхах, — то дрібниці».
Це перший переклад іноземною мовою творів Марії Матіос. «Якби ви вибирали для презентації за кордоном своєї творчості, що б узяли «паротягом», візитівкою?» — запитала «УМ» у пані Марії. «Я б зробила трилогію — «Життя коротке», «Нація» і «Солодка Даруся», бо тематично це і є трилогія. Але вибором польської сторони я цілком задоволена».
Наостанок Марія Матіос запевнила інтерв'юера і читачів, що до кінця року вона ще викине «сюрприз». Будьте готові.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
