Мистецтво, що вижило. Твори з колекції родини Гриньових представляють у харківському «ЄрміловЦентрі»
Харкову не звикати до контрастів, але сьогодні вони відчуваються особливо гостро. >>
Владислав Городецький і у виглядi пам'ятника — франт. (Фото автора.)
Безліч уз пов'язувало уславленого архітектора Владислава Городецького із Поділлям, а зокрема з Немировом та його околицями. Перша і, очевидно, найголовніша з них була зафіксована у метричній книзі місцевої парафії, де значилося, що він народився 1863 року в селі Шолудьки у родині управляючого одним із маєтків родини Потоцьких. Тут, у міській класичній гімназії, Городецький отримав ази освіти, тут його уяву вперше зачарували архітектурні перлини, і, мабуть, насамперед — тульчинський палац Потоцьких, збудований Лакруа. Втім Немирову теж було чим похизуватись, адже чимало величних будинків у стилі класицизму тут було зведено за проектами професора архітектури Київського університету Франца Меховича (спадщина якого, до речі, досі ще належно не поцінована) — багато з них збереглися до сьогодні.
Звідси він поїхав на навчання спершу до Одеси, потім — до Петербурга, причому в подальшій долі талановитого хлопця велику роль відіграла грошова підтримка графів Потоцьких та місцевої польської громади. Значно пізніше, здобувши визнання і отримуючи низки пропозицій на спорудження будинків у Києві та інших українських містах, малій батьківщинi Городецький теж віддав частку таланту. За його проектами звелися палац Добровольських у Тульчині, житловий будинок і цукровий завод у Шпикові, мавзолей Потоцьких у селі Печера нинішнього Тульчинського району. При спорудженні мавзолею він використав ті ж технології, що й на своєму головному дітищі — «Будинку з химерами», і відвідувачі парку Потоцьких досі зачудовано розглядають дивовижну збереженість зовнішніх прикрас будівлі, основним компонентом яких є звичайний цемент.
За таких обставин увага подолян до постаті архітектора була цілком виправдана, і першою ініціативою кілька років тому стало клопотання колективу Немирівського будівельного технікуму (входить до складу Вінницького державного аграрного університету) про присвоєння його імені навчальному закладу. «Будівельних технікумів в Україні багато, а от імені Владислава Городецького був би тільки один», — поділився замислом директор Валерій Молодих. Намір підтримали й облдержадміністрація, і Міністерство аграрної політики, але ініціатива безслідно пропала в урядових коридорах.
Створення погруддя зодчого було наступним кроком у поверненні його на рідну землю. Кошти на пам'ятник збирали всією громадою за активної участі місцевих органів влади та районної організації «Просвіти», допомогу будівельними матеріалами та технікою надали колишні випускники технікуму, а основний обсяг робіт виконали студенти. Елегантним заключним акордом навчального року стало урочисте відкриття погруддя, виконаного скульптором Яковом Куленком.
Тепер же в центр уваги технікумівців потрапляє особистість Франца Меховича, якого вважають головним будівничим Немирова. Тож незабаром у музеї навчального закладу до експозиції, присвяченої Владиславу Городецькому та його сім'ї, додасться ще одна, котра розповідатиме про Меховича.
Харкову не звикати до контрастів, але сьогодні вони відчуваються особливо гостро. >>
Серединою 2024-го видавництво «Віват» випустило дві прикметні книжки: «Слова і кулі» та «Діалоги про війну» — збірки інтерв’ю з відомими інтелектуалами задля осмислення нової реальності, у якій ми опинилися. >>
Чеськословацький проєкт з архітектури та дизайну Inspireli у співпраці з відомим харківським архітектором та реставратором Віктором Дворніковим оголосив конкурс на програму реставрації будинку по вулиці Полтавський шлях, 13/15. >>
У Києві Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка представив прем’єру вистави «Троянство» у постановці Давида Петросяна за драматургією Максима Курочкіна. >>
Зірка книжкової художниці Катерини Штанко зійшла іще в 1980-ті, вона тоді співпрацювала з найбільшими державними видавництвами «Веселка» та «Дніпро». >>
У Києві в партнерстві з урядами України, Польщі й Німеччини, з участю експертів з цих країн, а також Швеції та Литви, відбулася конференція Obmin «Стійка культура. >>