Інший погляд: про воєнний альбом Андрія Котлярчука «Звільнена Київщина»
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
Владислав Городецький і у виглядi пам'ятника — франт. (Фото автора.)
Безліч уз пов'язувало уславленого архітектора Владислава Городецького із Поділлям, а зокрема з Немировом та його околицями. Перша і, очевидно, найголовніша з них була зафіксована у метричній книзі місцевої парафії, де значилося, що він народився 1863 року в селі Шолудьки у родині управляючого одним із маєтків родини Потоцьких. Тут, у міській класичній гімназії, Городецький отримав ази освіти, тут його уяву вперше зачарували архітектурні перлини, і, мабуть, насамперед — тульчинський палац Потоцьких, збудований Лакруа. Втім Немирову теж було чим похизуватись, адже чимало величних будинків у стилі класицизму тут було зведено за проектами професора архітектури Київського університету Франца Меховича (спадщина якого, до речі, досі ще належно не поцінована) — багато з них збереглися до сьогодні.
Звідси він поїхав на навчання спершу до Одеси, потім — до Петербурга, причому в подальшій долі талановитого хлопця велику роль відіграла грошова підтримка графів Потоцьких та місцевої польської громади. Значно пізніше, здобувши визнання і отримуючи низки пропозицій на спорудження будинків у Києві та інших українських містах, малій батьківщинi Городецький теж віддав частку таланту. За його проектами звелися палац Добровольських у Тульчині, житловий будинок і цукровий завод у Шпикові, мавзолей Потоцьких у селі Печера нинішнього Тульчинського району. При спорудженні мавзолею він використав ті ж технології, що й на своєму головному дітищі — «Будинку з химерами», і відвідувачі парку Потоцьких досі зачудовано розглядають дивовижну збереженість зовнішніх прикрас будівлі, основним компонентом яких є звичайний цемент.
За таких обставин увага подолян до постаті архітектора була цілком виправдана, і першою ініціативою кілька років тому стало клопотання колективу Немирівського будівельного технікуму (входить до складу Вінницького державного аграрного університету) про присвоєння його імені навчальному закладу. «Будівельних технікумів в Україні багато, а от імені Владислава Городецького був би тільки один», — поділився замислом директор Валерій Молодих. Намір підтримали й облдержадміністрація, і Міністерство аграрної політики, але ініціатива безслідно пропала в урядових коридорах.
Створення погруддя зодчого було наступним кроком у поверненні його на рідну землю. Кошти на пам'ятник збирали всією громадою за активної участі місцевих органів влади та районної організації «Просвіти», допомогу будівельними матеріалами та технікою надали колишні випускники технікуму, а основний обсяг робіт виконали студенти. Елегантним заключним акордом навчального року стало урочисте відкриття погруддя, виконаного скульптором Яковом Куленком.
Тепер же в центр уваги технікумівців потрапляє особистість Франца Меховича, якого вважають головним будівничим Немирова. Тож незабаром у музеї навчального закладу до експозиції, присвяченої Владиславу Городецькому та його сім'ї, додасться ще одна, котра розповідатиме про Меховича.
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
У місті Парк-Сіті американського штату Юта в день відкриття кінофестивалю Sundance 23 січня відбудеться світова прем’єра другого повнометражного фільму українського режисера Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки». >>
До основної конкурсної програми 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю вперше за 25 років відібрали стрічку української режисерки: цьогоріч - це фільм Катерини Горностай "Стрічка часу". >>
Створену Кременецько-Почаївским державним історико-архітектурним заповідником за дорученням Міністерства культури та стратегічних комунікацій інвентаризаційну комісію - не допустили до роботи представники Свято-Успенської Почаївської лаври. >>
Список із 25 об’єктів світу, що потребують збереження оприлюднив Всесвітній фонд пам’яток (World Monuments Fund, WMF). Серед об'єктів, що увійшли до переліку на 2025 рік – столичний Будинок вчителя, турецьке місто Антак'я, історична міська структура Гази та Місяць. >>
«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався», - писав Агатангел Кримський. >>