Компресія і депресія

      Після українсько-російських газових перемовин, що відбулися 6 липня в Москві, другою найбільш обговорюваною темою після подій у парламенті є тема підготовки до зими. Дискутують навколо ціни, яку Україна може заплатити за своє благополучне входження в опалювальний сезон. Дефіцит «блакитного палива» до кінця цього року, за уточненими даними голови правління НАК «Нафтогаз України» Олександра Болкісєва, становить 10 мільярдів 700 мільйонів кубометрів. Дефіциту не повинно було бути, принаймні про це подбав глава держави Віктор Ющенко під час перемовин з Туркменбаші наприкінці грудня минулого року. Однак з початку року в Україну не надійшло жодного кубометра палива за цим прямим контрактом, натомість українці пережили газову війну з Росією. А в Ашгабаті оголосили українсько-туркменський контракт на 2006 рік, зокрема з ціною в 60 доларів на друге півріччя, недійсним. Пан Болкісєв під час прес-конференції на минулому тижнi не побажав коментувати цю ситуацію, зазначивши, що про таку ціну домовилися між собою президенти обох країн. Тож він сподівається: якщо з української сторони не буде різких рухів, то Київ, Москва та Ашгабат зможуть домовитися між собою на взаємно прийнятних умовах. Водночас своєї нової ціни на газ у 100 доларів як для українців, так і для росіян Сапармурат Ніязов не відмінив.

Соло на «трубі» для двох

      Недавня зустріч української делегації з керівництвом «Газпрому» в Москві мала б прояснити ситуацію, а натомість заплутала її. З одного боку, пролунала втішна новина про те, що ціна на газ для України до кінця цього року залишиться на рівні 95 доларів за тисячу кубометрів. З іншого боку, виявилося, що буде дефіцит газу, і чималий. Заступник голови правління «Газпрому» Олександр Рязанов пояснив представникам ЗМІ, що обсяги газу на адресу його компанiї за поточним контрактом (30 млрд. кубометрiв по 65 доларiв за тисячу кубiв) закiнчаться у серпнi. Отже, коли, за розрахунками пана Рязанова, українська сторона споживе цю «порцію», далі доведеться думати, як дожити до нового року.

      Ситуація неприємна й тому, що спожили ми цей газ нібито достроково або ж, якщо таке в природі неможливо, то, напевне, він «випарувався» в невідомому напрямі. Принаймні із закачуванням його в підземні сховища справа хоч і посувається (станом на 12 липня там було вже 7 мільярдів 100 мільйонів кубометрів, за даними Мінпаливенерго), але не такими темпами, як бажано, бо до жовтня імпортного палива має бути як мiнiмум 16 мільярдів. Про це йшлося, зокрема, на засіданні наглядової ради компанії «Укргаз-Енерго», яке так само 6 липня відбулося в білокам'яній. При цьому так і не було визначено договірні умови з «Нафтогазом України», як повідомив прес-секретар «Газпрому» Сергій Купріянов, пише газета «Дело». Вона, крім того, з посиланням на джерело, наближене до «Росукренерго» зазначає, що російська сторона знає, куди подівся призначений для закачування в сховища газ, власником якого є «Укргаз-Енерго». Мовляв, це «блакитне паливо» розподілялося «Нафтогазом України» — ну, ясно кому, — споживачам.

Чорна кішка, що вибігла зі сховища

      Упродовж лічених місяців, що минули з квітня цього року, між двома компаніями, в назвах яких згадується наша країна, встановилася певна напруга (утім, звичайно, це ще велике питання, якою мірою є доцільним таке «вкраплення» у назві). Нагадаємо, що структуру «Укргаз-Енерго» було створено двома засновниками — «Нафтогазом України» і швейцарською компанією «Росукренерго» для роботи винятково на нашому вітчизняному ринку в секторі промислового газу. Яка чорна кішка пробігла між материнською компанією та її «дочкою», фахівцям стало зрозуміло відразу, як тільки «Укргаз-Енерго» вступив у суперечку з Національною комісією з регулювання енергетики. НКРЕ пригрозила анулювати ліцензію «Укргаз-Енерго», якщо компанія перевищить дозволені обсяги поставки газу в розмірі 5,04 мільярда кубометрів газу. Потім був судовий розгляд, усі перипетії якого не варто розповідати. Зрештою, сьогодні, за даними пана Болкісєва, є фактом, що «Укргаз-Енерго» здійснила з квітня по червень поставки імпортного газу в обсязі 16 мільярдів кубометрів на адресу «Нафтогазу України». «Ми віддали ринок промислового газу невітчизняній дистриб'юторській компанії («Росукренерго». — Авт.) і за рахунок цього утримуємо ціну газу для внутрішнього ринку на рівні 95 доларів за тисячу кубометрів»,— заявив голова «Нафтогазу» на прес-конференції минулого тижня. У порівнянні з 2005 роком, за словами Олександра Болкісєва, нині з товарообігу «Нафтогазу» вилучено 25 мільярдів кубометрів газу, що призначався винятково для промислових споживачів. Утім при цьому, як кажуть експерти, «Укргаз-Енерго» нібито й не женеться за високою рентабельністю, продаючи «блакитне паливо» за ціною 655 гривень за тисячу кубометрів.

      Задля справедливості слід зазначити, що відторгнення «Нафтогазу» від промислових споживачів відбулося не відразу, воно було дещо розтягнуте в часі й тому для декого пройшло непомітно. Про переділ ринку «блакитного палива» першим голосно заявив на спеціально скликаній прес-конференції у травні екс-міністр палива та енергетики Сергій Єрмілов. А проте про непрозорий менеджмент у секторi газу і без того ходило багато чуток. Посилилося це враження після того, як уряд, з великими потугами затвердивши фінансовий план «Нафтогазу», зажадав від нього негайного скорочення персоналу на 25 відсотків. На додаткові уточнюючі запитання журналістів пан Болкісєв пояснив, що з 1 липня цього року «Нафтогаз» не постачає газ промисловим споживачам, відповідно до урядової постанови, а виконує свою суто соціальну функцію, постачаючи «блакитне паливо» винятково теплокомуненерго та населенню.

      Голова правління НАКу вважає, що такий сценарій подій було закладено угодою від 4 січня цього року, яка «різко і досить серйозно вплинула на газовий ринок». Одночасно пішов процес нарощування боргів «Нафтогазу» — втім, це вже окрема історія, як компанія із надприбутками лягла на дно, сплативши 11 мільярдів гривень податків за 2005 рiк. А тут ще й подорожчав газ. Як наслідок, почали зростати борги підпорядкованих НАКу компаній, а також борги споживачів — підприємств теплокомуненерго та населення. «Нафтогаз України» є боржником перед двома компаніями: перед «Росукренерго» (381 мільйон доларів) і «Укргаз-Енерго» (близько 1 мільярда гривень). «Це операбельна заборгованість, — зауважив пан Болкісєв, після того, як назвав ці цифри. — Я не бачу тут якихось проблем, щоб говорити про її катастрофічність. Просто це касовий розрив, який буде ліквідовано до кінця серпня».

Модифіковане ТОВ

      Поки Москва чекатиме до серпня повернення боргів, проробляється варіант реанімації ТОВ «Міжнародний консорціум з управління газотранспортною системою України», який було створено відповідно до домовленостей, зафіксованих у заяві президентів Росії і України про стратегічну співпрацю в газовій сфері від 9 червня 2002 року, а також міжурядової угоди від 7 жовтня 2002 року. Ясна річ, це пов'язано з бажанням української сторони додатково зацікавити «Газпром» у збереженні ціни на газ на колишньому рівні. Проте пан Болкісєв намагався уникнути прямої відповіді на це запитання. «У нас немає підстав піднімати ціну, — її було вже заплачено — це угода від 4 січня цього року»,— заявив він. І додав: «Ми отримали перепочинок... Крім цих поступок, додаткових поступок не зробили». Для найбільш наполегливих журналістів голова правління «Нафтогазу» зазначив: «На перехідний період (з вересня до початку 2007 року. — Авт.) ми маємо декілька механізмів впливу на цю ситуацію. Тим, кого це дуже цікавить, я розповім окремо».

      Він трохи розповів про цей задум, зазначивши: «Росія чекає месиджу, в якому форматі буде консорціум: в тому, який розглядали Кучма, Шредер і Путін, чи в якомусь іншому. Росія очікує цей месидж не від «Нафтогазу», а від уряду... або Президента України». Складність при визначенні цього формату, як зазначив пана Болкісєв, полягає в тому, що українську ГТС не виділено в окрему «трубу», а інтегровано в розподільчу мережу нашої країни. Тобто є газ у «трубі» — є й баланс «блакитного палива» на внутрішньому ринку України. І навпаки. Глава НАК вважає, що слід подолати психологічний бар'єр, який є в цьому питанні, «оскільки ніхто не говорить про продаж або передачу у власність газотранспортної системи». «В угоді про консорціум має бути прописано гарантоване забезпечення балансу газу в Україні»... Треба вивчити це питання з суто економічних підходів. Я б не говорив, що це погано», — заявив пан Болкісєв.

      Також він зазначив, що якщо буде вирішене питання з газотранспортним консорціумом, то немає нiобхідності в посередниках на внутрішньому ринку газу. Якщо буде реалізовано такий сценарій, то «Росукренерго» нікуди не подінеться, а працюватиме в Україні як експортер і транзитер, наголошують експерти. Тобто весь обсяг російського і середньоазійського газу пройде територією України, минаючи її внутрішній ринок. Це ще один привід поміркувати над ситуацією... Не дивно, що з огляду на низку запитань, на які поки що немає відповіді, збори засновників консорціуму, як повідомив керівник «Нафтогазу», було перенесено. Є сподівання, що вони все-таки відбудуться на цьому тижні.

      Для багатьох заява пана Болкісєва про консорціум пролунала як сенсація. Адже, згідно з українським законодавством, нашу ГТС не можна передавати ні в оренду, ні в управління. А апетити «Газпрому» щодо цього відомі. Зокрема, у коментарі для «УМ» дійсний член Нафтогазової академії України, генеральний секретар Національної газової спілки України Іван Діяк розповів, що він побував на міжнародній конференції в Амстердамі й там на власні очі побачив: «Газпром», презентуючи свої експортні можливості, повністю проігнорував Україну як країну-транзитера, хоча вона надає йому свої потужності для перекачування 80 відсотків російського газу до країн Європи. Що ж до українсько-російського газового консорціуму, в якому наша сторона наполягає на рівному партнерстві, то пан Діяк оцінює намагання реанімувати його як безнадійну справу.

      Насторожує інше — намагання Партії регіонів вести свою гру на грунті газових домовленостей з Росією. Ідеться не про денонсацію укладених угод, а про їх модифікацію, пояснює представник партії Тарас Чорновіл, пише газета «Дело». За його словами, нова угода повинна бути ширшою і включати в себе умови транспортування газу і питання співпраці на базі газотранспортного консорціуму. Тому заяву пана Болкісєва, мабуть, слід оцінювати як реакцію на ту політичну невизначеність, яка панує в країні після парламентських виборів і яку, за словами міністра закордонних справ Бориса Тарасюка, спланували не в нашій країні.