І норму, і право можна регулювати

      Підприємці потерпають від чиновницької нормотворчої самодіяльності не менше, ніж подекуди від приписів податкової служби. Минулого року проти малих і середніх підприємств спрямовано вела щільний вогонь бюрократична артилерія силою... в понад дев'ять тисяч усіляких нормативно-правових актів. Ці підрахунки зробив Держкомітет з питань регуляторної політики та підприємництва. Минулорічний контрнаступ на цю паперову твердиню був лише збиванням цілей по верхах, хоча в минулому році й справді було здійснено прискорений перегляд регуляторних актів центральних та місцевих органів влади у сфері господарської діяльності. Як наслідок — 5184 нормативно-правовi акти було визнано такими, що не відповідають принципам державної регуляторної політики, і їх скасували. Однак підприємці не відчули зменшення тиску, оскільки це були акти, які не працювали, а лише засмічували нормативну базу. Водночас найбільш обмежуючі нормативні акти залишилися чинними.

      Це сталося тому, що низка органів виконавчої влади і місцевого самоврядування підійшли формально до стратегії прискореного перегляду. Таким чином, не вдалося довести до кінця процес дерегулювання. Це визнав перший заступник голови Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва Костянтин Ващенко. Певно, аби заручитися більшою підтримкою громадськості, Комітет й ініціював проведення «круглого столу» на тему: «Регуляторна політика в Україні: стан та перспективи». Цей захід недавно відбувся у столиці за участі представників малого і середнього бізнесу. Висновок був один: слід обов'язково повернутися до перегляду регуляторних актів у сфері господарської діяльності, аби проаналізувати їх на відповідність принципам державної регуляторної політики.

      Як зазначив Костянтин Ващенко, на другому етапі реформи потрібно зробити наголос на якісних, системних удосконаленнях, аби підприємці відчули зміни на краще. Крім того, надалі необхідно створити фільтри для прийому таких нормативних документів, стосовно яких наперед можна сказати, що вони сповільнюють розвиток підприємництва. Втім цю норму в Україні регламентує Закон «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Зокрема, в законі передбачається обов'язкове оприлюднення проекту документа, експертних висновків, аналізу наслідків регуляторного впливу. Однак цю норму виконують не всі, кому належить це робити. Скажімо, органи центральної влади оприлюднюють на своїх сайтах понад 90 відсотків регуляторних актів, будучи їх розробниками. Центральні відомства, також роблять аналізи регуляторного впливу. На рівні ж органів місцевого самоврядування, в комітетах Верховної Ради цієї процедури не дотримуються.

      А громадськість, як це не прикро, недостатньо активно обстоює своє право на участь у регуляторній діяльності органів виконавчої влади. За словами екс-голови Держкомпідприємництва Олександри Кужель, громадська активність, професійна експертиза мають бути противагою процесу прийняття регуляторних актів, які стримують розвиток підприємництва. Представникам малого і середнього бізнесу просто не вистачає обізнаності щодо своїх прав. Хто займеться просвітницькою роботою серед них — поки що не дуже зрозуміло. Але таке просвітництво як ніколи актуальне тепер, коли більш ніж наполовину оновився склад міських рад і мерами міст стали інші люди. Отож єдиним захисним муром проти навали чиновницьких циркулярів, якими унормовується бізнес, є Держкомпідприємництва. Минулого року сюди на погодження надійшло 1770 регуляторних актів (на 20 відсотків більше, ніж у 2004 році). Ці папери розмножуються в геометричній прогресії. Тільки на центральному рівні кількість регуляторних актів зросла на 60 відсотків.