Президент США Джордж Буш позавчора несподівано завітав до аеропорту Багдада, де зустрівся з американськими вояками з нагоди свята Дня подяки — повідомили вчора всі провідні інформагенції світу. Це 2,5-годинне перебування на іракській землі було першим візитом американського президента до окупованої країни. Буш разом із 600 військовослужбовцями з'їв святковий обід разом із традиційною для цього дня смаженою індичкою та й відбув додому.
Візит Буша до Іраку відбувся в умовах надзвичайної таємничості. Про нього повідомили світу лише після того, як президентський літак був далеко від Близького Сходу. Президент поінформував своїх співгромадян, що проведе День подяки у своїй резиденції в штаті Техас, разом із родиною — дружиною Лорою, двома доньками та батьками. Білий дім навіть подав представникам ЗМІ детальний опис меню святкового обіду президента в Техасі. Натомість у середу ввечері президент таємно, навіть не поінформувавши дружину та охорону ранчо, вилетів у Крофорд літаком без жодних розпізнавальних знаків. У Вашингтоні він пересів на президентський літак, який з вимкненими сигнальними вогнями та зачиненими ілюмінаторами приземлився о 17.32 в аеропорту Багдада. До літака президента були запрошені кілька представників ЗМІ, яким уже в повітрі речник Білого дому повідомив мету подорожі та попередив, що якщо хоч один із них зателефонує на землю, то літак розвернеться в повітрі й повернеться до США. Найближчі співробітники президента, члени його охорони та команда літака змушені були скласти присягу про нерозголошення таємниці. 600 військовослужбовцям США, чотирьом членам Правлячої ради Іраку, яких терміново звезли на летовище Багдада, також не повідомили про візит високого гостя. Цивільний американський адміністратор Іраку Пол Бремер заявив, що він має зачитати їм святкове привітання Буша.
Ірак уже відвідали міністр закордонних справ Великої Британії Джек Стро (26.ХІ), міністр оборони Італії Антоніо Мартіно (13.ХІ), прем'єр-міністр Польщі Лешек Міллер (11.ХІ), заступник міністра оборони США Пол Вулфовіц (24.Х), міністр оборони США Дональд Рамсфелд (5.ІХ), прем'єр-міністр Великої Британії Тоні Блер (29.V). Зрозуміло, що під час кожного з цих візитів вживалися суворі заходи безпеки, але ці високі гості зустрічалися з своїми військовими контингентами в реальних умовах.
Візит Буша мав підняти моральний дух американських окупаційних військ, які продовжують зазнавати великих втрат уже після оголошеного 1 травня президентом США закінчення головних бойових дій. Але він передусім мав справити враження на громадян США, оскільки президентська виборча кампанія 2004 року фактично вже розпочалася. Член Правлячої ради Іраку Махмуд Алі Осман вчора в інтерв'ю агенції «Асошіейтед Пресс» висловився доволі іронічно стосовно візиту Буша до Багдада: «Ми не можемо сприймати вчорашнє прибуття Буша до міжнародного аеропорту Багдада як візит до Іраку. Нас як членів Правлячої ради Іраку ніхто не повідомив про цей візит. Буш не зустрівся із звичайними мешканцями Іраку. Він лише намагався підняти моральний дух своїх військ».
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
