Сила — в макаронах

      Цьому чемпіонату світу не бракувало епізодів, про які його очевидці розповідатимуть як про пам'ятні. Загальний же висновок для футболу виглядає не надто втішним, оскільки ще ніколи світові форуми не викликали стільки негативних емоцій. Для тих, хто перш за все полюбляє Гру, а не боротьбу за результат, «мундіаль» у Німеччині приніс суцільне розчарування. Небезпечна тенденція, яка виникла завдяки перемозі збірної Греції на Євро-2004, продемонструвала свою «життєздатність», що призвело до тріумфу тих збірних, які взяли на озброєння дії від оборони з ефективним використанням стандартних положень. Так звані романтики футболу зазнали нищівного фіаско від тих, хто зміг вдосконалити ігрову модель сіренької Греції. До чого це призведе у майбутньому, важко сказати, адже на горло власній пісні наступили навіть ті, хто завжди любив на полі творити, а не руйнувати. У підсумку фінал став протистоянням збірних, які найліпше впоралися з демонстрацією «грецького» стилю. Й Італія обіграла Францю лише в серії пенальті.

      Вирішальна зустріч найважливішої футбольної події чотириріччя стала апогеєм ще однієї тенденції — торжества прихованої підлості, якій нічого не змогли протиставити судді. Професіоналізм сучасних футболістів у виконанні «нирків» та інших провокацій все ж перевищив кваліфікацію служителів Феміди. Деколи вони вираховували обман, а частіше — ні. Арбітр вирішальної зустрічі Горасіо Елісондо з Аргентини міг би претендувати на титул «мужнього», якби призначив у ворота одного з фіналістів два пенальті. Натомість латиноамериканець зробив усе навпаки — призначив не зовсім очевидну «точку», коли Матерацці через незграбність ледь доторкнувся до п'яти Малуда, а коли на 54-й француза вже відверто завалив Дзамбротта, свисток промовчав.

      На початку матчу все йшло до того, що Зінедін Зідан, завершуючи кар'єру, стане найкращим гравцем чемпіонату, адже капітан французів своє пенальті реалізував, і його «підстаркувата» збірна повела — 1:0. І знову все перевернулося з ніг на голову. Марко Матерацці, через якого суперник швидко відкрив рахунок, став героєм, а Зізу — антигероєм. Спочатку татуйований італієць відновив рівновагу ударом головою після навісу Пірло з кутового. І кого хвилює, що при цьому він вистрибнув, використавши Вієйра як гімнастичного «козла»...

      Найвишуканіші майстри підступного бруду — італійці, яких через це й не полюбляють у багатьох країнах, античесну гру взяли на озброєння з перших хвилин. Приклад подав адмірал «блакитної ескадри» Каннаваро, який у сотому матчі за збірну «ненавмисно» під час зіткнення відправив у нокаут Анрі, і того довго приводили до тями. За пару хвилин вже Дзамбротта в'їхав у Вієйра, за що одержав «гірчичника». Тьєрі Анрі, який весь чемпіонат грав на уколах, ледь не поквитався за свій біль на початку другого тайму, коли рвав найнадійнішу оборону турніру, але забракло влучного завершального удару. У ці хвилини французи пригадали свій улюблений атакуючий футбол з командною швидкістю, пресингом. І врятували б популярну гру... якби забили.

      Марчелло Ліппі своєчасно прибрав з поля Тотті й Перротту, випустивши вправних «єдиноборців» Де Россі та Якінту. Перший зі своєю прямою функцією впорався чудово, але «завадив» команді взяти «золото» ще в основний час. Після навісу на 62-й хвилині Лука Тоні забив майже чистий гол, бо сам не перебував у офсайді, але арбітр скасував взяття воріт через те, що лайнсмен зафіксував за спинами французів «пасивного» Де Россі.

      Після обміну «претензіями» на несправедливо втрачену перемогу суперники обережно довели матч до пенальті. До цього, щоправда, відбулося кілька подій, які ввійдуть в історію, але з футболом у них, звісно, дуже мало спільного. Великий прихильник астрології та прикмет, наставник французів Доменек випустив замість одного з найпозитивніших персонажів чемпіонату — свого улюбленця Франка Рібері — Давіда Трезеге, який забив переможний гол у фіналі Євро-2000 саме італійцям. Проте це був чемпіонат світу, а тренеру-«гороскопнику» варто було пам'ятати, що «мундіалі» у рік Собаки виграють лише бразильці або італійці. Подібними «теоріями» легко пояснити, що саме Трезеге не забив післяматчевий пенальті.

      З таким же успіхом звинуватити у поразці французів можна... посла цієї країни Жана-Поля Везіана, який прийшов на масовий перегляд фіналу на великому екрані у німецькому посольстві в Києві. Як істинний француз, у гості він завітав з ящиками шампанського, але пригостив ним усіх з тостом «за перемогу» під час перерви. Будь-хто з футболістів серйозно вам підтвердить, що зробив це він даремно. Не на фарт.

      Логічну крапку в цьому на загал бруднуватому чемпіонаті поставив великий Зідан, якого під час матчу вважали головним претендентом на звання кращого гравця ЧС-2006 і... зрештою визнали таким. Усі знакові фігури футболу за свій успіх у кар'єрі заплатили «негативом», який їм пригадуватимуть усе життя. Пеле так і не пробачили, що він не допоміг Гаррінчі, коли той впав на саме «дно». Про Марадону з його «Божою рукою» та наркоманією годі й казати. На все життя запам'ятають свої незабиті пенальті у надважливі моменти Зіко, Платіні та Баджо. Усіх перевершив Зізу — його останньою дією на футбольному полі став удар головою у груди Матерацці і вилучення в додатковий час. Марко дуже довго лив словесний бруд у спину Зінедіну і досяг свого, вивівши француза з рівноваги...

      На турнірі, де торжествувало вміння не давати грати супернику, трійка найліпших не може складатися з форвардів. За новітніми тенденціями, логічно було б шукати володаря «м'ячика» серед п'ятірки найнепоступливіших на ЧС-2006 (за кількістю виграних єдиноборств): Гаттузо (Італія) — 47, Вієйра (Франція) — 36, Абідаль (Франція), Тимощук (Україна) — 32, Каннаваро (Італія) — 31. І це не жарт, а об'єктивна реальність сучасного футболу. А п'ятірка ця, до речі, гратиме в одній відбірковій групі Євро-2008.

      Італійці, здобувши свій четвертий титул чемпіонів світу, стали другими в історії, хто зробив це в серії пенальті. А Європа наздогнала Південну Америку за кількістю титулів кращої команди планети — в обох континентів їх по дев'ять.

ТАБЛО

Фінал

9 липня

Італія — Франція — 1:1 (пен. — 5:3).

Берлін. «Олімпіаштадіон». 72000 глядачів.

      Суддя: Елісондо (Аргентина)

      Італія: Буффон, Дзамбротта, Матерацці, Каннаваро, Гроссо, Гаттузо, Пірло, Перротта (Якінта, 61), Каморанезі (Дель П'єро, 86), Тотті (Де Россі, 61), Тоні

      Франція: Бартез, Саньоль, Тюрам, Галлас, Абідаль, Макелеле, Вієйра (Діарра, 56), Рібері (Трезеге, 100), Зідан, Малуда, Анрі (Вільтор, 106)

      Голи: Матерацці, 19 — Зідан, 7 (пен.)

      Вилучення: Зідан, 110

      Попередження: Дзамбротта, 5 — Саньоль, 12; Макелеле, 76; Малуда, 111

      Серія пенальті: Пірло — 1:0, Вільтор — 1:1, Матерацці — 2:1, Трезеге — 2:1 (поперечина), Де Россі — 3:1, Абідаль — 3:2, Дель П’єро — 4:2, Саньоль — 4:3, Гроссо — 5:3

ПІСЛЯМОВА

Марчелло Ліппі,

головний тренер збірної Італії:

      — Сьогодні найбільш приголомшливий момент у моєму житті. Мої футболісти мають безмежну душу і сталевий характер,  усі вони — справжні особистості. Я був чемпіоном на клубному рівні, але перемога на чемпіонаті світу — це щось надзвичайне.

      Визнаю, що в окремі моменти гри французи виглядали сильнішими. Через травми і дискваліфікацію я був позбавлений можливості варіювати склад, у зв'язку з чим у кінцівці нам довелося дуже важко. Французи обіграли нас у фіналі Євро-2000, хоча абсолютно того не заслуговували, тепер ми квити.

      Ми виграли тому, що підійшли до серії пенальті з холодною головою — подібний розвиток подій вимагає від футболістів максимальної холоднокровності.

      Мені шкода, що Зідан закінчив свою кар'єру таким вчинком — завжди був щирим шанувальником його таланту. Якщо він насправді вирішив піти з футболу (а я сподіваюся, що це не так), то це ганьба.

Раймон Доменек,

головний тренер збірної Франції:

      — Бувають такі моменти, коли атакуєш 80 хвилин і програєш, але я не виправдовуюся. В останні 10 хвилин додаткового часу нам дуже не вистачало Зідана. Вилучення вбило наші шанси на перемогу, а італійці, це очевидно, чекали серії пенальті. У мене немає пояснень вчинку Зідана — про його причини краще запитати в нього самого. Я не хочу його засуджувати. Впевнений, що зараз він — найнещасливіша людина. Це дуже сумно, що він завершив кар'єру в такий спосіб.

      Ми можемо бути розчаровані, але тільки тим, що програли у фіналі, хоча заслуговували на перемогу в чемпіонаті. Я із самого початку турніру казав, що задовільним результатом для нас буде тільки виграш Кубка світу, але нам чогось не вистачило.

Джанлуїджі Буффон,

воротар збірної Італії:

      — Я дуже часто бачив Кубок світу, коли був дитиною, мріяв про нього і думав, що ніколи не одержу його, тому що так небагато гравців володіло ним. Потрібно мати талант і вдачу, а також допомогу Господа, щоб перемогти. Жоден успіх не приходить до команди, якщо в неї немає переможного духу. Наша перевага над іншими була в тому, що ми не ставили перед собою великих задач, а долали бар’єри поступово.

Франческо Тоттi,

півзахисник збірної Італії:

      — Для мене це була подвійна перемога, оскільки багато хто списував мене з рахунків перед початком турніру, вважаючи, що я не зможу вчасно відновитися. Але завзята робота на тренуваннях і налаштованiсть на успіх допомогли мені сьогодні підняти трофей над головою.

Давід Трезеге,

форвард збірної Франції:

      — Я прийняв на себе відповідальність бити пенальті, оскільки це частина футболу. Для мене цей чемпіонат мав бути особливим, я сподівався грати більше, але через нашу тактичну схему вийшло інакше...

Тьєрі Анрi,

форвард збірної Франції:

      — Психологічно важко програвати суперникові рівний матч по пенальті, але це футбол. У першому таймі збірна Італії грала краще за нас, але ми додали в другій половині. Ми не змогли вдало завершити наявні гольові моменти, щоб виграти. Не думаю, що італійці можуть чимось похвалитися: вони чiтко зіграли тактично, але не більше.