У музикантів Східної Європи теж є своя країна мрій — «Сігет»: найкрутіший опен-ейр-фестваль, який проводиться вже 14 років на острові Обудай, посеред Дунаю, між Будою і Пештом. Минулого року кількість гостей «Сігету» сягнула 400 тисяч, а прибутки — близько 8 мільйонів. Вхід на музичний острів чи поселення на ньому платне: на один день — 24 євро, тижневий абонемент з можливістю жити в наметі — 120 євро. «Нас все так же звинувачують у дорожнечі, — розказав засновник та ідеолог «Сігету» Карой Герендаі в інтерв'ю офіційному сайту фестивалю, — але якщо запитати європейця, чи багато це — 120 євро за тиждень літнього відпочинку, в який ще й входить така кількість різноманітних програм, то відповідь буде: нi, не багато. Але коли хтось бачить, що сотні людей можуть собі дозволити те ж саме, то йому починає здаватися, що ця сума сильно б'є по гаманцю».
Цьогорічний «Сігет» представить різні напрями, починаючи від рок-музики до фольку, і пройде з 9 по 16 серпня. У Будапешт прийдуть (тільки не треба втрачати свідомість!): «Радіохед», «Продіджі», «Франц Фердінанд», «Размус», Горан Брегович, Бобан Маркович, нова група екс-вокаліста «Лед зеппелін» Роберта Планта, «Експлойтед», «Ленінград», «Діти Пікассо», «Гоголь Борделло» (до речі, цей циганський панк організував колишній киянин, який мешкає в Нью-Йорку, Євген Гудзь) і Наташа Атлас, яку ми почуємо на «Країні мрій». Загалом планують приїзд близько 200 світових груп та 500 (!) угорських. На сайті фестивалю є повідомлення для музикантів, які хотіли би виступити на «Сігеті»: «Конкурсна основа, на якій проводиться відбір маловідомих колективів для виступу на фестивалі, застосовується тільки до угорських колективів. Таким чином оргкомітет підтримує вітчизняну сцену. Інші музиканти можуть виступити, тільки якщо оргкомітет вважатиме їх цікавими. А поки вони можуть потрапити «у розвідку», приїхавши на фестиваль разом з туристами та «акулами пера».
Своєрідний відбір іноземних гуртів підтверджують два факти: по-перше, нібито на фестиваль уже запрошували «ТНМК» і «ВВ», але ті так і не виступили через технічні проблеми. Цього року гурт «Мед хедс» теж отримав офіційне запрошення на «Сігет», з нагоди чого навіть скликав дві прес-конференції: одну ще в травні на «Таврійських іграх», другу — в угорському посольстві. У коментарі «УМ» вокаліст гурту Вадим Красноокий розповів, що він не знає, чому організатори вибрали саме «Мед хедс»: «Про наш гурт оргкомітет дізнався завдяки угорському консулу Йожефу Ределе, якому подобається наша музика. Він відіслав наші записи та відео до організаторів фестивалю. Потім до Києва прилетів один з «членів журі» «Сігета», побував на нашому концерті в одному з київських клубів».
— Чи можна зробити висновок, що це була вдала рекомендація, вочевидь для деяких це чи не єдиний спосіб потрапити на фестиваль? Адже, найімовірніше, цей представник навіть не чув української музики...
— Так, напевно, інших гуртів він і не слухав — в Угорщині не знайомі з українською музикою. Але запрошення для нас не стало несподіванкою. Ми вже 3 роки прагнули потрапити на «Сігет». Стосовно інших команд, то, можливо, вони недостатньо цікаві, або не дуже цього хотіли... На фестивалі «Мед Хедс» обов'язково виконає пісні з «Надія є» — альбом нещодавно вийшов у Європі, в тому числі і в Угорщині, а також з попередніх альбомів. І, звичайно, намагатимемося побачити і почути якомога більше інших музикантів. Навіть погодилися заради цього виступати без гонорару, нас влаштовує покриття дорожних витрат — потрапити на «Сігет» в як слухач-глядач теж круто».
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
