Про Сергія Соболенка я прочитав в одному з київських журналів як неабияку сенсацію — читач повідомляв, що цілитель допоміг хлопцеві позбутися... СНІДу. Сприймати написане на віру я звик найменше, проте інтернетівська пошукова система підкидала поживу для далекосяжних висновків. Письменник, цілитель, філософ — у таких іпостасях про Соболенка на веб-сторінках згадується сотні разів. Крім того, мене заінтригував факт, що така знаменитість знайшла собі прихисток у скромному селі Сорочине, що в Царичанському районі на Дніпропетровщині. Я за свої чверть століття журналістської практики, здається, всю область об'їздив уздовж і впоперек, однак у цьому населеному пункті не бував жодного разу. Так би мовити, «терра інкогніта» місцевого масштабу. І хоч від гамірної траси, яка пролягла від Дніпропетровська на сусідню Полтавщину, звідси рукою подати, по самому Сорочиному в пошуках героя публікації довелося трохи поблукати. Не тому, що аборигени нічого не знали про поселенця, який тут з'явився років зо два тому. Навпаки — кожен зустрічний без найменших вагань вказував правильний напрямок до будинку Соболенка. Просто живе новоселець Сорочиного, якого сусіди звикли називати чаклуном, на далекій околиці села.