«Довгобуди», які ніхто не купить

      Український капітал уже наситився сировинною складовою  і починає цікавитися інноваційно-інвестиційним бізнесом. Таку думку днями висловила віце-президент Української спілки промисловців і підприємців (УСПП) Тетяна Степанкова під час конференції про роль інтелектуальної власності для розвитку економіки. Є й інші причини такого інтересу до інноваційної проблематики. Це серйозні побоювання щодо конкурентоспроможності української продукції. На зовнішньому ринку, де обсяги нашого експорту останнім часом дуже скоротилися, можна відновити позиції, якщо товари будуть іншими — кращими, сучаснішими або й навіть унікальними. А проте сьогодні Україна посідає лише 86 місце з конкурентоспроможності своїх товарів у світі.  З огляду на майбутній вступ нашої країни до Світової організації торгівлі, таке становище не обіцяє нашому товаровиробнику нічого доброго.

      Утім є й хороші новини. Зокрема така: якщо три—чотири роки тому ми не могли захистити інтелектуальну власність, то тепер це стало можливим завдяки прийнятим законам. У цьому переконаний голова державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки Микола Паладій. Він також висловив своє задоволення тим, що в Господарському суді з'явилися фахівці, добре обізнані з застосуванням норм чинного законодавства у цій сфері. Не випадково ж збільшилась ефективність досудового врегулювання спорів. Водночас залишається багато нерозв'язаних проблем, головна з яких — відсутність державної підтримки у сфері інноваційних технологій. Це тоді як Україна, за словами пана Паладія, має такі ноу-хау у сфері ядерної енергетики і сільського господарства, яких не знайдеш ніде у світі.

      Тетяна Степанкова і Микола Паладій в один голос стверджують, що великий бізнес уже вирішує подібні проблеми, бо сам про себе дбає. Скажімо, низка криворізьких гірничо-збагачувальних комбінатів, якi кілька років тому перейшли в приватну власність, запровадила в себе новітні технології  та сучасний менеджмент і тепер грунтовно вивчає пропозиції винахідників, які мають розробки в цій сфері. А Південна промислово-фінансова група, як зазначила віце-президент УСПП, створила своє конструкторське бюро і вже досягла передових позицій, посівши місце поряд зі світовими лідерами цього бізнесу. Так от, потребують державної уваги у своєму інноваційно-інвестиційному розвиткові не подібні ПФГ, а середні й малі підприємства — ось чому про них і турбується Спілка.

      «У держави взагалі немає стратегії у цій сфері, це по-перше. А по-друге, в Україні зовсім не розвинений інноваційно-інвестиційний ринок», — підкреслила пані Степанкова. Ідеться, передусім, про відсутність венчурних фондів, банків та іншої інфраструктури такого бізнесу. «Хоча в нашій країні час від часу скликають відповідні гучні конференції, на практиці інноваційно-інвестиційна складова промислової політики абсолютно відірвана від ринку», — кинула найважчий камінь у город Мінпромполітики віце-президент УСПП. Зі свого боку Спілка має намір провести два конкурси: інноваційних технологій та відповідних мас-медійних програм. Утім оскільки для будь-якого проекту потрібні кошти, а держбюджет не містить статті подібних витрат, промисловці й підприємці пристали на пропозицію Агентства з міжнародного розвитку США (USAID) здійснити спільний проект БІЗПРО «Інвестиційна складова розвитку економіки в Україні».

      Цей проект цікавий тим, що переносить акцент із центру на регіони. Тобто передбачає запровадження муніципальних інвестиційних програм як дієвого інструменту залучення коштів у мале і середнє підприємництво. Починаючи з серпня, наші міста і селища побачать у себе представників УСПП та міжнародних експертів. Ітиметься, з-поміж іншого, про такі проекти, завдяки яким ми зможемо наблизитися до європейських вимог та стандартів у сфері екології, енергозбереження, а також  зробимо певні кроки для розвитку торговельно-транспортної мережі країни і розбудови єдиного інформаційного простору. У підсумку проект БІЗПРО спрямований на комерціалізацію інтелектуальної власності, тому що її великою бідою, принаймні в нашій країні, є величезна прірва між винаходом і перетворенням його у товар. «Будемо впроваджувати інноваційні технології під муніципальні гарантії, — наголошує Тетяна Степанкова. — Як результат, ми створюємо в областях уже готове підприємство. Західним бізнесменам це цікавіше з точки зору комфортності входження в український ринок».

      Промисловці та підприємці серйозно застерігають від нехтування цими питаннями. Адже світові тенденції засвідчують: близько 50 відсотків економічного прогресу досягається за рахунок інноваційної складової. До того ж варто зауважити, що в розвинених країнах венчурні компанії — це і є малий та середній бізнес.  Тим часом у себе, в Україні, ми плодимо інноваційні «довгобуди», які не можуть бути комерціалізовані. При цьому наш інноваційний продукт розпорошений між Національною академією наук, Мінпромполітики і Міносвіти. Тому, як вважають організатори конференції, слід сконцентрувати в одних руках управління інтелектуальною власністю і той державний ресурс, що маємо у цій сфері. Відповідну структуру, за інформацією УСПП, планується створити у вересні нинішнього року. Тоді стане можливим провести, спільно з Інститутом інтелектуальної власності, аудит інноваційних проектів, які є в Україні.