Рівняння на домну!

      «Газова атака», а саме таку неофіційну назву отримало зростання цін на газ серед вітчизняних металургів, змушує останніх все активніше вдаватися до застосування енергозберігаючих технологій та використання альтернативних енергоносіїв. Тим більше, що по досвід є резон мандрувати не за тридев'ять земель, а значно ближче — до Донецька. Тому ще навесні Мінпромполітики України рекомендувало департаменту металургійної промисловості та асоціації «Укркокс» створити робочу групу фахівців для вивчення роботи доменної печі №2 ВАТ «Донецьксталь — металургійний завод». Адже з нинішнього року тут фактично відмовилися від споживання газу і перейшли на технологію пиловугільного вдування. І саме цей досвід нещодавно розглядали учасники галузевої наради металургів у Донецьку, де й були сформульовані окремі рекомендації для Мінпромполітики та металургійних підприємств.

      Власне, донецькі металурги стали новаторами лише серед вітчизняних колег, бо нині майже 60 відсотків чавуну у світі отримують завдяки використанню згаданої технології. А ось у країнах колишнього союзу про цей метод згадали тільки тоді, коли почав різко дорожчати донедавна відносно дешевий російський газ.

      Дослідні плавки на реконструйованій домні №2 дали цілком прогнозовані позитивні результати. Окрім того, що доменники повністю відмовилися від споживання природного газу, вони домоглися поліпшення продуктивності праці — середньодобове виробництво чавуну зросло на 17 відсотків, а використання коксу зменшилося на 11 відсотків. До речі, саме кокс і став своєрідною «родзинкою» досвіду донеччан: у процесі виплавки чавуну використовували якісний кокс «преміум» Ясиновського та Макіївського коксохімзаводів, що попередньо виготовлявся із коксівного вугілля  шахти «Красноармійська-Західна». А отже, вдалося довести, що отримати кокс європейської якості можна з власного ж вугілля.

      «Експеримент позбавив нас від ілюзії, що при впровадженні пиловугільного вдування якість коксу не має значення, — підкреслив голова асоціації «Укркокс» Анатолій Старовойт. — Якраз це фактор №1! Наша сировинна база поки є недостатньою. Але якщо ми збільшимо видобуток палива на шахтах імені Скочинського, «Красноармійській-Західній» та їм подібних, то зможемо дати металургам достатню кількість такого «преміуму».

      Утім було б верхом наївності сподіватися, що вітчизняні металурги відразу ж візьмуться впроваджувати сучасну технологію на своїх підприємствах. Щодо цього існує кілька стримуючих факторів. По-перше, таки не будь-яке коксівне вугілля підходить для «преміуму», який, до того ж, поки можуть виготовляти тільки два вітчизняні коксохімзаводи. А по-друге, модернізація домни №2 на «Донецьксталі» коштувала підприємству 20 мільйонів доларів.

      «Ми розуміємо, що рішення про перехід на цю технологію приймають власники металургійних підприємств, — зазначив президент Асоціації металургів України Сергій Грищенко. — І ми не будемо нікого вмовляти. Результати роботи печі №2 кажуть самі за себе. А впроваджувати технологію пиловугільного вдування у близькому майбутньому всіх змусять саме життя і ціни на російський газ».

      ... А поки учасники галузевої наради металургів, які отримали можливість познайомитися з роботою домни №2, роздумують про перспективи своїх металургійних підприємств, на «Донецьксталі» вже почали переводити на пиловугільне вдування і доменну піч №1.

ДО РЕЧІ

      Слідом за «Донецьксталлю» ще як мінімум три металургійні підприємства мають намір найближчими роками вилучити газ із доменного виробництва. Це Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, Єнакієвський металургійний завод і «Запоріжсталь», повідомляє Обком.