Кінець німецького «орднунгу»

      Справжнє горе, яке звалилося на Німеччину позавчора ввечері, важко передати словами. Адже вся країна упродовж останнього місяця «захворіла» на футбол, і розчарування прийшло тоді, коли «хвороба» сягнула апогею. Футбольне свято нарешті дозволило місцевим мешканцям без зайвого сорому порозвішувати скрізь національні прапори й виставити напоказ свій патріотизм. Раніше він затискався у стінах офіційних установ, бо з часів Другої світової війни німці все ще відчувають провину перед іншими націями й соромляться здатися вищими. А тут з'явився такий привід показати свою гордість. Тому національні прапори зникли з полиць магазинів і стали тотальним дефіцитом. Але на вулицях німецьких міст чорно-червоно-жовтих полотнищ з'являлося все більше. Та й висока ціна скромного трикольорового набору фарб для розмальовування тіла бюргерів не відлякувала.

      Німці настільки звикли до порядку, що змусити їх щось змінити фактично неможливо. «Орднунг» має панувати над усім, навіть якщо він суперечить звичайній доступній кожному «гомо сапієнс» логіці. Німців дуже важко «розкачати», тобто змусити пройнятися наскрізь якоюсь ідеєю, але, якщо це трапляється, то вірять вони в неї віддано й безмежно. Останнім часом віра в національну збірну настільки заполонила розум місцевого населення, що участь бундестіму в фіналі ЧС-2006 розглядалася як природна й незаперечна річ. Скрізь тільки й чулися вигуки «Фінале, фінале». До цього часу треба було лише стежити за кожною виставою в постановці Юргена Клінсманна, не шкодуючи свого гаманця. Деякі українці, які марили участю своєї команди у півфіналі й заздалегідь придбали на нього квитки номіналом до сотні євро, тепер без клопотів «скидували» їх німцям по... тисячі!

      Своєрідна манія захопила навіть верхи держави. Канцлер Німеччини Ангела Меркель, котра відвідує кожен матч бундестіму, навіть не підозрювала, як легко можна завоювати додаткові симпатії електорату. Для цього не треба тижнями «пробивати» у бундестазі соціальні закони й говорити про їхню корисність для населення. А варто лише з'явитися на стадіоні, пострибати, помахати руками й пообніматися під час голу німецької збірної з сусідами по трибуні. І вся публіка вже готова її розцілувати.

      Тому розчарування після півфінального двобою в Дортмунді було безмежним. Адже посприяти перемозі господарів мав сам місцевий «Вестфален-штадіон», на якому збірна Німеччини ніколи не програвала. У 13 попередніх зустрічах тут команда Дойчланду святкувала перемогу й лише одного разу, у далекому 1977 році, зіграла внічию з Уельсом. Арена місцевої «Боруссії» добре знайома українським любителям футболу. За останні роки на цьому стадіоні грали і київське «Динамо», і донецький «Шахтар», і збірна України — все без успіху для нас. Три роки тому арену трохи підрихтували за 34 мільйони євро, і вона стала ще більш примітною пам'яткою міста з населенням 600 тисяч чоловік, що розташоване у найбільш заселеній землі Північний Рейн-Вестфалія.

      З іншого боку, приводи для оптимізму були і в італійців. Адже, хоч як це дивно, вони у фінальних частинах чемпіонатів світу ніколи не програвали німцям, а навесні в товариському матчі розгромили бундестім з незвичним для апеннінців рахунком — 4:1.

      Позавчора у складі «Скуадри адзурри» бракувало травмованого Нести й дискваліфікованого Де Россі, натомість у команді Клінсманна не міг вийти на поле Торстен Фрінгс. Завдяки «старанності» італійських телевізійників ФІФА виявила, що півзахисник «Вердера» був замішаний у бійці, яка спалахнула після чвертьфінального матчу Німеччина — Аргентина, й відсторонила його від гри на один матч.

      Зустрiч стала підтвердженням пануючих нині у світовому футболі настроїв, що першочерговим завданням є збереження недоторканності своїх воріт. Італійці на поточному «мундіалі» взагалі дозволили м'ячу побувати в сітці за спиною Буффона лише одного разу, та й то від ноги свого ж захисника. І в цій дуелi двох триразових чемпіонів світу гольових моментів було небагато, а коли вони траплялися, складалося враження, що можливі герої матчу не готові реалізувати свій шанс.

      До речі, німецький «мундіаль» ризикує увійти в історію з найнижчою середньою результативністю матчів. Водночас глядацька аудиторія, яка пересічно складає 52 тисячі, є другою в історії розіграшів Кубка світу слідом за ЧС-1994 у США.

      Хоча час від часу Буффону й Леманну доводилося демонструвати свою майстерність, гра наближалася до серії пенальті. Італійцям це було не на руку, адже раніше на світових першостях вони жодного разу не були спроможні довести свою зверхність у післяматчевих 11-метрових, тоді як німці натренувалися в 1/4 фіналу з англійцями. Марчелло Ліппі кинув у бій третього й четвертого (!) форварда, і тут-таки знайшовся справжній герой. Уже коли здавалося, що овертайм не назве переможця, Андреа Пірло тонким пасом знайшов залишеного на самоті 28-річного Фабіо Гроссо, і захисник «Палермо» відправив шкіряний снаряд у сітку господарів. Коли ж бундестім кинувся відігруватися, гості провели показову контратаку, в якій після чудового пасу Джилардіно відзначився Дель П'єро. Знайомий нам мексиканський арбітр Арчундія вирішив, що більше розпочинати гру з центру поля не варто — 2:0.

      Таким чином, збірна Італії зберегла 12-річний цикл участі у вирішальних матчах чемпіонатів світу, який триває з 1970 року. Щоправда, з трьох попередніх спроб «Скуадра адзурра» сягнула вершини лише раз, у 1982-му. Хто став її опонентом по фіналу, стало відомо вчора ввечері у протистоянні французів і португальців.

ТАБЛО

1/2 фіналу

4 липня

Німеччина — Італія — 0:2 (у дод. час)

Дортмунд. «Вестфален-штадіон». 65 000 глядачів

      Суддя: Арчундія (Мексика)

      Німеччина: Леманн, Фрідріх, Мецельдер, Мертезакер, Лам, Кель, Боровськи (Швайнштайгер, 73), Шнайдер (Одонкор, 83), Баллак, Подольськи, Клозе (Нойвілль, 111)

      Італія: Буффон, Гроссо, Каннаваро, Матерацці, Дзамбротта, Перротта (Дель П'єро, 104), Пірло, Каморанезі (Якінта, 91), Гаттузо, Тотті, Тоні (Джилардіно, 74)

      Голи: Гроссо, 119; Дель П'єро, 120+1

      Попередження: Боровськи, 40; Мецельдер, 56 — Каморанезі, 90

А ТИМ ЧАСОМ...

Бекхем — лицар, Руні — хуліган

      Продовжує переживати свій провал на «мундіалі» збірна Англії. Так, форвард Уейн Руні, вилучений із поля в програшному матчі 1/4 фіналу, сказав, що «розірве навпіл» свого одноклубника по «Манчестер юнайтед» Кріштіану Роналдо, коли той повернеться у команду. Причина в тому, що португальський футболіст вимагав від арбітра показати Руні червону картку, коли той у єдиноборстві навмисно наступив ногою на причинне місце іншого португальського футболіста. Щоправда, в «МЮ» Кріштіану може й не повернутися, адже його сватають у мадридський «Реал».

      Не кращі часи переживає й капітан збірної Англії Девід Бекхем — він уже офіційно склав повноваження капітана збірної, вважаючи, що цю місію слід передати новій людині. Одночасно півзахисник зізнався, що найближчим часом британська королева присвоїть йому почесне звання лицаря. Бекхем, котрий уже давно став не просто футболістом, а більше моделлю, заявив, що ще два сезони виступатиме за «Реал», а потім поїде завершувати кар'єру до США, куди його кличуть уже зараз.