Нічна варта

      Микола Потоцький у шоломі, спираючись обома руками на меч, стояв навколішки перед образом Богородиці в іменній капличці Домініканського собору у Львові. Було по десятій. На стінки високого кованого підсвічника скапував віск. Шурхіт суконь. Перешіптування. Амінь — встає. «А-ах!» — зойкають. Відвідувачі нічної екскурсії Львівського музею історії релігії не побачили його: пізно, темно, прохолодно, містична музика, трохи моторошно від щойно зустрітих Мавки, святої Теодозії та інших реінкарнацій.

      Усе це можна відчути і побачити у новому проекті музею — костюмованій нічній екскурсії (попередня назва «Погляд у минуле») — так швидко, як назбирається група бажаючих, за 30—40 гривень. «Ми — музей, який бореться за своїх відвідувачів, — розповідає ідеолог екскурсії, завідуюча науково-освітнім відділом Лідія Довгань. — Туризм в Україні не настільки розвинений, щоб ми могли розраховувати на приїжджих. Бувають відпочиваючі у Трускавці, Моршині, туристичні групи дітей під час канікул. Але зазвичай музей відвідують безпосередньо львів'яни. Експозиції поновлюються, та не з таким розмахом, щоб заохотити людей прийти в музей знову, якщо вони були тут уже кілька разів. Отож ми вирішили створити нові форми роботи для тих, хто в нас бував. Ті ж, хто відвідав нашу екскурсію вперше вночі, найімовірніше, зацікавляться і прийдуть до музею ще й удень».

      Театралізовані дійства з залученням музейного предмету для України — не новинка. Схожий перформенс проводить Музей Лесі Українки в Ялті. Ілюстровано показує історію козацтва, залучаючи бойовий гопак і навіть професійного актора, Державний дніпропетровський музей ім. Дмитра Яворницького. Звичайно, такий монументальний експонат, як, наприклад, козацька «Чайка», і без того зворушить уяву, але якщо перед вами з'являться ще й справжні запорожці, атракція обіцяє запам'ятатися. 

      Львів'яни наголошують, що акторами у нічнiй екскурсії працюють самі наукові працівники музею, з університетською освітою, які проводять також денні екскурсії. За словами Лідії Петрівни, коли наприкінці дiйства перевтілені екскурсоводи представляються відвідувачам, саме цей факт викликає подив.

      Для побудови логічного ряду вирішили використовувати персонажі, які певним чином пов'язані з вiсьмома експозиційними частинами музею, або які дотичні до приміщення Домініканського монастиря, де той знаходиться. Наприклад, образ Гальшки Острозької, багатої наступниці роду Острозьких, яка переховувалася в монастирських стінах від натовпу своїх залицяльників. «Але ми акцентуємо не тільки на жіночому образі Гальшки, а й на її особі меценатки. Саме завдяки її багатому спадку розвивався монастир як  осередок культури та релігії».

      Гальшка — головний персонаж, який зустрічає і супроводжує відвідувачів до закінчення дійства. Чорне плаття, в руках — зроблений під старовину ліхтар-лампадка. Повсюди розставили свічки, освічується лише конкретний музейний предмет та герой, який про нього розповідає. Темрява — основний союзник і водночас проблема екскурсії. «З дріб'язковими технічними питаннями, як, скажімо, освітлення, було проблемно, — говорить Лідія Довгань. — Приміщення старе, проводка теж; щоб освітити якусь ікону, треба було переробити купу роботи. У нічний час приміщення вже стоять на сигналізації, тому треба посилювати охорону. Крім того, влітку темніє пізніше. Попередня екскурсія була о пів на десяту, а на вулиці тільки сутеніло, тож довелося наші готичні вікна заставити великими картонами. На темряву ми ставимо дуже багато: відвідувачі заходять із головного входу, де сидить охорона, а на вулиці щойно їздили іномарки... А через кілька кроків уже Гальшка з ліхтарем, а там, із-за свитовида (показує на кам'яного ідола, який був для язичників наглядним прикладом побудови всесвіту: його ноги — підземне царство, тулуб — земля і вгорі — небо. — Авт.) раптом виникає Мавка з розпущеним волоссям. Відвідувачі, ще не адаптувавшись : «О-о-о!».

      В експозицiї «Давніх релігійних уявлень» біля кожного з восьми  відділів релігійних концепцій — від раннього християнства до східних віровчень — відвідувачів, крім Мавки, зустрічає ще чийсь образ. Хоча екскурсія є академічною, все ж охоплює лише певні музейні предмети, які обігрують відповідно до задуманого сценарію. «От, наприклад, маємо могильник. Вважається, що жінка була похована живою або лягла біля чоловіка добровільно. Вона поклала ноги поруч, звернувши їх «калачиком» біля чоловікових — тому скелети і називають «закоханими». Ми прив'язали цей експонат до Лесиної «Лісової пісні».

      Наступний персонаж виринає також несподівано біля відділу іудаїзму. Він розповідає про тору, як її переписували: коли десь залишалася помарка, доводилося починати спочатку. Згортки ж були дуже дорогими, виготовляли їх зi шкіри ягнят, зшивали жилками так, що сувої досягали кільканадцять метрів довжини. Після використання згорток ховали, як людину. В Музеї історії релігії таких тор — чимала колекція.

      Першу екскурсію провели з позиченими в Iсторичного музею костюмами, а потім виготовили свої. Зараз вони висять у кабінеті директора: «От бачите — сукня оздоблена металевими нитками, одяг вийшов дуже тяжкий. Наша княгиня Ольга повинна бути сильною, щоб його носити», — розповідає Лідія Петрівна. Мавка має старовинну лляну сорочку з фондів музею. Екстравагантне східне вбрання у Роксолани, яка розповідає про віру, котру вона прийняла — 5 стовпів Ісламу.

      Загалом проект розрахований на тих, хто незаангажований у музейній справі і під час нудних годинних екскурсій волів би не мріяти мимоволі про холодне пиво у плетених кріслах, а бути безпосереднім учасником екскурсії. Цікаво і самим акторам — науковим працівникам. Їх усього шестеро, і дехто грає по дві ролі. Молодший науковий працівник Катерина Назар, яка починає екскурсію Мавкою, а в останньому відділі з'являється в образі Роксолани, розповідає «УМ»: «Перед кожною екскурсією переживаєш, бо хочеться, щоб відвідувачі сприйнялi дійство як справжнє перевтілення, а тебе не як науковця, а Мавку. Коли ховаюся біля стенду, тільки і думаю, щоб не пропустити свою появу, коли підійде група... Але нам все це дуже цікаво! Чоловік мене розуміє, деколи приїздить — забирає з цих пізніх екскурсій. Відвідувачі виходять настільки шоковані, що не знають, аплодувати чи нi... А Гальшка наприкінці каже: «Ви повинні забути про все, що тут бачили. Навіть якщо ви комусь розкажете — вам не повірять».