Нещодавно московська прокуратура пред'явила звинувачення Олександру Пічушкіну у вбивстві ще однієї жінки. Це вже офіційно доведено, та водночас слідчі впевнені: 32-річний «божевільний шахіст» не дарма хизувався тим, що «обігнав» Чикатила — на його рахунку, однозначно, десятки жертв.
Скромного вантажника одного з московських гастрономів упіймали після того, як він порішив свою колишню колегу. Нещасна, перш ніж піти на прогулянку з Пічушкіним, залишила синові номер мобілки «кавалера». Саме за цим номером після того як жінка зникла, міліціонери і вийшли на вбивцю. Нагадаємо, його вважали спершу причетним до вбивства восьми чоловік, а позаяк чимало мерців було знайдено у Бітцевському парку російської столиці, то Пічушкіна і прозвали «бітцевським маніяком». Про початок слідства, спираючись на інформацію російських ЗМІ, «УМ» уже писала. За тиждень у слідства з'явилося чимало жахаючих новин.
Якщо спершу слідчі не цілком довіряли заявам Пічушкіна про те, що він прагнув позбавити життя 64 особи, бо, мовляв, саме стільки клітинок є на шаховій дошці, то сьогодні московські «шарапови» вважають: Пічушкін, схоже, не перебільшував. Шахіст-фанатик, очевидно, й справді хотів «переграти» горезвісного Чикатила, збирав вирізки з газет про нього і називав «учителем». Андрій Чикатило, як відомо, зізнався у вбивстві 53 чоловік, хоча на суді в Ростові йому інкримінували вбивства 30 осіб. Слідство тривало чотири роки, і за той час душегуб став антизіркою масштабу всього СРСР. Про нього так багато писала радянська преса, що, не виключено, хтось із потенційних «учнів» і справді почерпнув із тих публікацій досвід.Чикатила розстріляли у 1994 році.
На підтвердження того, що Пічушкін довго йшов шляхом «маніакального змагання», свідчить щоденник, знайдений під час обшуку. У спеціальний зошит Пічушкін занотовував, починаючи з 2000 року, як, кого і за яких обставин убивав, пише росiйське видання «Газета». Не виключено, що Пічушкін направду «випередив» Чикатила: цей здійснив десятки вбивств упродовж шести років, а його попередника розшукувала міліція цілих дванадцять, аж поки не впіймала в 1990 році. Криваві одкровення «новітнього Чикатила» супроводжено педантично вписаними під історією кожного вбивства датою та місцем злочину. Зошит і справді «спеціальний», ми не обмовилися. Адже, як повідав слідству бузувір, перші записи він робив у звичайному школярському зошиті, але той швидко закінчився, і маніяк-графоман вирішив перенести свої нотатки у товстий, так званий загальний зошит. Одна з його сторінок була розкреслена, як шахова дошка. Незаповненими залишилися з 64-х три клітинки.
Слідство наразі не може збагнути, за якими «критеріями» вбивця добирав своїх жертв, тому що в його «шахматці» є як літні люди, так і молоді, як жінки, так і чоловіки. Спільною була лише методологія злодійства — кожну свою «шахову фігуру» Пічушкін бив ззаду по голові важким предметом — коли молотком, коли металевим дрючком.
«Цілком можливо, що в найближчі дні Пічушкіну буде пред'явлено нові звинувачення, — пише «Газета», — Принамні зараз він охоче ділиться зі слідством своїми спогадами. Підтвердилася інформація про вбивство ще однієї жінки, яке він здійснив 11 квітня». Душогуб заманив жертву в парк під приводом буцімто навідатися до могилки свого померлого собаки і, підловивши зручний момент, двічі угрів жінку молотком по голові, а тіло скинув у відкритий люк каналізації. Засіб убивства викинув у ставок. Під час слідчого експерименту міліціонери й справді знайшли молоток у тому місці, на яке вказав Пічушкін. Цю жінку, зізнається маніяк, він убив після того, як у пресі з'явилися повідомлення про затримання серійного вбивці, якому інкримінували всі жертви Пічушкіна. Продовжуючи низку смертей, божевільний шахіст хотів довести слідству, що справжній злочинець — на волі.
Крім того, минулого тижня правоохоронці, грунтуючись на описах Олександра Пічушкіна, виявили у Бітцевському парку тіло ще одного вбитого чоловіка. Раніше жодної інформації про це вбивство ніхто не мав.
Психіатричну експертизу Пічушкін досі не проходив. Проте слідство припускає, що всі злочини він здійснив свідомо, адже, як пояснює сам зарiзяка, «мені подобається звук черепів, які розколюються».