Пародисти проти оригіналів

      На 18-му чемпіонаті світу в Німеччині залишилося зіграти лише чотири матчі. Наша національна команда на своїй дебютній першості дійшла чвертьфіналу, де минулої п'ятниці програла збірній Італії. Результат гідний поваги, але треба зважити на те, що вище голови підопічні Блохіна не стрибнули й жодного суперника класом вище за себе не здолали. Більше того — поважним командам Іспанії й Італії та посередній Швейцарії «синьо-жовті» так і не забили жодного м'яча. Тож приводів для особливих дифірамбів і зведення футболістів до рангу великих начебто й немає. Але, як казав свого часу Лобановський, гра забувається, а результат залишається. А результатом виступу збірної України стало те, що «мундіаль» вона завершила на п'ятому—восьмому місцях, які поділила з командами Аргентини, Бразилії й Англії. Непогана компанія. Та хай навіть на восьмому — з урахуванням різниці забитих і пропущених у чвертьфіналах голів! У нас за спиною залишилися такі авторитетні у футбольному світі збірні, як Чехія, Голландія, Мексика, Швеція, Іспанія. Тож, мабуть, недарма «синьо-жовтим» збірникам присвоїли «за фактом» звання заслужених майстрів спорту України.

Сумна прелюдія

      Напередодні двобою з Італією українці, навіть попри перевиконання попередніх завдань, перебували у зосередженому настрої й після тренувань мало хто з них погоджувався на спілкування з журналістами. А місцева преса, яка особливо теплими почуттями до Блохіна не пройнялася, із задоволенням посмакувала помилку нашого тренера на передматчевій прес-конференції. Керманич «синьо-жовтих» назвав наставником збірної Італії замість Марчелло Ліппі... Джованні Траппатоні. І хоча Олег Володимирович одразу ж виправився, жовта німецька газета «Більд» невдало пожартувала, що Блохін і досі перебуває у шоковому стані після серії пенальті в матчі 1/8 фіналу.

      Не випромінювали оптимізм і гравці збірної Італії, перебуваючи напередодні матчу у пригніченому настрої. Причиною стала новина з батьківщини, що їхній недавній партнер по національній команді, а нині один із працівників клубу «Ювентус» Джанлука Пессотто вирішив накласти на себе руки і стрибнув з вікна офісу, тримаючи в руці хрест. 35-річний екс-захисник дивом вижив і нині перебуває в лікарні у коматозному стані. Через цю звістку італійці заявили, що майбутню перемогу над українцями й виграш Кубка світу збираються присвятити саме Пессотто.

Без тягаря відповідальності

      Людський організм — доволі складне створіння й нерідко в однакових ситуаціях може поводити себе зовсім по-різному. Коли від людини не очікують чогось надзвичайного, частіше за все вона розслабляється. Внаслідок цього найбільш iмовірні такі варіанти: вона може або повністю спустити справу, якою займається, як то кажуть, на гальмах, або навпаки — здивувати всіх своїми прихованими донині можливостями. Збірна України й без того чи не найзагадковіша команда «мундіалю» — ніхто не знає, чого від неї чекати. Чвертьфінал мав відповісти, що візьме гору в головах українських футболістів: бажання скоріше завершити «муки» в Німеччині й повернутися на Батьківщину, а потім з родинами поїхати відпочивати на Канари, чи прагнення привернути до себе ще більше уваги світової спільноти й, зокрема, скаутів закордонних клубів.

      Насправді ж реалізувався третій варіант. Українці билися, але не настільки вражаюче, щоб їхніми діями захоплювалися фахівці. Висновки про стиль гри нашої збірної можна було зробити з певних статистичних показників. На чемпіонаті світу Україна лідирує за кількістю відборів і довгих передач. В «особистому заліку» за вдалими захисними діями першу позицію впевнено тримає наш «опорник» Анатолій Тимощук. Тобто команда Блохіна в захисті робила ставку на жорстку самовіддану боротьбу, а в атаці — на довгі «навантаження» на фланги й закидання м'яча на нападаючих.

      Щоправда, цього разу Шевченкові довелося важче, адже через травму не грав його постійний партнер Андрій Воронін. 20-річний Артем Мілевський, котрий отримав шанс дебютувати на «мундіалі» в основі, не зумів вписатися у гру, часто втрачав м'яч, хоча інколи й заробляв штрафні.

      На стадіоні в Гамбургу, де наших фанів цього разу було так само небагато, як і в матчі зі Швейцарією, українці справді грали без остраху. Але сміливість без належної майстерності нічого не варта. На перший дзвінок італійської атаки хлопці Блохіна не прореагували, тож уже в дебюті зустрічі отримали гол. Русол не вийшов назустріч Дзамбротті, а Шовковський не встиг відбити посланий наче з гармати м'яч із кута воріт.

      Бельгійський арбітр Де Блікер схильністю до українців не відзначався, а коли він показав жовту картку Свідерському за пересічний фол, Блохін швиденько прибрав захисника «Арсеналу» з поля. Гусин, котрий почав двобій у півзахисті, повернувся до обов'язків персональника й приклеївся до форварда «Фіорентини» Тоні. Територіальна ініціатива належала «синьо-жовтим», але як нею розпорядитися, вони не знали: занадто довго наші хлопці думали й робили все на футбольному полі. А першого удару в бік воріт Буффона зусиллями Тимощука вони завдали на 33-й хвилині. Та й то з-за меж штрафного майданчика.

      На початку другої половини гри українська збірна прискорилася й показала, що може діяти в атакуючій і цікавій манері. Після ударів головою Гусина почергово стійка й поперечина рятували італійців. У наступному нашому наскоку Буффон парирував постріл Гусєва з кількох метрів, а Калиниченко, добиваючи м'яч, влучив у Дзамбротту.

      Як треба реалізовувати моменти, незабаром показали підопічні Ліппі. Кращий бомбардир серії А Лука Тоні, залишений на самоті, двічі вражав ворота Шовковського. І якщо в першому випадку проспав Гусин, то в другому у ролі статистів виступили Ващук і Гусєв. Ось ознака класної команди: грати «на висоті» не 20 хвилин, а всі 90.

      Підсумок гри став зрозумілим, але, до честі українців, вони намагалися бодай раз пробити голкіпера «Ювентуса». Ані Шеві, ані Воробею з Беліком це не вдалося.

«Ауф відерзеєн», «мундіаль»!

      Україна залишила чемпіонат світу у задовільному настрої з високо піднятою головою й почуттям виконаного обов'язку по захисту честі батьківщини. Приблизно такі слова сказав і Президент Віктор Ющенко, котрий прилетів із Києва на матч до Гамбурга, а після зустрічі у роздягальні привітав футболістів з успішним виступом у Німеччині.

      Гравці подякували українським вболівальникам на трибунах, а Шевченко ще обійняв Ліппі, поаплодував і навіть вклонився італійським фанам. Мабуть, за підтримку впродовж довгих років його перебування на Апеннінах. Адже тепер він намагатиметься радувати голами прихильників в Англії...

ОЦІНКА

      «Участь збірної України у чвертьфіналі першості світу — велике досягнення українського спорту, яке сприятиме шансам нашої держави в боротьбі за право приймати чемпіонат Європи 2012 року. Про це заявив Президент Віктор Ющенко, який відвідав матч Україна — Італія у Гамбурзі. За словами глави держави, незважаючи на поразку, наших футболістів чекають удома як переможців. Українські гравці надзвичайно багато зробили для іміджу України і закріпили віру мільйонів уболівальників у національний спорт, заявив Ющенко. «Нині кожен українець може пишатися нашою збірною», — резюмував Президент.

ПІСЛЯМОВА

Олег Блохін,

головний тренер збірної України:

      — Італія — не та збірна, у зустрічі з якою може пощастити. Її гравці більш високого рівня, ніж українці, тому вони покарали нас за власні дитячі помилки.

      — Імовірно, ви розчаровані результатом?

      — Я не розчарований, а навпаки — як тренер повністю задоволений нашим виступом (вигляд у Блохіна теж цілком задоволений. — Авт.). Адже до чвертьфіналу не дійшли більш досвідчені й імениті збірні. А в рахунку 0:3 я не бачу нічого страшного. Італія за класом вища за Україну — нам є до чого прагнути. А якби за рахунку 0:1 ми відновили рівновагу, гра могла скластися інакше.

      — Чи не відправив вашу команду в нокаут швидкий перший гол?

      — ...Тоді можна було б сказати, що ми були в шоці, почавши виступати на чемпіонаті й розгромно програвши Іспанії. Ні, хлопці нормально себе почували, хоча, звісно, з такою командою як Італія, яка славиться своїм захистом, не варто було пропускати м'яч першими. Чим довше б рахунок тримався 0:0, тим більше б нервувалися італійці, адже виходу до півфіналу більше очікували саме від них, а ми б собі вільно грали, проте не вийшло.

      Не думаю, що на наших діях позначилася втома, адже втомилися всі учасники першості.

      — Чому ви поміняли Свідерського: вас не влаштувала його гра чи боялися вилучення?

      — Коли суддя вже за перше незначне порушення правил В'ячеславом показав йому жовту картку, я зрозумів, що якщо не заміню його, ми гратимемо вдесятьох. Русол пішов із поля через травму, а Беліку я просто надав можливість пограти на чемпіонаті світу.

      — Яким ви бачите подальший розвиток українського футболу?

      — Я думаю, в української збірної гарне майбутнє. (Зауважимо, що на Батьківщині Блохін скаржився, що за два роки в збірній нікому буде грати. — Авт.). Незабаром ми почнемо створення нового колективу: хтось завершить виступи в команді, хтось, молодий, поповнить її лави — ми рухаємося в цьому напрямі. Будуть у нас і перемоги, і поразки — така тренерська доля.

      Ще раз хочу наголосити, що ми дуже задоволені своїм виступом, своєю роботою. Дебютувавши на чемпіонаті світу, одразу потрапили до числа восьми кращих збірних планети. Маю визнати: нам не вистачило лави запасних — там не було таких класних гравців, як, наприклад, у тієї ж Італії. Якби грав не Тотті, а Дель П'єро, навряд чи у грі італійців щось змінилося. Мабуть, нам і не вистачило такого плеймейкера, як Тотті.

      — Побутує думка, що Італія грає в старомодний футбол...

      — Хто це сказав? Упродовж чемпіонату я стільки всього почув... Зокрема, що Україна взагалі не грає в футбол. Тому я вже не дивуюся тому, що друкується в пресі. Кожна команда грає так, як їй дозволяє суперник. У зустрічі Німеччина — Аргентина приємного для глядачів футболу теж було не багато — обидві команди грали на результат. Думаю, всі учасники півфіналів гідні того, щоб стати чемпіонами світу.

      Італія трохи змінила свою тактику. Раніше вона пресингувала, забивала м'яч і грала на утримання прийнятного рахунку. А зараз наче заманює суперника в свої володіння, а потім завдає удару у вигляді контратаки.

      — На чиєму боці будуть ваші симпатії у матчах, що залишилося зіграти?

      — Я не певен, що взагалі їх дивитимусь. Я вже достатньо всього побачив й отримав інформації, дуже багато пережив хвилювань — хочеться відпочити. Подивлюся, мабуть, лише фінал.

      — Як ви збираєтеся відпочивати після такого важкого сезону?

      — Мабуть, недаремно мені наснилася родина. Я втомився, тому десь відпочину в колі рідних.

Марчелло Ліппі,

головний тренер збірної Італії:

      — Я насправді щасливий і пишаюся своєю командою. Сьогодні для нас особливий день, зокрема для Тоні. Навіть дивно, що йому й досі не вдавалося відзначитися на чемпіонаті. Я відчуваю велику радість — ми ввійшли до квартету кращих збірних планети. Як тренер я брав участь у чотирьох фіналах Ліги чемпіонів, але ті емоції важко порівняти з нинішніми.

      — Україна потужно почала другим тайм. Вас це не злякало?

      — Звісно, я занервувався — ми пережили неприємні моменти. Але по-чемпіонськи зіграв Буффон, чудово діяв і Дзамбротта.

      — Яким ви бачите майбутнє протистояння з Німеччиною?

      — Воно буде дуже важким, адже до півфіналу ми пройшли непростий довгий шлях. Але цей матч буде не менш складним і для німців. Добре, що ми сьогодні обійшлися без жовтих карток і у півфіналі можемо розраховувати на всіх гравців. Ми прекрасно грали в захисті, причому обороні допомагали навіть ті, хто номінально до неї не відноситься. Але наразі мені хочеться насолодитися яскравою перемогою, а аналіз ми проведемо пізніше.

Андрій Шевченко,

капітан збірної України:

      — Сьогодні було непросто грати, адже італійські захисники дуже добре мене знають й залишали обмаль вільного простору. Попри неприємний рахунок, ми атакували, створювали моменти для взяття воріт, але десь нам не пощастило. В цілому я вважаю, що Україна гідно виступила на чемпіонаті світу, я щасливий за партнерів — команді треба віддати належне. Тепер я вболіватиму за Італію.

      — Здавалося, вам не вистачало такого розігруючого, як Пірло в «Мілані»?

      — Так, у нас немає такого класного плеймейкера, як Пірло, — у цьому недолік нашої збірної. Але нам треба грати за рахунок своїх козирів, самовідданості. Я радий, що граю з моїми партнерами по збірній; можливо, декому з них часом не вистачає майстерності, але у них велике серце — це головне.

      — У чому сьогодні полягав шанс України на перемогу?

      — Якби нам вдалося відіграти в захисті на нуль, ми б знайшли можливість забити. Але оскільки на самому початку матчу ми пропустили, пішла зовсім інша гра. Тому не треба надавати великого значення підсумковому рахунку.

Андрій Воробей,

півзахисник збірної України:

      — Сьогоднішнім результатом ми не задоволені, хоча, вважаю, виглядали гідно. Гра нам вдавалася, але Італія залишається Італією: суперник свої моменти реалізував, а ми — ні. Ми добре діяли у відборі, краще виглядали в фізичному плані, але в організації атак були певні проблеми. Мали велике бажання відігратися, створювали моменти, але не пощастило.

      — Які у тебе залишилися враження від чемпіонату?

      — Найприємніші. Ми задоволені виступом — як дебютанти дійшли до чвертьфіналу. Подивилися на власні очі за грою кращих команд планети — братимемо з них приклад.

Олег Шелаєв,

півзахисник збірної України:

      — Ми вперше грали у фінальній частині такого форуму, тому отримали великий досвід. Все це назавжди залишиться в пам'яті.

      — З яким настроєм команда виходила на матч?

      — Необхідність будь-що виграти не висіла над нами, але далася взнаки спустошеність після двобою зі Швейцарією. Сьогодні нам не вистачило емоцій: дуже багато ми залишили їх на полі в Кельні. Я б не сказав, що фізично нам було важко.

Олександр Шовковський,

воротар збірної України:

      — Ми дещо засмучені результатом гри з італійцями, але в цілому наш виступ можна розцінити як визначне досягнення. Ймовірно, сьогодні закінчився наш ліміт везіння, яке ми мали в попередніх зустрічах. Наразі мені хочеться відпочити — навіть не певен, що стежитиму за подальшими матчами. Адже вже за три тижні «Динамо» стартує в кваліфікації Ліги чемпіонів, а забагато футболу — це погано.

      — Чи бачили ви момент удару при першому голі?

      — М'ячі, якими грають на чемпіонаті, летять дуже швидко й по траєкторії, яку важко передбачити. Цього разу м'яч вилетів з-під захисника, і я не встиг на нього зреагувати. Якщо взяти до уваги, що удар був у ближній кут, можна сказати, що в голі є моя провина.

      — Італійці чимось здивували?

      — Італія — організована, грамотна й добре збалансована команда, футболісти добре взаємодіють у всіх лініях. Італійці завжди славилися своїм захистом; забивши швидкий гол, вони побудували гру на контратаках і в другому таймі двічі нас спіймали, коли нам нічого не залишалося, як іти вперед. Хоча й ми мали гарні шанси зрівняти рахунок, після чого гра пішла б зовсім по-іншому.