Славне місто Коломия у другій половині ХІХ — на початку ХХ століть вважалася провідним, другим за значимістю після Львова, науково-культурним центром Галичини. «На користь цього висновку можна навести чимало фактів, — підтверджує заступник міського голови Володимир Бойцан, котрий тривалий час фахово займався краєзнавчими дослідженнями. — Під час так званої весни народів, підвладних короні Габсбургів, тобто в 1848 році, саме в Коломиї була створена Національна військова рада, яка складалася з українців. У відділі рукописів бібліотеки імені Василя Стефаника у Львові зберігаються надзвичайно цікаві документи, в яких зафіксовано повний перелік запроваджених тоді військових команд українською мовою, що було на той час унікальним для нашої нації явищем. У 1849 році священик Микола Синовіцький створив у Коломиї першу читальню, після чого популяризація знань серед простого люду поширилася по всій Галичині. Перед Першою світовою війною тут започаткувався потужний антиалкогольний рух та виник перший український аматорський театр під керівництвом отця Івана Озаркевича, діяло чотири друкарні та чимало видавництв».
Очевидно, не випадково філософ і мрійник вселенського масштабу Олесь Бердник у 1990 році, віддаючи данину Коломиї за півторастолітню генерацію і збереження українського духу, саме тут провів Духовний собор України.
У наш час пальму науково-культурної першості в Галичині після Львова перехопили Івано-Франківськ та Тернопіль, проте й Коломия не втратила свого особливого інтелігентного шарму. Не в останню чергу — завдяки організованому ще в 1926 році Музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського.