Чи будуть сховища повні по вінця

      Минулий тиждень, поза сумнівом, був «газовий». Було оголошено, що на посаду Прем'єра найімовірнішим претендетом від «помаранчевих» є колишня газова принцеса Юлія Тимошенко. А за два дні до того Мінпаливенерго оприлюднило свої серйозні проблеми з балансом «блакитного палива». При прогнозованому на цей рік балансі газу в обсязі 96 мільярдів кубометрів виявилося, що до кінця року нам не вистачає 10—12 мільярдів. «Арифметика» така: 20 мільярдів — це газ, що видобувається в Україні, 61 мільярд — імпортоване «блакитне паливо» і 15 мільярдів — те, що має бути у сховищах. Звідки ж ці життєдайні кубометри мають з'явитися, тобто як відбувається закачування палива в підземні сховища (ПГС) і чи вдасться до кінця року повністю забезпечити країну газом, намагалася з'ясувати «УМ».

Підземні скарби України

      Вважається, що українські підземні сховища газу (ПГС) — це унікальна система, яка не має аналогів у світі. «Нафтогаз України» має 12 підземних сховищ газу активною місткістю понад 32 мільярди кубометрів, здебільшого на заході країни. Проте наша країна досі не спромоглася належним чином використовувати цю свою виграшну позицію на ринку газу. Лише на початку лютого Прем’єр-міністр Юрій Єхануров під час відвідування Більче-Волицького газового сховища у Львівській області доручив Мінекономіки внести пропозиції Кабміну щодо диференціації тарифів за зберігання газу в українських підземних сховищах. «Зараз у нас один тариф, за яким ми прокачуємо все. Це совковське мислення», — зауважив пан Єхануров. Як повідомляє Інтерфакс-Україна, 1,39 мільярда доларів було втрачено нашою країною через низьку вартість послуг із закачування, зберігання та відбору газу в підземних газосховищах. За словами представника уряду, вартість становила 4,95 долара за тисячу кубометрів в Україні, тоді як у Європі вона сягала 24 доларів. Свій намір переглянути тарифи на користування ПГС Україна виконала: з 1 червня вартість закачування, зберігання і вибирання природного газу в українских підземних сховищах збільшено з 10 до 33 гривень (6,6 долара) за тисячу кубометрів.

      У цьому році до останнього подиху «Газпром» відмовлявся закачувати «блакитине паливо» в українські ПГС і продовжував наполягати на тому, щоб йому було передано в довгострокову оренду або продано від одного до трьох сховищ, в яких би російський газ не змішувався з видобутим в Україні. Мовляв, якщо це питання не врегулюють найближчим часом, то можуть виникнути проблеми з підтриманням тиску в експортних газопроводах у напрямі Західної Європи. Проте Мінпаливенерго України ще у травні не визнавало, що має проблеми із закачуваням газу в ПГС. Водночас у ЗМІ було оприлюднено прогноз споживання природного газу в нашій країні в осінньо-зимовий період 2006—2007 років: країна має спожити 51,87 мільярда кубометрів. При цьому складалося враження, що відомство має лише один клопіт — незадовільний рівень розрахунків споживачів за газ — 83,2 відсотка. Згодом з'ясувалося:  «Нафтогаз України» й справді не закачував у ПГС «блакитне паливо» через фінансові проблеми.

«Закачувальний» сезон у зеніті

      Голова Незалежної профспілки гірників України, народний депутат від БЮТ Михайло Волинець в інтерв'ю одній із газет заявив:«До початку жовтня на ринку складеться наступна ситуація. У «Нафтогазу» не буде необхідних обсягів природного газу для постачання споживачів. Водночас у «Газпрому» і «Росукренерго» не буде проблем з наявністю газу в ПХГ. Вони поступово почнуть захоплювати український ринок, поставляючи газ напряму споживачам». Власне, про такий перебіг ситуації попереджав також і екс-міністр палива та енергетики Сергій Єрмілов. Тим паче що раніше Президент Віктор Ющенко заявив про лібералізацію ринку природного газу, а Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) видала ліцензію на поставки природного газу за нерегульованим тарифом СП «Росукренерго» і «Нафтогазу» — «УкрГаз-Енерго».

      Для багатьох спостерігачів обставини, які складалися на цьому ринку, ще у травні були досить незрозумілими. Міністр Плачков повідомив, що в даний час в українські газові сховища закачується «блакитне плаво» в обсягах, необхідних для забезпечення майбутнього опалювального сезону. Коментуючи заяву екс-секретаря РНБО про невиконання указу Президента щодо забезпечення енергетичної безпеки країни, зокрема створення балансу газу, пан Плачков зазначив: «Я не знаю, чому Анатолій Кирилович (Кінах. — Авт.) заявив це. Виконуються повністю всі договірні відносини. Сьогодні баланс газу забезпечений, ми закінчуємо підписання додаткових договорів про закачування газу в наші сховища». Однак 13 червня Прем'єр Юрій Єхануров констатував: недовиконання плану із закачування газу в підземні сховища з початку року становить 2 мільярди кубометрів. Схоже, тільки після цього з інформації НАКу було знято гриф «таємно». Виконуючий обов'язки голови «Нафтогазу України» Олександр Болкісєв повідомив журналістам про очікуване збільшення обсягів з імпорту і «Росукренерго», і «Укргаз-Енерго». Конкретніше він міг говорити лише про «блакитне паливо» вітчизняного видобутку: НАК має намір до 15 жовтня закачати до підземних сховищ 4,8 мільярда кубометрів газу цього палива на додаток до 1 мільярда кубометрів газу, який там уже збергігається.

      А вже наприкінці минулого тижня прес-служба «Нафтогазу України» повідомила, що станом на 22 червня до підземних сховищ газу (ПСГ) України закачано 5 мільярдів кубометрів природного газу і що «позитивна динаміка» цього процесу дає всі підстави розраховувати на благополучне завершення сезону закачування — до 15 жовтня 2006 року. Тобто, планові показники буде виконано в повному обсязі, а саме — у ПГС буде закачано більш як 20 млрд. кубометрів активного газу. Цього «блакитного палива» вистачить для господарсько-економічних потреб держави в осінньо-зимовий період — з урахуванням газу, видобутого в Україні, та «прямих» надходжень з імпорту, зазначила відомча прес-служба. Але цієї заспокійливої інформації, мабуть, було б усе-таки недостатньо для цілковитої упевненості в хепі-енді «закачувального» сезону, якби не надійшла звістка, яку передав УНІАН наприкінці робочого тижня, що минув: «Нафтогаз України» погодив у Москві поставку додаткових обсягів російського газу до українських ПСГ.

Туркменський сир для української ворони

      Тепер промислові споживачі в масовому порядку укладають iз «Росукренерго» договори на постачання газу, хоча при цьому мають великий сумнів, що ціна «блакитного палива» для них залишиться на колишньому рівні, а не зросте до 250 доларів за тисячу кубометрів. Нагадаємо, що вже з початку року промисловики сплачували за газ за ціною не менше 110 доларів за тисячу кубів. Багато що тепер залежатиме від того, яку ціну Україні запропонує Туркменістан за своє «блакитне паливо» у другому півріччі. Тим паче що в цьому році, всупереч укладеним контрактам, ми не маємо прямих поставок газу з цієї країни. «Щодо поставок туркменського природного газу в Україну, то вона не має власних магістралей для його транспортування з Туркменістану. Тому це питання може бути розв'язане після відповідних домовленостей української сторони з країнами транзиту (Росія і Узбекистан. — Авт.)», — зазначив 20 червня, в рамках візиту делегації Європейського парламенту в цю країну, міністр нафтогазової промисловості та мінеральних ресурсів Гурбанмірат Атаєв, повідомив turkmenistan.ru.

      За побажанням офіційного Ашгабата, поїздку українського міністра палива та енергетики Івана Плачкова в цю країну було відкладено. Тим часом Туркменістан з'ясував для себе питання, яке його дуже хвилювало. Сюди 19 червня із звичним візитом завітав голова правління «Газпром» Олексій Міллер, якому туркменська сторона згодилася виділити 30 мільярдів кубометрів «блакитного палива», встановивши ціну на друге півріччя в розмірі 100 доларів за тисячу кубометрів. Однак російська сторона наполягала на 65 доларах. Туркменбаші відкинув цю пропозицію. Із цим пан Міллер і відбув до Москви. А Ашгабат пригрозив з 1 липня припинити постачання газу до Росії. У Москві на це «умили руки»,зазначивши,що все одно це «блакитне паливо» призначалося для України.

      Отож відкрилося «зелене світло» для прибуття нашого міністра до Ашгабата, що підтвердив сам туркменбаші. Сьогодні, 27 червня, сюди має вилетіти наша урядова делегація. Іван Плачков заявив, що Україна готується вести мову про вищезгаданий контракт щодо постачання в 2006 році 40 мільярдів кубометрів природного газу за ціною 50 доларів за тисячу кубометрів у першому півріччі та 60 доларів — у другому. Принаймні, як підкреслив він, українська сторона наполягатиме на тому, аби в другому півріччі сюди надійшло не менше 10—12 мільярдів кубометрів газу за раніше домовленою ціною. Тобто за 60 доларів. Водночас міністр повідомив, що на сьогодні НАК «Нафтогаз України» винна Туркменістану за одержаний в 2003—2005 роках газ 64,2 мільйона доларів і що цей борг має бути погашений до вересня-жовтня цього року.

Європа дещо стурбована

      «Узимку, коли газ буде затребуваний і в Україні, і в Європі, можуть виникнути проблеми із забезпеченням потреб внутрішнього ринку України, і виконанням контрактів на транзит, які існують в України з Газпромом», — заявив днями офіційний представник газової компанії Сергій Купріянов, тоді як 22 червня заступник голови правління ВАТ «Газпром» Олександр Медведєв в інтерв'ю німецькому виданню Manager Magazin заявив: «Україна все ще відбирає дуже багато газу з трубопроводів або залишає його у великих обсягах у газових сховищах без будь-якої договірної бази. Ми не зможемо в такому разі постачати стільки газу, скільки було б необхідно».

      Ясна річ, це викликало занепокоєння в деяких європейських країнах. Зокрема в Німеччині, на чому наголосив екс-канцлер Німеччини, а нині голова комітету Північно-західного газопроводу Герхард Шредер. Якщо в його словах можна було б вбачати певні лобістські прагнення з огляду на корпоративні інтереси, то в щирості позиції італійського прем'єр-міністра Романо Проді не доводиться сумніватися: після недавніх переговорів iз російським президентом він зауважив: «Ми, ясна річ, хотіли б уникнути ризику, з яким стикнулися минулої зими... і робитимемо все від нас залежне, щоб забезпечити створення (в Україні) резервів у такій... кількості, аби зустріти наступну зиму».

      Крім того, минулої п'ятниці впливова польська «Газета Виборча» процитувала слова заступника глави польської державної компанії Gaz-System, яка відповідає за транспортування газу до Польщі, Павела Станчака. Він наголосив, що стежитиме, аби всі вітчизняні сховища були повні по вінця, а фірми, які продають газ, згідно з законодавством, зберігали б 3 відсотки його обсягів у сховищах. Загалом Польща може зберігати у своїх сховищах лише 1,6 мільярда кубометрів цієї сировини, чого вистачить країні на 40 днів.

      Поза сумнівом, вирішальну роль у цій ситуації має відіграти Європейський Союз, який визначив своїм пріоритетом питання енергетичної безпеки після газової кризи минулої зими. На сьогодні Європа на 25 відсотків забезпечується газом із Росії, причому 80 відсотків транзиту проходить територією України. І підтримка, принаймні у вигляді заяви, таки надійшла з Відня, із саміту країн, 22 червня, у день створення «помаранчевої» коаліції. ЄС і США у спільній декларації зазначили: «Україна зробила великий прогрес у сфері демократичних і економічних реформ. Ми будемо підтримувати розвиток України як демократичної, процвітаючої і безпечної країни, допомагати (їй) продовжувати проведення економічних реформ, у боротьбі з корупцією і реформуванні енергетичного сектору». У декларації наголошується на необхідності підтримувати співробітництво з нашою країною у світлі забезпечення безперебійних постачань енергоносіїв.

      У Євросоюзі обізнані із наміром Юлії Тимошенко переглянути і ревізувати відносини щодо поставкок газу в нашу країну і добитися «побудови в дружньому режимі нових договірних відносин iз Росією і Туркменістаном». Щодо російських спостерігачів,то вони відразу ж звернули увагу на те, що слова пані Тимошенко збігаються із заявою новопризначеного посла США Вільяма Тейлора. Як відомо, він наголосив, що в постачанні «блакитного палива» в Україну відсутня необхідна прозорість і що в разі перегляду газових домовленостей його країна буде готова підтримати офіційний Київ. Хоча в разі призначення пані Тимошенко навряд чи доб'ється здешевлення «блакитного палива» зазначив голова ради директорів Prime Group Микита Ісаєв, чию думку наводять «Финансовые известия». — А в Росії підуть на ці поступки, тому що добрі стосунки з Україною в даний момент дуже важливі».

      Певно, на це і розраховує «помаранчева» коаліція, яка зобов'язується добитися до 2008 року прибутковості «Нафтогазу України», зберегти в державній власності магістральні газопроводи, посилити енергетичне співробітництво з Євросоюзом і координувати з ним проведення енергетичної політики. Крім того, коаліція зобов'язалася співпрацювати з Росією, країнами центральної Азії й іншими партнерами у сфері енергопоставок на основі довгострокових, прозорих, взаємовигідних домовленостей без тіньових посередників.