Курт Рассел у «Посейдоні».
Курт Рассел - мабуть, один із найзаклопотаніших акторів Голлівуду. І він зі своєї зайнятості (сім'я іноді жартує, що часом тата й чоловіка не буває так довго, аж складно згадати, як він виглядає - тільки перегляд фільмів за його участю й допомагає) дуже тішиться. Не тому, що не хоче повертатися додому - навпаки, свою на кілька років старшу дружину («цивільну») Голді Хоун 55-річний актор просто обожнює, вони разом уже понад 20 років і досі живуть душа в душу. Просто Курт любить свою роботу. Любить настільки, що часом заради неї навіть... помирає. «Понарошку», звісно, на те він і актор. Допомагаючи врятуватися іншим, гине його мужній герой і в «Посейдоні»... Але не будемо про сумне. Тим паче що сам Рассел, схоже, роботою над фільмом дуже задоволений - каже, що було «весело й захоплююче». Особливо, коли він зопалу поставив Джошеві Лукасу під оком здоровенний «ліхтар» своїм ліхтариком (посміявшись, Курт додає, що насправді лупонув Джоша не по обличчю, а по голові, але «так вам, журналістам, цікавіше буде»), або на десять днів зліг із жорстоким грипом. На щастя, акторові не бракує почуття гумору, тому хоча він, зробивши скорботне обличчя, і хвалить свого героя за «героїчну смерть, яка так возвеличує - мене, звісно, бо ж тепер у мене ореол мужнього красеня, який загинув заради інших», не забуває одразу ж покпинити зі сміливця. Мовляв, насправді колишній пожежник, шукаючи в лабіринтах корабля-потопельника свою 19-річну доньку з бойфрендом, переживає зовсім не за те, живі вони там чи ні, а чи не займається, бува, солодка парочка «чимось аморальним».
- Це дуже смішно, чесно, - зізнається Курт. До речі, коли я погоджувався зіграти в цьому фільмі, то на характер свого героя не дуже й дивився. Для мене головним було -попрацювати з Петерсеном, режисером легендарного (принаймні для мене) «Човна» (німецькомовний фільм 1981 року, який номінувався на «Оскара». - Ред.).
- Мабуть, грати колишнього пожежника для вас було природно. Мається на увазі, після того, як ви справді «були пожежником» у фільмі «Зворотна тяга» (Backdraft - гостросюжетна стрічка Рона Ховарда. - Ред.).
- (Сміється). Знаєте, в житті актора завжди є дуже тонка межа між власним его й банальною тупістю. Я маю на увазі, що якби був дуже самозакоханим, то міг би розмірковувати так: «А що, як увесь світ, який, звісно, дивився «Зворотну тягу», тепер обуриться, як я міг стати такою дупою, щоб зіграти іншого, з інакшим характером, пожежника?». Або навпаки, переконувати себе в тому, що жодна жива душа того фільму не бачила, тому я можу грати як завгодно. Насправді ж я просто спробував застосувати все те, що дізнався про пожежників, знімаючись у «Тязі», і відповідно до цього досвіду, звісно, зіграв свого нового героя дещо інакше, ніж якби зовсім нічого про цю роботу не знав.
З іншого боку, я ж не знаю, яким насправді він був пожежником. Може, прекрасним, а може, й не дуже. Щоправда, той факт що цей чоловік згодом став мером Нью-Йорка, вже свідчить про його професійність. Але політика - це така штука, де професійним можна бути не за фахом, а за добре підвішеним язиком...
Утім годі вже сміятися, мій герой, Роберт Рамсі, справді молодець. Просто він уже втратив дружину, тому й перетворився на «квочку» щодо своєї доньки, яку, можливо, аж занадто опікає. І я насправді старався показати глядачу, що Роберт - мужня людина, якій небайдужі долі інших. Наскільки це вийшло, судити вже, звісно, не мені.
- Кілька років тому британські соціологи проводили опитування, за яким фільм тридцятирічної давності «Пригода «Посейдона» був визнаний найкращим кінопроектом такої тематики. Чудове кіно, як на мене. Зрештою, ця стрічка справді увійшла в історію кінематографа як «пращур» усіх подібних фільмів-катастроф. Ви, очевидно, теж її бачили. На вашу думку, нова спроба сильно відрізняється від тієї версії?
- Хороше питання. Звичайно, всі, хто бачив «Пригоду «Посейдона», порівнюватимуть обидва фільми, і, очевидно, кожен зробить свої висновки. Але не варто забувати, що це все-таки два різних кіно. Одне з яких уже стало класикою і бодай тому є особливим. Однак, безперечно, буде дуже цікаво порівняти, якими були характери героїв тоді і якими є зараз. Зіставити, як один і той самий сюжет трансформується через три десятки років...
- А ви не боїтеся, що шанувальники, як ви кажете, класики розкритикують «ваш» фільм ущент?
- Ну вони мають на це право. Так само, як інші глядачі мають право ним захоплюватися. На мою думку, це таки далеко не найгірший фільм, хоча, можливо, не надто й геніальний. Єдине, з чим я точно не погоджуся, це якщо хтось скаже, що дарма ми зробили рімейк, не можна чіпати «священну корову» чи щось таке у цьому дусі. Бо «Пригода «Посейдона» - це не «Касабланка» Майкла Кертіса, яку справді чіпати гріх, бо такого більше не зніме ніхто й ніколи. На тему «Посейдонівського» сюжету, мені здається, можна зробити багато варіантів. Хоча, щиро кажучи, я не можу назвати себе прихильником рімейків. Якщо кіно добре, то з нього вистачить і одного варіанта.
Фрагменти інтерв'ю із сайтів www.orange.co.uk та movies.about.com.
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
