Станіслав Ніколаєнко: Я не ворог приватним вузам, я - ворог неякiсної освiти

Інститут закриють, якщо...

      - Станіславе Миколайовичу, останнім часом у пресі з'являються припущення про те, що МОН хоче монополізувати освітню галузь та контролювати всі навчальні заклади. Чи зацікавлені ви в цьому? Чи отримаєте таким чином більше можливостей з перерозподілу освітянських коштів?

      - Контроль за всією сферою освіти в країні покладено на наше міністерство. МОН є центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки, і ми відповідаємо за якість освіти перед народом, парламентом, урядом, Президентом. У законі «Про вищу освіту» чітко виписано порядок створення університетів, діяльності та їхньої ліквідації. Ми чітко дотримуємося закону і чуємо нарікання на це. Вас це не дивує?

      До того ж я сам не закриваю ВНЗ. Це робить Державна атестаційна комісія (ДАК), до складу якої входять провідні ректори багатьох навчальних закладів, у тому числі й приватних. І навіть ректор Міжрегіональної академії управління персоналом (МАУП), з якою в нас багато розходжень, пан Головатий є членом ДАКу. Асоціація недержавних ВНЗ нас також підтримує, членом ДАК є голова Асоціації ректор Європейського університету Іван Тимошенко.

      При прийнятті рішення про видачу ліцензії, акредитації «вузу» ДАК перевіряє, чи є в цьому навчальному закладі спеціалісти, щоб не було так, як в одному регіональному, де економіку читав зоотехнік, а право викладала випускниця цього ж ВНЗ. ДАК з'ясовує, чи має «вуз» приміщення, бібліотеку, підручники та посібники, комп'ютерну техніку. І, звісно, ми не закриваємо жодну філію, доки не проведемо зріз знань студентів, які там вчаться. Якщо зі 120 контрольних робіт 90 двійок, є лише одна четвірка, то це вказує на рівень підготовки. Так було в Житомирі в одній із філій, за закриття якої мене критикують.

      Діючи так, ми турбуємося перш за все про простого громадянина. Бо дитина вступає до ВНЗ, її батьки платять немалі гроші, а потім виявляється, що рівень знань у цьому навчальному закладі не відповідає жодним критеріям, а випускник не може працевлашуватися. Деякі ВНЗ заробляють нахабно просто торгівлею дипломів! Тому за ті півтора року, коли я був міністром, ми закрили 85 ВНЗ і їхніх філій, до речі, 35 з них - державні. А в МАУП є до сотні філій, з яких 15 ми закрили лише за те, що вони діяли без ліцензій або з грубими порушеннями.

Той, хто купив диплом, буде «відбивати» його вартість

      - Скажіть, а навіщо ВНЗ ліцензії?

      - Як це навіщо!? А лікар може лікувати сьогодні людей, якщо в нього немає ліцензії? Горілку продають без ліцензії? Ні, бо за це можна сісти в тюрму. Можна меблями, книжками, комп'ютерами торгувати без ліцензії? Ні! А неякісна освіта, яка може зруйнувати будь-яку державу, долі сотень, тисяч людей, не повинна контролюватися державою? Погляньте на такий приклад - ось випускають юриста в таких горе-вузах. Його привчають до того, що можна здавати іспити за рахунок хабарів, або просто ставлять оцінку «з неба». Бо чому може навчити правника географ чи ветеринар? Студент не може елементарно сказати, що таке Конституція, Кримінальний кодекс. А такі люди прийдуть згодом у правоохоронні органи, суди, прокуратуру. Вони не будуть діяти за законом. Вони купили дипломи, і з першого дня «відбиватимуть» їхню вартість. Чи хотів би хтось попасти до такого судді чи прокурора? А до «липового» лікаря чи податківця?

Диплом для того хто сидів у тюрмі

      - Але існує думка, що неякісні спеціалісти не зможуть отримати нормальну посаду, ринок їх просто не прийме.

      - А ви подивіться, скільки в правоохоронних органах людей з МАУПівськими дипломами. Хоча я не хочу всім клеїти ярлики, є люди, які навчались чесно. Йдеться здебільшого про діяльність деяких філій.

      Ми підрахували, що МАУП за попередні два роки видав близько 4 тисяч незаконних дипломів, понад наявний ліцензійний обсяг. Що це означає? Коли людина вступає до ВНЗ, ми видаємо йому пластиковий студентський квиток, а дані студента заносимо в електронну базу даних. Коли студенти складають випускні іспити, ВНЗ просить видати на них дипломи державного зразка. Ми дивимося, що в  базі даних є такі студенти, і даємо необхідну кількість дипломів.

      А тепер уявіть собі, що якийсь бандит бере липову довідку про закінчення ПТУ чи технікуму, приносить її до ВНЗ, платить гроші, його зараховують відразу на четвертий чи п'ятий курс. Ця людина на пари не ходить, не навчається, за іспити платить і потім отримує диплом спеціаліста чи магістра. Крім того, цей злочинець буде «чистим» перед міліцією, бо він фіктивно кілька років ніби не в тюрмі сидів чи займався злочинною діяльністю, а вчився у ВНЗ. Таке може бути цілком реальним. Ось звідки беруться незаконні дипломи.

      Я згоден, що у ВНЗ кількість студентів на потоці може змінитися, але це незначні зміни - хтось пішов у декретну відпустку, хлопців можуть забрати в армію, а потім ці студенти повернулися на курс. Тому кількість студентів може варіюватися, але на дві-три людини, не на кілька тисяч!

      І саме тоді, коли я запитав у панів Головатого і Щокіна, що то за чотири тисячі незаконно виданих дипломів, послав до них Держінспекцію,  виник конфлікт з МАУП. А ці дипломи видали зі згоди когось із МОН, бо МАУП видає дипломи державного зразка. Тому я був змушений запропонувати деяким високопосадовцям з Міносвіти піти з посад. Нині цією справою опікуються правоохоронці.

Кращий вуз України визначити неможливо

      - Можливо, якби існував об'єктивний рейтинг ВНЗ, люди б знали, які навчальні заклади дають неякісну освіту і просто не вступали до них?

      - Якби проблема була лише в цьому! Нині ми працюємо над створенням такого рейтингу, обговорюємо критерії оцінки, за якими будемо визначати якість освіти у ВНЗ. Ми враховуватимемо стан матеріальної бази, кадровий склад, видавничу і наукову діяльність викладачів та студентів, кількість захищених дисертацій, публікації в наукових журналах, думку роботодавців щодо випускників, проводитимемо незалежне оцінювання студентів за допомогою Всеукраїнського центру оцінювання.

      - У пресу просочилася інформація, що одне з найвищих місць серед українських ВНЗ посів Луганський педагогічний університет. Він що, найкращий в Україні?

      - Ми не можемо визначити найкращий ВНЗ країни, бо як порівнювати математичний та театральний чи педагогічний інститути? Ми визначатимемо найкращий ВНЗ у своїй галузі, номінації. Серед ВНЗ педагогічного профілю минулого року найкращі результати показав Луганський університет. КПІ став найрейтинговішим серед технічних ВНЗ.

      - І все ж щодо грошових потоків, які розподіляє Міносвіти...

      - Ми жодних потоків, як ви кажете, між приватними університетами не розподіляємо. Держава не дає гроші на приватні ВНЗ. А для державних є відповідні формули розподілу, все залежить від кількості студентів, від спрямування університету. Чи буде в підпорядкуванні МОН один університет, чи сто, це не вплине на нашу заробітну плату. Тут іде недобросовісна конкуренція. Державні вузи критикують приватні, ті навпаки. Для мене всі вони рівні, я не ворог приватним «вузам», я ворог неякісної освіти, безвідносно до форми власності.

У МОН справді були порушення порядку видачі ліцензій

      - Але ж сама сфера ліцензування - коли ви вирішуєте, можна відкривати ВНЗ чи ні - може потенційно бути корумпованою.

      - Ну не можна ж так. Дехто і на сонці тільки темні плями бачить. За певні упущення я запропонував начальнику Управління ліцензування Домнічу, заступникові міністра Богомолову написати заяви. Вони пішли за власним бажанням, унаслiдок претензій, висунутих до них міністром. Ще раз кажу, що в МОН справді були певні порушення у порядку видачі дипломів та ліцензуванні ВНЗ. Чому зараз загострилась ситуація? Бо після п'яти років після видачі ліцензії йде акредитація вузів. Ми чесно дивимося на стан справ, тому всі недоліки, обман вийшли назовні.

      Про мене не можуть сказати, що я одним даю ліцензії, а іншим не даю! Ми взагалі припинили зараз реєструвати нові ВНЗ, бо Україна перенасичена ними. У Франції 85 університетів, в Англії 70, а в Україні 345! Чи не досить? І це на тлі різкого зменшення народжуваності в Україні.

      - Скажіть, як ви реагуєте на те, що МАУПівська преса пише про вашу участь в сіоністських змовах?

      - Мене вже навіть у Соцпартії називають «ребе» (Сміється. - Ред.). Ну що тут можна сказати, якщо мій прапрапрадід Харко Миколаєнко записаний в козацькому реєстрі Чигиринського полку, якщо відомо, що моїм предкам виділили землю на Кіровоградщині? Мої предки походять із козацького зимівника - села Цибулево. Мені соромно, що в нас є керівники університетів, які працюють із молоддю і так ганебно себе поводять. Особливо якщо зважати на те, що у 2003 році я, будучи головою Комітету з питань освіти і науки, поставив підпис на підтримку колективу МАУП від переслідувань. Але, коли постало питання дотримання закону, виданих ліцензій, коли треба було відповісти, звідки взялися 4 тисячі випускників, яких не було в базі даних, я став ворогом.

Я міг би взяти 10 мільйонів «відкату» за друк підручників

      - Нещодавно деякі видавці звинуватили МОН у тому, що розподіл коштів на друк шкільних підручників не є прозорим.

      - Мене здивувало, що моя перша спроба навести лад у цій системі викликала такий потужний спротив. Раніше окремі видавництва наперед визначали авторів, які, на їхню думку, мали б стати переможцями конкурсу, отримати бюджетні кошти. Ділили між собою прибутки. Тепер же ми спробували провести прозорий конкурс серед авторів підручників. Ми розіслали рукописи книг експертам, і вони виставили рукописам свої оцінки. Але потім ми побачили дивні речі. Частина експертів, очевидно, під тиском, відмовилась від своїх оцінок. Ми зважили на це. Кожен підручник розглядали апеляційнi та науково-методичнi комісії, потім на колегії ми тричі дискутували і зрештою вирішили, які підручники видавати.

      А тепер погляньмо на конкретні цифри. На друк підручників для шостого класу планувалось 80 мільйонів гривень. Ми провели конкурс, прозорі тендери, в результаті  виявилося, що для видання підручників для шостого класу по всій Україні треба на 20 мільйонів менше. За ці гроші ми додатково надрукуємо мільйони книг для старших класів, учнів ПТУ, студентів ВНЗ. Ті видавництва, які не виграли тендер, не отримали «чорних» доходів, нині поширюють чутки, домисли, пишуть доноси. Виявляється, якби я взяв 10 мільйонів «відкату» собі, 10 віддав би видавництвам, то я був би хорошим, і не було б цих листів Президенту, прокурору, наклепницьких статей.

      - А вам пропонували подібні схеми?

      - Десятки разів. У мене є один знайомий, який запитав: «Ну що, ти поруйнував корупцію?» У нього є запис однієї розмови, в якій кажуть, що от гарно стало працювати при Ніколаєнку. Бо раніше треба було віддавати гроші нагору по корупційній піраміді, а тепер, мовляв,  ми тут на короткій нозі, ділимо їх між собою.

      - І як же з цим боротися?

      - Продовжувати робити те, що ми робимо.

Виділено мільйони доларів на покращення стану української освіти

      - Скажіть, яка ваша заслуга в тому, що «помаранчевий» уряд почав виділяти більше грошей на освіту?

      - Уряд не «помаранчевий», а «помаранчево-малиновий». Як народний депутат України, я звертався особисто до усіх керівників фракцій, і багато з низки пропозицій міністра внесли як пропозиції фракції. Я відстоював ці питання на засiданнях уряду, ходив до Прем'єра, давав розрахунки, доводив. У 2006 році загальний бюджет України на освіту становить 33, 1 млрд. грн. У 2005 було 25,7 млрд. грн., у 2004 - 18,9 млрд. грн. Ми відремонтували 83 училища, в яких протікали дахи, десятиліттями не робили ремонту. І те, що сьогодні на освіту витрачають 6,4 відсотка ВВП, а було 5,1 відсотка, то це, я вам скажу, робота міністра також. З цих грошей вперше за 15 років до місцевих бюджетів 163 млн. грн. піде на інформатизацію шкіл, 150 млн. виділено на ремонти сільських шкіл, 80 млн. - на корекційну освіту, 25 млн. - на студентські гуртожитки, 20 млн. - на студмістечка...

      - Крім того, МОН взяло у Світового банку кредит. На що підуть ці гроші?

      - Ми взяли кредит на 86 мільйонів доларів. Нам даватимуть протягом чотирьох років по 22 мільйони, це трохи більше 100 мільйонів гривень на рік. Ще десять мільйонів доларів дає Україна. Підуть ці гроші на три проекти. По-перше, на допомогу інститутам післядипломної освіти, по-друге, на розробку нової методології освіти - нових програм, підручників, посібників, в тому числі й на інформатизацію освіти. 500 шкіл будуть оснащені новою комп'ютерною технікою. І по-третє, на ці кошти ми ремонтуємо школи - міняємо системи опалення, дахи, встановлюємо автономні котельні, за програмою енергозбереження ставимо євровікна. Є проекти, є наглядова рада, яка буде здійснювати нагляд за цими проектами. Все відкрито, є тендери, подавайте свої проекти...

      - А куди подавати?

      - Цим займається спеціально створена дирекція, яка перебуває під контролем МОН та Світового банку.

      - Які школи отримають  допомогу?

      - Це визначатиме місцева влада. У мене є звернення народних депутатів, директорів сільських шкіл, місцевих керівників, у яких вони просять кошти на ремонт тiєї  чи iншої школи. Але ж ми даємо гроші місцевим радам, і вони вже розподіляють їх між школами, то до них і треба звертатися. Я дивуюсь такому голові ради чи народному депутату, який не знає бюджетних азів.

Університети в нас бідні, але якісні

      - Як ви ставитеся до думки, що приєднання до Болонського процесу може зруйнувати нашу систему освіти?

      - Три чверті студентів, більшість викладачів цю ідею підтримують. Ми не на колінах плазуємо до Європи, ми на рівних із Англією, Росією, Францією визнали одні правила гри. Хіба це погано? Перед тим  як долучитися до Болонського процесу, ми провели апробацію цієї системи. Спочатку 5 університетів працювали за європейською системою, на наступний рік - 100 університетів. І коли колективи побачили, що студенти більше працюють самостійно, до того ж регулярно, а не від сесії до сесії, що викладач змушений краще готуватися і вже не може читати лекції з одного і того самого конспекту, як він це робив упродовж багатьох років, то ми зрозуміли, що до цієї системи варто приєднуватися.

      Сьогодні наші жінки з дипломами вчителів, лікарів у  Італії за старими, вибачте, горшки виносять, їхній фах не визнають. Хіба погано, коли український диплом буде визнано у світі?

      Існує думка, що нам не варто приєднуватися до європейської системи, бо у нас неякісна освіта. Адже в перелік 500 найкращих університетів не входить жоден український. Але ж при визначенні цього рейтингу основний показник - це кількість фінансування на одного студента! Тому доки ми не маємо на одного студента умовно 100 тисяч доларів на рік, ми в цей рейтинг не потрапимо. Але я переконаний, що наші Політехніки - київська і харківська, і Університет Шевченка, Могилянська академія, Національний аграрний університет, Львівський університет та інші могли б претендувати на місця в рейтингу не п'ятисот, а як мінімум двохсот ВНЗ Європи. Не випадково в нас навчаються нині 36 тисяч студентів із-за кордону. Хоч я знаю наші недоліки краще за інших. Вони є, і їх ми бачимо. Ми добре-таки відстали від світу.

      - Скажіть, як МОН визначає перелік спеціальностей та з'ясовує, яких спеціалістів мають готувати ВНЗ?

      - Ми підготували новий перелік напрямів і спеціальностей, бо попередній дуже застарів. Нині ми маємо 40 напрямів і 150 спеціальностей, а було, відповідно, 300 і 1000. Ми запрошували експертів із різних галузей - фізики, біології, педагогіки, узгоджували з ними та з міжнародними нормами список спеціальностей, напрямів, проводили дискусії, десятки досліджень. Обговорили цей перелік на п'яти великих регіональних радах. Ми зробили добру справу - визначили напрями і перелік спеціальностей, а спеціалізацію віддали на відкуп університетам. Третину часу навчальних планів визначатиме «вуз». Тому що на місцях краще видно, які спеціалісти потрібні в регіонах. Це посилює права університетів, їхні зв'язки з виробництвом.

      Загалом визначити, яких спеціалістів потребуватиме в найближчому майбутньому наша економіка, повинно не МОН, а галузеві міністерства. Директор заводу чи фірми має сказати, кого йому треба підготувати, якого фахівця, з якими знаннями і вміннями. Під ці вимоги слід скласти професіограму, психограму, спеціальності, потім навчальні плани, програми та iнш.

Державна підтримка ВНЗ краща за вільну конкуренцію

      При радянській системі освіти була планова економіка, і ми чітко знали, коли хто йде на пенсію на якому підприємстві і ким кого треба замінити, і я не сказав би, що це була дурна система. Але час змінився.

      І коли сьогодні ліберали в уряді пропонують готувати лише тих фахівців, на яких є попит, вони таким чином готують знищення державного сектору вищої освіти. В Міністерстві економіки була пропозиція змінити статус бюджетних установ на статус отримувачів коштів. А це означає, що ВНЗ будуть уже менш захищеними, бо на бюджетні установи держава зобов'язана виділяти кошти, а на отримувачів коштів може виділяти, а може і не виділяти. Це означає, що ми йдемо до того, що батьки будуть основними інвесторами освітньої галузі. Ми проти цього, бо тоді гарну освіту здобуватимуть лише діти багатих батьків. Це руйнування інтелекту нації! Адже розумні діти народжуються в сім'ях з усіх верств населення, а вчити треба тих, у кого є розум, а не лише гроші.

      - Скажіть, які перспективи того, що ви залишитесь міністром у новому уряді?

      - Ще невідомо, яким буде цей уряд. І все ж ні «Наша Україна», ні БЮТ не називають свого претендента на посаду міністра освіти. А чому? Бо навіть вороги визнають, що МОН на сьогодні працює професійно, хоч і не без недоліків. У форматі «помаранчевої» коаліції, і навіть у форматі іншої коаліції є наміри пропонувати цю посаду соціалістам. Поживемо - побачимо.