I це само по собі майже чудесно - ніщо так не прикрашає будь-яке зібрання, як побиття посуду і пара-трійка синців на фізіономіях справжніх мужчин. Сон у руку - президент фестивалю, усім відомий Нікіта Михалков якраз знімає свою версію знаменитого фільму «Дванадцять розгніваних мужчин». Саме зйомки і завадили йому прийти на прес-конференцію 14 червня, де нарешті оголосили про програму XXVIII ММКФ і склад «суддівської бригади». З журі і трапилася неприємність - відомий австрійський режисер Міхаель Ханеке («Піаністка», «Час вовків» і т. д.) повідомив про те, що він не зможе працювати на фестивалі. Хоча давав «чесне піонерське» очолити тих, хто має найбільше «журитися»... І це - за десять днів до початку кінофоруму! А маємо ж фестиваль класу «А», за статусом рiвний Каннам чи Венеції. Чи можна уявити, щоби той самий Ханеке дозволив собі подібне у Каннах, скажімо? Отож-бо й воно. З росіянами можна, виходить так.
У своєму листі Ханеке вибачався: так уже склалося, зйомки нового фільму в Америці почнуться 11 вересня і він мусить негайно виїхати до Нью-Йорка. «Ви, звичайно, розумієте, що зйомки нової картини для мене є важливішими».
Не дивно, що керівництво фестивалю дуже розсердилося. І оприлюднило листа до Ханеке. В якому нагадало клятвовідступнику, що 29 березня він офіційно підтвердив свою згоду очолити журі. А ще майже класик висловив побажання, аби в Москві зорганізували ретроспективу його фільмів. Зробили, підготували фільми, переклали їх російською, забронювали зал одного з кращих московських кінотеатрів. До того ж видруковано каталоги, програмки і т.д. «Своїм вчинком, - написали москвичі. - Ви образили не тільки Московський кінофестиваль, а й нашу країну, і творців фільмів із різних країн, які представляють у Москві свої роботи. Це безпрецедентний вчинок за 48 років існування МКФ. Керівництво Московського кінофестивалю глибоко розчароване ситуацією, що склалася, і не бачить ніяких виправдань Вашому безчесному вчинкові».
Кажуть, слідом за Ханеке почали відмовлятися й інші члени журі. Які саме - невідомо. Поки що в його складі значаться російський режисер Олексій Учитель (рік тому переміг у Москві), польсько-французький режисер Анджей Жулавський, актори Ремі Жирар із Канади та Джулі Крісті з Великої Британії, французький кінознавець П'єр-Анрі Деле.
Є й приємніші новини. Головна з них - більшість фестивальних показів відбудеться в оновленому багатозальному кінотеатрі «Октябрь» на Новому Арбаті. Опісля задушливих приміщень Будинку кіно тут напевно буде комфортніше. До того ж журналістам і критикам не треба бігати, як навіженим по Москві, аби потрапити на всі бажані сеанси. Нині все сконцентровано в одному місці. Так що й без Ханеке буде непогано.
На відкриття фестивалю, яке відбудеться 23 червня у кіноконцертному залі «Пушкінський», у п'ятницю, приїде жива легенда китайського і світового кіно режисер Чен Кайге (він отримає почесний приз «За внесок у світовий кінематограф») зі своєю новою стрічкою «Клятва». Тут можна буде побачити, як великі царі сивої давнини б'ються за серце прекрасної принцеси, за панування над багатими землями і мільйонами життів. Щось на зразок поєдинку «Нашого Китаю» із «Регіонами Китаю». Там ще буде раб, котрий укокошить свого царя, аби захистити ту саму принцесу. Ханеке відпочиває при такому кіно...
А на закритті (фестиваль закінчиться 2 липня) покажуть одного з фаворитів останнього Каннського фестивалю - «Повернення» Педро Альмодовара. Про те, що смерті немає і мертві продовжують жити поміж нас.
У самому конкурсі цього разу тільки одна російська картина (минулого року їх було три). Йдеться про стрічку Олексія Мурадова «Черв /Червь». Судячи з анотації - щось про гризоти доволі успішної людини, у якої раптово виникають проблеми. Порятувати її змiни десь на висотах службової ієрархії... «Екстремальна, радикальна стрічка», - так охарактеризував її відомий критик Андрій Плахов.
З-поміж інших - «Клімт» Рауля Руїса із Джоном Малковичем у головній ролі, «Хто ніколи не жив» відомого польського майстра Анджея Северина, «Родичі» угорського класика Іштвана Сабо, «Скільки ти коштуєш?» не менш відомого француза Бертрана Бліє, з Жераром Депардьє (на нього вже чекає спеціальний приз «За підкорення вершин акторської майстерності і вірність принципам школи К. С. Станіславського») та Монікою Белуччі в головних ролях, «Самурай, якого я любила» японця Міцуо Куроцуті...
Буде й американський - «Запитай у пилу» Роберта Тоуна з Колін Фарелл, Сельмою Хайєк та Дональдом Сазерлендом у головних ролях. Про красуню-мексиканку Каміллу, яка мріє вийти заміж за багатого Буратіну. Одначе на заваді постане кохання справжнє, не зав'язане на обрахунки статків. Така історія надихає: є, є ще справжні люди на цій планеті, котрі не побіжать до багатих гамериканців, задравши штани і покинувши печене й варене. Ну, знову той Ханеке приплутався, не проти ночі згадуваний.
Претендував на участь у конкурсі і український фільм «Оранж лав» дебютанта Алана Бадоєва, одначе відбіркове сито не пройшов. Хоча мені достеменно відомо, що відбірники хотіли мати одну з наших стрічок. Поки не склалося, шкода.
Загалом в офіційній програмі Мосфесту 120 картин. У великому конкурсі - 17 фільмів. Крім того, є ще один конкурс «Перспективи». Тут 11 стрічок, із них дві російські - «Franz+Polina» Михайла Сегала та «Маяк» Марії Саакян.
Новою є велика програма документального кіно «Вільна думка». Тут покажуть десять документальних шедеврів, фільмів, що здобули найвищі нагороди на кшталт «Оскара» чи «Еммі». Уже традиційною є інша програма - «Національні хіти», куди включено фільми, що користувалися найбільшим попитом у своїх країнах. Всерйоз розглядалася можливість включення української стрічки «Штольня» Любомира Кобильчука, одначе не сталося: «хітовості» нашому фільмі вочевидь бракує. Зате ми знайшли «Штольню» в програмi «Навколо свiту».
Традиційною є й інша програма - «Вісім з половиною». Артхаузне кіно, круте і вже визнане на інших фестивалях. «Безумство» чеха Яна Шванкмайєра, «Контейнер» шведа Лукаса Мудісона, «Смерть пана Лазареску» румунки Крісті Пуї, «Мило» данійки Пернілли Фішер Крістенсен, бразилійсько-російські «Сни про рибу» Кирила Міхановського... Доволі інтригуючий набір імен, та й країн - здебільшого тих, що не завжди втрапляють нині в фестивальний фокус.
Отже, п'ятниця, вечір, від бронзового Алєксандра Сєргєєвіча Пушкіна потягнеться народ червоною доріжкою до живого й усміхненого Нікіти Сєргєєвіча, котрий Михалков. За гарною традицією небеса будуть благословляти кінолюдей животворною вологою. Бог у поміч, поїхали!