Київ слухав фанк-джаззi і зливався в екстазі

      У Київ музиканти приїхали з Росії (виступали в Санкт-Петербурзі та Москві), а 22-го дадуть концерт у Тбілісі. Ці три країни стали єдиними у Східній Європі, які включили до Dynamite Tour. У Києві шанувальники фанк-джазу зайняли трохи більше половини Палацу спорту, вдвічі менше, ніж на виступі хіп-хоп-команди The Black Eyed Peas і трохи менше, ніж на фінських поп-рокерах The Rasmus. Звичайно, це пов'язано зі стилем музики, який для України - традиційно неформат. Але ж і квитки, даруйте, - по 170 гривень за мінімальну межу і 750 - за верхню. Втім перед концертом місце під софітами у фан-зоні перекупники пропонували і за 100 гривень. А у самому Палаці спорту можна було, значно переплативши, купити «джемірокваївські» сувеніри (їхні зразки можна знайти на сайті групи): чорні футболки з зірочками збоку розгрібали по ціні 120 грн., а компакти «з високоякісною ліцензією» - за 60.

      Традиційно, на концерт зібралися дуже різні і за віком, і стилем життя чи манерою поведінки люди. Єдине, що всіх об'єднувало,- різноманітні капелюхи, шапки, кепки, бандани і просто складні геометричні конструкції на головах. Сам колекціонер головних уборів, вокаліст гурту Джей Кей, у Київ привіз тільки один капелюх, але, за його словами, найфартовіший і точно найвідоміший: стилізований під «шапку» індіанського вождя, з імітацією сріблястого пір'я зверху (він у ній - на обкладинці Dynamite). Перед виступом організатори концерту подарували Джею солом'яного бриля з Андріївського узвозу, який виготовили з кукурудзяного листя. Музикант у свою чергу додав, що в майбутньому навіть планує випустити цілу серію головних уборів.

      Крім «шапки з пір'ям», Джей одягнув смугастий балахон, теж стилізований під індіанський (а от штани під ним підтягував після кожної пісні). Втім на прес-конференції він наголосив, що жодного індіанського коріння не має, а народився під Манчестером. Відтак за англійську національну збірну на чемпіонаті світу вболіває, Андрія Шевченка поважає, а в гримерку попросив поставити телевізор (матч Швеція-Великобританія відбувався теж 20 червня).

      Англійці привезли хороше світло, але не привезли звукорежисера - йому не відкрили українську візу. Біля двох ритм-секцій, за якими грали Деррик МакКензi й перкусіоніст Шола Акингбола (до речі, афробританці, як і троє жінок на бек-вокалі - все ж таки джаз), встановили дзеркальні пластини, які вигідно вiдбивали світло в залу. Стосовно техніки гри музикантів, то якось навіть не випадає її описувати - всі епітети однак будуть позитивні...

      «Джеміроквай» виконали пісні з майже всіх попередніх альбомів: у тісній спрівпраці iз залом Revolution з Emergency on planet earth (1993) чи Cosmic Gir з Travelling Without Moving (1996), кліп до якої отримав чотири нагороди каналу MTV. Але акцентували, звісно, на минулорічний, останній альбом - Dynamite та передостанній, чотирирічної давнини A funk Odyssey. Особливо гаряче вітали Little L, відбиваючи специфічний такт оплесками. Наприкінці «космічні ковбої» розійшлися: приспівуючи Music, Джей бігав по сцені, забігаючи на спеціальний місток перед барабанами, партер танцював, але на трибунах дехто спостерігав за сценою в бінокль, а хтось навіть почав засинати.

      «Джеміроквай» попрощалися і пішли «для годиться» за сцену. А як же чи не найвідоміша пісня гурту Deeper Underground? От під неї - а виконували вже на біс - Палац спорту нарешті почав дружно стрибати. Серед меломанів того вечора були помічені музиканти «Естетік Ед'юкейшн», репер Потап та представники гурту «Бумбокс». На думку його вокаліста Андрія Хливнюка, «Джеміроквай» виступав професійно. А учасників проекту «Стань зіркою» Кирила Туриченка та Володимира Ткаченка після концерту переповнювали емоції: «Ще питаєш! Для мене немає кращих виконавців ніж Джей Кей та Роббі Вільямс!» - сказав «УМ» Кирило.