Щорічно напередодні літніх таборів пластуни відзначають Свято весни. Цього року дійство відбувалося поблизу села Лебедівка Вишгородського району Київської області та звалося «Олімпійські пластові ігри». Крім пластунів станиці Київ, в іграх брали участь пластуни з Вишгорода та Кам'янця-Подільського.
Їхали за місто наприкінці тижня на три неповні дні. Місце для табору обрали чудове. На лісовій галявині поблизу річки за годину-півтори виросли намети і таборові споруди. А трохи далі, в ярку біля ріки, облаштували кухні. Ввечері відбулося урочисте відкриття свята, і над табором замайорів синьо-жовтий український стяг.
Коли зовсім стемніло, запалили багаття. Хоча накрапав дощ, всі були задоволені, адже, як каже один із пунктів Пластового закону, «пластун завжди доброї гадки». Спати полягали в очікуванні завтрашнього веселого дня - трохи мокрі та втомлені, але щасливі.
Субота. Свисток бунчужного - і всі швиденько прокидаються, вибігають із наметів, щоб привітати новий день. Тут і там чути заклик збиратися, лунають накази: до вмивання, прибрати в наметі, йти на руханку, вдягати однострої... Всюди гомін, рух - ніхто не байдикує. На кухнях розпалюють вогонь. Скоро там зберуться голодні пластуни. От знову бунчужний свистить. Це він кличе табір на відкриття дня. Всі вишикувалися, і над лісом зазвучала молитва - прохання благословити майбутній день, дати всім сили та наснаги.
День почався з відкриття «Олімпійських ігор», на яке прийшли самі небожителі з Олімпу. А мужній атлет прибіг з олімпійським вогнем, щоб освітити шлях до перемог усім командам, які вже налаштовувалися на змагання. Найпершим був інтелектуальний змаг, на якому учасники показували знання з українського мистецтва. Весело було спостерігати за цим, адже, згідно з правилами, коли ведуча дочитає питання і свисне у свисток, секунданти від кожної команди мусили швиденько бігти до розташованих неподалік мисок і щосили вдаряти по них ложкою. Таким чином вони виборювали для своєї команди право відповідати першою.
Далі були змагання з орієнтування за компасом («лисячий біг») і куховарiння. Поки команда вправлялася з лисячого бігу, три представники з кожної команди пішли на кухню. Всіх завчасно попередили, що вони матимуть нагоду відзначитися в кулінарній справі. Чого тільки не було: й торти, й салати, й макарони з лимоном, і сосисочні шашлики!.. До того ж кожна страва мала свій рецепт і легенду!
Після того як усі покуштували приготоване і правильно накидали азимути, відбувся змаг із табірництва. Опишу лише одну точку, щоб можна було приблизно уявити, як креативно і вигадливо підійшли організатори до звичної для пластунів справи табірництва. Отже, команда прибігла на точку. Тут інструктор вибирає одну людину, яка буде розповідати про різні види ватр, а всім іншим пропонує горня з водою. Кожному учаснику команди потрібно набрати в рота води, але не ковтати її. Далі інструктор усім показує два патики, встромлених у землю, між якими прив'язана нитка. Завдання непросте: потрібно за відведений час розпалити вогонь так, щоб перепалити нитку. Гравці починають швиденько збирати галузки для вогню. Ось уже видно маленькі язички полум'я, але воно надто повільно розгорається. Команда не встигає перепалити нитку. Воду всі випльовують так, щоб погасити вогонь. До наступної точки йдуть дещо незадоволені, але жваво обговорюють, що зробили не так.
Наступними були мистецький та історичний змаги. Всілякі каверзні питання підготували для учасників організатори Свята весни. Але і тут усі впоралися з завданням гідно. Далі - спортивна смуга перешкод. Юнаки та дівчата мали пройти павутину, проповзти по-пластунськи під шнурком, натягнутим низенько над землею, перестрибнути яму з багнюкою, перейти переправи та інші веселощі, після яких довелося переодягатися, бо ми були «дещо» брудні.
Останній суботній змаг мав назву «Покажи свій коник». У «Пласті» є багато талановитих людей, і це була можливість показати свої вміння. Танці, спів, бойовий гопак, фігура «вежа» та їзда верхи - ось чим здивували учасники змагу.
Увечері відбулася велика загальнотаборова ватра. Всі команди підготували невеликі сценки, в яких показували «Олімпійські ігри» в різні часи. Між сценками - пісні та цікавинки. Грали на гітарі. Всі були збуджені, веселі. Пластова традиція - наприкінці ватри братися за руки і пускати «іскру». Бунчужний знову свистить: «За десять хвилин нічна тиша!». Усі швиденько повертаються до наметів, лягають у спальники. Останні перемовляння перед сном. І от усе затихло. Тільки стійкові пильнують табір.
Ніч, всюди підозрілі темні тіні, трохи страшно, якесь дивне передчуття. І ось із старшопластунського підтабору біжить бунчужний. Стійкові здогадуються: буде учбовий «алярм». За кілька хвилин тишу ночі прорізають гучні свистки: довгий-короткий, довгий-короткий - так сповіщають про небезпеку. Усі заспані вибігають і стають у лаву, чекаючи пояснень. Виявляється, хтось вкрав усіх виховників, і потрібно терміново йти їх рятувати. Діти ловлять кожне слово від бунчужного і згодом розбігаються виконувати завдання. Гра закінчується серйозно - урочистим заприсяженням та іменуванням пластунів.
У неділю довелося встати на годину раніше, бо приїхав отець і відбулася служба Божа. Після спільної молитви та сніданку проходила велика тернівка аж для тринадцяти команд, які бігали по точках і виконували завдання на орієнтування, влучність, вигадливість, силу, знання. Цього дня на Свято весни приїхав лідер гурту «Тартак», почесний пластун Сашко Положинський. Він не бавився з нами, лише спостерігав. На обіді смакував з усіма кашу і залишився на закриття Свята весни.
Останні дві години перебування у таборі пройшли не менш насичено. Всі збирали речі, складали намети та закопували кухні. Потім відбулося закриття Свята і нагородження переможців. У загальному заліку I, II і III місця поділили, відповідно, команда «Ольжин град» (станиця «Пласту» Вишгород), команда «Богуслав» (курінь імені Марусі Богуславки з Києва), команда «Олімпійське село Магдалинівка» (підготовчий курінь імені Марії-Магдалини Мазепи, теж із Києва).
Повертаючись в автобусах назад, співали. Раділи, що вдалося так гарно відпочити і водночас сумували, що так мало. Але нічого! Скоро літній табір. Тому говоримо всім: «До зустрічі!».
Ганна БАБИЧ.