Не встигло Міністерство освіти та науки відійти від провального експерименту з тестування майбутніх абітурієнтів, як навколо українських ВНЗ зріє новий скандал. Цього разу його ініціаторами збираються стати недержавні навчальні заклади, причому обіцяють надати широкого міжнародного розголосу. Минулого тижня Конфедерація недержавних вищих навчальних закладів України (поєднує близько 40 ВНЗ) звернулася в ЮНЕСКО з проханням захистити приватні ВНЗ від виконуючого обов'язки міністра освіти Станіслава Ніколаєнка. В зверненні вказується, що своїми діями міністр грубо порушив міжнародну конвенцію 1960 року, яка покликана усунути будь-яку дискримінацію в освіті.
Про конфлікт між «приватниками» і профільним міністерством відомо давно. З приходом у міністерство Ніколаєнко пообіцяв узяти курс на «поліпшення якості освіти в країні». Головною ж причиною цього самого «неякісного рівня» чомусь стали комерційні ВНЗ. Боротьба із проблемною освітою поступово перетворилася на справжнє соцзмагання - за рік, за інформацією самого Міносвіти, обструкції піддали близько сотні ВНЗ та їхніх філій. Звичайно, боротьба за чистоту рядів у ВНЗ - справа потрібна й корисна. Якби не кілька важливих «але». По-перше, приїжджі чиновники з Києва дивним чином звертали увагу винятково на приватні ВНЗ, чомусь випускаючи з виду державні. По-друге, масові перевірки цих самих «приватників» мали цікаву передісторію.
Торік Міносвіти й науки настійно рекомендувало недержавним ВНЗ пройти перереєстрацію й прийняти нову форму власності - «установи». Головний зміст нововведення - засновники ВНЗ втрачали більшу частину управлінських функцій. А керівники навчальних закладів повинні були призначатися з відома державних органів. Навіщо міністрові Ніколаєнку знадобився такий ненав'язливий спосіб контролю над ВНЗ? Недержавна освіта - це не тільки суспільно корисна річ, а й ринок з більшим обігом. За результатами минулого року, доходи українських приватних ВНЗ перевищили позначку один мільярд гривень. Тому цілком зрозуміле бажання контролювати такі фінансові потоки на додачу до 9,2 мільярда гривень державних коштів (саме стільки одержить Міносвіти з Держбюджету-2006).
Погодилися на перереєстрацію не всі ВНЗ. Деякі, як, наприклад, найкрупніша академія управління персоналом, навіть вирішили відстоювати свої права в судовому порядку. Причому небезуспішно - суди різних інстанцій визнали необгрунтованими ініціативи Міносвіти з перереєстрації. Правда, такі борці за справедливість першими й потрапили в списки перевірок iз заздалегідь відомим результатом. «Недержавним ВНЗ завжди доводилося нелегко у стосунках із профільним міністерством, але такої кількості перевірок, починаючи від вищої атестаційної комісії й закінчуючи податковою з міліцією, не було навіть в епоху, яку зараз прийнято називати «злочинним кучмізмом», - ремствує представник одного із приватних ВНЗ.
Водночас «приватники» вказують, що звертаються в ЮНЕСКО не від гарного життя. Просто в Україні їхнє прохання об'єктивно розібратися в конфлікті з Міносвіти залишилося без відповіді. Хоча писали й Президенту, і Прем'єру, і в інші високі кабінети. І це при тому, що, за результатами минулого року, недержавні ВНЗ заплатили до бюджетів різних рівнів близько 2 мільярдів гривень.
Утім діра в бюджеті, яка може утворитися з вини чиновників, - це зовсім не єдина проблема масового цькування приватних ВНЗ. У системі недержавної освіти сьогодні задіяно близько 25 тисяч викладачів і 14 тисяч інших фахівців. Не секрет, що рівень заробітної плати в приватників перевищує оклади в державних ВНЗ. Із чого напрошується зовсім не риторичне запитання - чи готова держава в особі Міносвіти забезпечити гідну роботу цим людям? Навряд чи міністр Ніколаєнко готовий на нього відповісти.