Руслана? Ну, хто б сказав?
Схоже на те, що Україна невдовзі зможе відмовитися від атомного палива. Ми отримали альтернативне джерело енергії. Не потребує жодних затрат. Самоокупне. Самостійно генерує енергію і експортує її в близьке і далеке зарубіжжя. Втім це джерело не ідеальне і весь час експериментує, шукаючи ідеальний шлях отримання найбільшого ККД. Днями воно продемонструвало свої пошуки під назвою Wild Energy. Руслана. Зоряні війни. Епізод перший.
Через місяць після презентації книги «Дика енергія. Лана» фантастів Марини та Сергія Дяченків на міжнародному з'їзді фантастів «Єврокон», до загалу з'явилася і сама Лана. Точніше народний депутат і народна артистка Руслана Лижичко, яка стала прототипом головної героїні фільму. Після пошуку та інтерпретації культури минулого, артистка вирішила попрацювати з майбутнім. У новому космічно-фантастичному відео «Дика енергія», яке є екранізацією одного з епізодів книги, вона з'являється у новому образі. «Синтетика» - блондинку з вибіленим обличчям, прямокутною гривкою, та у «штанях», зроблених із білих стрічок - створив український дизайнер Андре Тан. Мабуть, фільм «П'ятий елемент» із Мілою Йовович є його улюбленим, тому що паралелі Лани з Лілу - очевидні...
«Мені не дуже просто було з'явитися до вас в такому вигляді і досить важко усміхатися через грим, - повідомила Руслана. - Не дивіться, що я сьогодні синтетик, на споді ви знаєте, яка я... Це експеримент. І цією фразою я відмазуюся від будь-яких звинувачень чи порівнянь». Чорнява і дика Руслана в шкірах первісно-общинного ладу і справді виглядала значно органічніше, ніж наївна і синтетична зовні, але все одно з дикими манерами інопланетянка на презентації.
За словами співачки, у своєму новому (штучному!) образі вона виступає проти всього штучного і надуманого. У новій пісні вона співає під штучні, синтетичні ритми, які перебиваються вже готовими мобільними ринг-тонами. Мабуть, говорячи про «не надуманість», вона мала на увазі не штучні мотиви «Диких танців», які, вгадуються в «Дикій енергії» і які, схоже, тепер переслідуватимуть Руслану в усіх її наступних альбомах. Чоловік і продюсер Руслани Олександр Ксенофонтов зауважує: «Можливо, я розчарую тих прихильників Руслани, які передусім шукатимуть тут музику. Це не просто музика - це стиль життя і мислення».
Після бюджетного відео «Знаю я» у Wild Energy планку підняли ще вище - над створенням цього кліпу працювало 200 спеціалістів, виробничий процес зайняв 8 місяців, 5 з яких робили спецефекти та монтаж. Пост-продакшн закінчили тільки вночі перед днем презентації. Його якістю співачка залишилася задоволеною і запевнила: «В Україні фантастичний продакшн. Не обов'язково їхати в Голлівуд, щоб зробити такі спецефекти».
Сама Руслана два місяці займалася зі спеціалістом, який «змушував висіти вниз головою».
А режисером відео став один із найкращих кліпмейкерів України Алан Бадоєв.
Скільки коштував кліп? Дорого. «Дуже багато грошей йде на вітер - на творчі пошуки: малюються кадри, які потім не використовуємо, шиються костюми, які не вдягаються. Більшої кількості відзнятого матеріалу, ніж цього разу, в мене, мабуть, не було», - розповідає артистка. Планується, що в наступному кліпі Лана битиметься в горах.
«Дику енергію» видадуть окремим синглом, до якого увійдуть українська, англомовна та інструментальна версії пісні, плюс ремікси. Це перша практика випуску синглів перед виходом альбому в Україні (якщо не враховувати сингл Esthetic Education Leave Us Alone, до якого ввійшло чотири треки плюс бонуси), яка, втім, дуже популярна на Заході. «Хотілось би, щоб Україна нарешті перейшла на синглову систему. Це дуже зручно, - говорить Руслана. - «Коли вийде альбом? От коли вийде, тоді прийдемо до вас і скажемо: от, видали». За попередніми планами, в альбомі серед іншого будуть також переосмислені Русланою народні танці чардаш і гопак.
Але на якому з образів вона зупиниться врешті - не відомо. «Я би хотіла розвивати і дикий, і синтетичний напрями. От зараз ми працюємо над зміною декорацій (виготовляємо їх у Німеччині), плануємо виступати з крилами. А з часом у виступах буде і етнічний, і дикий, і синтетичний блоки».
Письменниці Марині Дяченко працювати з Русланою сподобалося, енергією зарядилася й іншим рекомендує: «Раніше казали: «Да пребудет с тобой сила!». А тепер, мабуть, казатимуть: «Да прибуде з тобою дика енергія».
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
