Джейсон Кей.
Що вже говорити про нас, якщо навіть британці та більш лінгвістично підготовлені мешканці Європи довго вивчали, як же правильно вимовляється дивна назва «Джейміроквай» і що вона означає.
Колектив був створений на початку 90-х років у Лондоні у формі квартету, але від самого початку і до останнього часу більшість шанувальників вважають назву Jamiroquai артистичним псевдонімом лідера групи Джейсона Кея. І при цьому не дуже помиляються, бо Кей є вокалістом, одноосібним лідером групи і її творчим двигуном у всіх сенсах. Ті, хто піде на концерт, побачать на сцені не менше десятка осіб (включно з жіночим вокальним тріо), жодна з яких, окрім Джея, не належить до першого складу групи. За майже 15 років існування команди через неї пройшли щонайменше півтора десятка музикантів. Незмінним залишається тільки Джей Кей.
Його група стала відома у світі в першій половині 90-х років як один iз кращих представників модного тоді лондонського музичного стилю «кислотний джаз». Для невтаємничених термін «кислотний» (acid) потребує окремого пояснення. «Кислотою» називають легкі (і не зовсім) наркотики хімічного походження, які набули широкого поширення серед відвідувачів дискотек. Музичні колективи напряму «кислотний джаз» безпардонно мікшували різні музичні стилі з метою викликати у слухачів своєю музикою таку ж ейфорію, що і «екстазі» та інша подібна «кислота». Питання про те, яку роль у всьому цьому процесі відігравала справжня «кислота», залишимо без відповіді. Для однієї частини (і музикантів, і шанувальників) це був стиль життя, а для інших - спосіб потусуватися чи пробитися на верхні сходинки поп-олімпу. До прибічників другого шляху належав Джей Кей та його колектив, оскільки його лідер, освоївши перший базис, пішов розширювати музичні горизонти відповідно до власних уявлень про хорошу музику.
До активу Jamiroquai варто віднести те, що вона відновила популярність музики фанк, яка було завмерла в Британії взагалі, а в США стала складовою частиною стилів реп та хіп-хоп.
Джейсон Кей народився у грудні 1969 року в передмісті Манчестера. Його мати була джазовою співачкою, а свого «зальотного» татка, португальця за походженням, хлопчик бачив лише раз у житті. Дитинство Джея складалося з суцільних переїздів від міста до міста, від занюханого клубу до понурого бару, в яких виступала його матінка. З огляду на таку безвихідь підліток перебрався жити до північно-західного передмістя Лондона- Елінга. Спав на вулицях, заробляв на хліб випадковими заробітками. У життєписі Кея не бракувало бійок, серйозного поранення, крадіжок, затримань поліцією та навіть відсидок у буцегарні за спробу пограбування. З такого «дна» мало хто пiднiмається до хепі-енду. Але герой нашої розповіді не був банальним розбишакою, з дитинства цікавився американською музикою соул та фанк і у зв'язку з цим мав якісь плани стосовно свого дорослого життя. Окрім того, він дуже переймався проблемами екології та цікавився життям американських індіанців.
Після того, як Джей Кей провалився на відбірковому конкурсі на вокаліста популярної на той час британської групи Brand New Heavies, він повернувся до матері та вже у більш затишній атмосфері обдумав, чого прагне досягти в житті. Саме тоді в його голові народилася концепція Jamiroquai як музичної групи, що пропагуватиме відповідні його переконанням музичні стилі та ідеологічні напрями.
Уже перший сингл створеної ним формації з піснею When You Gonna Learn? (цю пісню стурбований станом екології Джей написав ще у віці 16 років), який з'явився у жовтні 1992 року, був настільки вдалим, що міжнародний музичний супергігант, фірма Sony BMG Music Entertainment, підписала з «кислотними дебютантами» контракт вартістю один мільйон стерлінгів на видання восьми альбомів. Шукачі нових талантів з фірми «Соні» в цьому випадку не помилилися.
У першому альбомі гурту під назвою Emergency on Planet Earth («Надзвичайний стан на планеті Земля»), який побачив світ у червні 1993 року, слухачі почули досконалий мікс з мелодій у стилі соул, лірику соціального забарвлення та добірний джазовий інструментал. А видана на синглі пісня з Too Young To Die зробила групу відомою у всій Європі.
Але Кей і його команда все ще мали проблеми з входженням на американський ринок, оскільки телеканал MTV піддав цензурі їхній відеокліп до пісні When You Gonna Learn? - з огляду на суперечливі документальні кадри Голокосту та експериментів iз тваринами, які, за американськими стандартами, вважаються «політично некоректними». Такі ж заперечення з боку американської цензури виникли і стосовно пісень з другого альбому, оскільки в ньому містилися натяки на вживання марихуани. Платівка під назвою «Повернення космічного ковбоя» була ще більш витонченою і рафінованою у музичному сенсі. На ній переважали музичні стилі 70-х років: суміш негритянської музики з білою психоделією з Британських островів.
На той час група вже була зіркою у себе на батьківщині та в Європі, а виданий 1996 року третій альбом Travelling Without Moving («Подорож без руху») зробив її величиною і на американському континенті. Результат: відеокліп до пісні Cosmic Girl отримав чотири нагороди каналу MTV. Музичний номер Deeper Underground («Глибоке підземелля»), який очолював британський хіт-парад, став провідною темою голлівудського фільму «Годзілла». Інша пісня з цього альбому - Canned Heat - завдяки своєму танцювальному звучанню увійшла до саунд-треків фільмів «Центральна сцена» та «Вибуховий Наполеон».
«Подорож без руху» зруйнувала всі бар'єри, розійшлася у світі велетенським накладом в 10 млн. примірників, і на перепоні успіху цього альбому вже не могла стати навіть американська цензура. Втім з'явилися закиди іншого плану. Зокрема, що Джей Кей відверто копіює легенду американської музики соул Стіві Вандера. Окрім того, Джея Кея звинувачували в найпримітивнішому кітчі. Дійсно, його «фірмові» капелюхи, часто з велетенськими пір'їнами, є вершиною несмаку. Окремі американські (і не лише) журналісти висловлюють думку, що чорна музика у виконанні Кея є відвертою кон'юктурою, оскільки ці музичні стилі зарезервовані винятково за негритянськими виконавцями...
Після поступового затухання інтересу слухачів до «кислотного джазу» у другій половині 90-х років група розпочала збагачувати своє звучання іншими стилями. Альбом 1999 року Synkronized, окрім фанка та диско, вже був позначений і більш сучасними музичними ритмами, що гарантувало йому комерційний успіх. У підсумку, збірка розійшлася накладом у чотири мільйони. П'ятий альбом «ірокезів-імпровізаторів» A Funk Odyssey («Фанк-Одіссея»), який з'явився 2001 року, вже мав переважно танцювальне диско-забарвлення. Перший сингл із піснею Little L став №1 у хіт-парадах багатьох країн. Альбом був жанрово різноманітним, зокрема, група вперше спробувала себе в стилі босанова з ухилом в електронне звучання.
Окремим рядком варто згадати виданий 2003 року спеціальний альбом з діджейськими міксами Late Night Tales («Оповіді пізньої ночі»), на якому Джей Кей виспівує свої улюблені пісні від інших американських соул-виконавців, зокрема «Пойнтер Сістерс», «Коммодорес», Джонні Хаммонда та Марвіна Гея. Цим альбомом Кей показав, звідки його музичні ноги ростуть.
Останній альбом групи, - Dynamite («Динаміт») з'явився на полицях магазинів 20 червня 2005 року, тобто рівно за рік до концерту нашого героя в Києві. Джей Кей і команда продемонстрували на ньому найбільшу до цього часу стильову різноманітність. У «хітових» номерах відчувається дискова направленість, але не забуто і про джаз, який нагадує групу раннього періоду.
Схоже, Кей стомився від тиску слави, оскільки в цьогорічному інтерв'ю британській газеті «Сан» він визнав: «Є деякi інші речі, які я хочу зробити у своєму житті... Я прагну досягти внутрішнього спокою та зустріти милу дівчину, нажити з нею дітей та трохи охолонути». Ці слова музичні критики розтлумачили таким чином, що Джей Кей не скоро з'явиться на сцені після нинiшнього турне.
Як би не було, але музична трансформація Jamiroquai впродовж майже 15 років існування групи справляє враження. Вони (точніше, Джей Кей) виявляли впродовж усіх цих років велику творчу гнучкість і пройшли шлях від «кислотного джазу» до неймовірного поєднання різних музичних стилів: починаючи від музики соул та фанк зразка 70-х років до різноманітних варіацій сучасної танцювальної музики. Дивно, але їхню музику вважають «своєю» і представники альтернативних музичних напрямів, і джазу, і безтурботні та не обтяжені розумом відвідувачі дискотек. Суцільний музичний консенсус!
Стосовно текстів пісень, то їх не порівняти за силою впливу, яку презентують славетні рок-барди Боб Ділан, Лу Рід чи Леонард Коен. Хоча окремі пісні Джея Кея також претендують на звання маленьких рок-гімнів, особливо коли йдеться про екологію, гуманізм, зло воєн та інші теми, які особливо близькі Кею. Попри ухил у «марихуану» на початку кар'єри, тепер тексти його пісень стали більш універсальними, щоб на концерти могли приходити мами з доньками чи дідусі з онуками.
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
