Фестивально-чемпіонатний щоденник

16.06.2006
Фестивально-чемпіонатний щоденник

Радісний журналіст ТСН Костянтин Андріюк із футбольними уболівальниками.

      Три знімальні групи популярного українського телеканалу спостерігають за футбольними подіями у дванадцятьох німецьких містах і щовечора о 22.00 діляться своїми спостереженнями з українськими уболівальниками в рамках телевізійного проекту «Футболштрасе». Цей проект спромігся зацікавити не лише затятих футбольних фанів, а й значно ширший глядацький загал. Адже телевізійники не обмежуються винятково футбольними новинами, відбираючи хліб у фахових спортивних коментаторів. Вони роблять веселі сюжети про те, що відбувається на вулицях Німеччини, спілкуючись як із «хворими на голову» фанами, так і з урівноваженими вгодованими бюргерами.

      До чемпіонату світу німці готувалися заздалегідь ретельно й з притаманною їм педантичністю. Тому позбавили збуджених гостей своєї країни та й себе особисто різноманітних проблем. Рух транспорту налагоджений, мов швейцарський годинник, на вулицях нема й натяку на штовханину, а завдяки достатній кількості смітників і вчасному вивезенню сміття скрізь чистота і порядок. І все це незважаючи на справжнісіньке хмарисько фано-туристів. До Німеччини самих лише громадян Голландії приїхало п'ятдесят тисяч. За дотриманням порядку стежить не лише наземна поліція. Над містами постійно кружляють кілька гелікоптерів.

      Проте, хоч як це дивно, владу непокоїли не так експресивні футбольні уболівальники, як імовірне паломництво в Дойчленд з усіх куточків світу представниць найдавнішої професії. У самій Німеччині жриці кохання вважають свій фах не лише комерційно вигідним і мало не почесним, а й ставляться до нього як до справи за покликанням. Адже, крім чудового заробітку, їхня праця дарує їм неабияке задоволення. У Німеччині повії влаштовуються на роботу на загальних засадах, сплачують податки і приносять державі немаленький прибуток. Тож, обслуговуючись у німецьких «ліцензійних» повій, гості країни можуть не перейматися можливими неприємними наслідками. Чого не скажеш про спілкування з представницями цієї професії із сусідніх країн. Тому найпопулярнішим під час чемпіонату сувеніром для туристів та футбольних уболівальників стали презервативи, які скрізь роздають «на шару».

      Щоб розважити бідолах, яким не пощастило придбати квитки на якийсь футбольний матч, на вулицях німецьких міст влаштовують різноманітні конкурси, починаючи «кращим народним коментатором» і закінчуючи змаганням «хто кого перегорлає». Для тих, кого втомили ці святкові розваги, на вулицях встановлено величезні телеекрани, які транслюють події чемпіонату, а навколо них - затишні крісла та шезлонги.

      Чимало заміжніх жінок із всенького світу не побажали без нагляду відпустити своїх «благовірних» на цей «футбольний шабаш». І хоч їм самим до футболу «фіолетово», вони теж попхалися до Німеччини. А спритним німцям лише цього і треба: тамтешні крамниці влаштовують усілякі рекламні кампанії. Тому ревниві «дамульки», залишаючи на час чергового матчу своїх божевільних коханих, завзято віддаються шопінгу.

      За словами журналістів «1+1», єдине чого бракує на чемпіонаті - це української символіки. А та, що її вдається надибати, божевільно дорога. Навіть не кожен німець може дозволити собі таку розкіш. Скажімо, футболка з символікою України коштує шістдесят п'ять євро! Тож, якщо хтось збереться найближчим часом гайнути в Берлін чи, скажімо, Лейпциг, прихопіть кілька футболок від національного виробника. Як сувеніри. А поки що «втикайте» у «Футболштрасе». Програма достоту ненав'язлива, не переобтяжена специфічним футбольним сленгом, така собі суміш фестивального щоденника і телевізійного клубу мандрівників.

за матеріалами прес-служби «1+1».

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>