Кіно про те, що багаті теж плачуть

      Поява будь-якого вітчизняного фільму в українському прокаті - це вже подія. На презентацію стрічки Олександра Шапіро Happy People чекали ще з часів «Берлінале», у одній з програм котрого - Міжнародному Форумі нового кіна - Happy People (а минулого року і «Путівник») брали участь. Телеведуча Катя Виноградова, яка в «Щасливих людях» грає жінку-науковця, прийомом у Німеччині залишилася задоволена: «Після «Путівника» у Саші є певне реноме, і на берлінському Форумі його вже знали. Перед сеансом стояли люди з табличкою «Зайвий квиток». А коли ми зайшли після показу в прес-центр, то його поплескали по плечу і сказали: «Чекаємо наступного року».

      На берлінському Форумі презентують стрічки авангардні, експериментальні і не для всіх зрозумілі. Звісно, чудово, що Україна теж вносить свою частку в творення сучасної кінематографії, але чи зрозуміє глядач українських кінотеатрів творчі пошуки Шапіро? Адже основним завданням українського кіно, кажуть кінокритики, є не участь у фестивалях, а забезпечення високих касових зборів та потрапляння на вітчизняні телеканали. Щоправда прокатники їм на це відповідають, що (виявляється!) минулорічний і не менш арт-хаузний «Путівник» зібрав у прокаті більше, ніж найкомерційніший із фільмів Кіри Муратової - «Настройщик».

      Сам Шапіро, схоже, забив на прокат (хто захоче - подивиться), критиків, які обурюються («Мені приємно чути тільки позитивні відгуки»), Мінкульт і державний бюджет (фільм Happy People коштував $500 тисяч, з яких державних - жодної копійки, зате картина аж кишить продактплейсментом - рекламою алкогольних напоїв, ресторанів, інтернет-сайтів тощо: «Це уже звичайний художній прийом, як колір чи звук»), формат та інші правила, і грається серед зеленої-зеленої трави в своїй пісочниці пасочками кислотного кольору.

      Режисер взявся за актуальне і сучасне: урбаністичний Київ, гламурну тусовку, яку він добре відчуває. Є і філософія: депресія внаслідок достатку і релігія, любов та самореалізація, як варіанти її подолання. Плюс теми космополітизму та «жіночофобські» мотиви. За сюжетом, бізнесмен Герман (реальний бізнесмен Костянтин Забайкальский, який мешкає в Лівії і колекціонує фільми, що невиправдано провалилися у прокаті) і епікуреєць Бамбізо (улюблений артист Шапіро, актор театру драми і комедії на Лівому березі Віталій Лінецький) - настільки успішні та забезпечені, що їм стає нудно. Вони починають гру «Будда»: раз на тиждень вигадують один одному завдання і виконують їх, якими б безглуздими вони не видавалися. Одного разу Бамбізо ставить Герману «біблійне» завдання - знищити свій бізнес...

      Зіркові чи відомі прізвища акторів читаємо у титрах - у фільмі їх і не помітиш. Цей список змушує з великою натяжкою пригадати, що це співака EL Кравчука годували з рук м'ясом у той час, коли татуювальник витинав малюнок на його плечі. І що це юне дарування An.Gel, яке нещодавно випустило дебютний альбом і написало саунд-трек «Счастье не вопрос», танцювало на вечірці біля басейну. Там же в мотузочках, які повторювали контур ліфчика, можна було помітити телеведучу Васю Фролову. Остап Ступка дві хвилини грав банківського клерка. Заслужений артист України Олексій Горбунов просто пройшов повз машину головного героя. Актриса театру і кіно Алла Сергійко сказала пару фраз у ролі бібліотекарки. А пафосний Федір Бондарчук тепер заробляє гроші не тільки грою в більярд на рекламі пива, а й грою в боулінг - він з'являється в кількох епізодах (наприклад, у толстовці з надписом Prinz) у ролі когось дуже могутнього і крутого.

      Монтаж фільму занадто динамічний: уривчасті кадри, паралельні сюжети, надмірна деталізація. За зміною картинок слідкувати не встигаєш, а подекуди вони накладаються на здебільшого пусті діалоги, внаслідок чого утворюється незрозуміла мішанина. Режисер каже, що в його цілі входило поставити питання найбільш складно і при цьому донести його до максимально ширшого кола людей. Мабуть, єдине, що вдалося донести: багаті теж плачуть, але це і так всі з однойменного серіалу знали. А так - безглуздо проводиш час, спостерігаючи, як герої безглуздо просаджують своє життя.

      Тішити може сам факт існування в убогому українському кіновиробництві режисера, який знімає неформат - заповнена ще одна ніша. «В плані адекватності сприйняття - це більше російське кіно», - говорить Шапіро. Фільм озвучений російською мовою і з сьогоднішнього дня його можна переглянути в кінотеатрах Росії та України.

КОМЕНТАР «УМ»: 

      Чудова музика гурту «Естетік Ед'юкейшн» у Happy People живе своїм життям, яке з фільмом має спільне тільки в тому, що басист Юрій Хусточка товаришує з Олександром Шапіро. Вокаліст Луї Франк розповів «УМ», що нічого навмисне гурт не писав і не вибирав. А клавішник Дмитро Шуров додав, що крім цього фільму «естетська» музика звучатиме в «Оранж лав», російській стрічці про Хоттабича, і «в бразильській картині». Юрій Хусточка: «Я радий, що таке кіно існує, що є людина, яка пробиває, знімає. Я думаю, що люди, які в Україні популяризують арт-хауз - божевільні. Думаю, те що робить група «Естетік Ед'юкейшн» - десь приблизно те ж саме. Фільм хороший: є дві теми. По-перше, це золота молодь, яка не знає, чим себе розважити. По-друге, їхнє цілком природне бажання позбавитися депресії, щоправда поганими методами. Я б на їхньому місці все кинув і поїхав у іншу країну... Важливо в такій ситуації все кардинально змінити».