Володимир Лановий: ВВП та інвестиції -не будь-якою ціною

      Патетика парламентсько-урядової коаліції, скоріше, показує зовнішні форми консолідації. Але вже час обговорити зміст якісних перетворень, до яких прагне Україна вже півтора року з початку політичних виборів і стрімких суспільних змін. За співрозмовника ми обрали Володимира Ланового - економіста, до останнього часу представника Президента України в Кабінеті Міністрів, а тепер народного депутата, члена фракції  «Наша Україна».

Президент і коаліція

      - Вам не шкода було залишати посаду представника Президента в уряді?

      - Певний жаль був, оскільки бачу, що конструкція апарату Президента України, яка б відповідала рівню завдань, що стоять перед Віктором Ющенко, ще залишається незакінченою, і поки що не вдалося побудувати систему орієнтації дій уряду у відповідності до стратегії Президента.

      - Вам цього не вдалося зробити?

      - Так, я вбачав у цьому своє завдання. Проте необхідно, щоб існувала система взаємовідносин, яка будується  з обох сторін - і з боку Президента, і з боку Кабінету Міністрів. Так, щоб відповідальність була обопільною. Окрім того, через різні обставини - зокрема обмеженість часу та кризу секретаріату Президента, що супроводжувала урядову кризу вересня 2005 року, - не завершено розробку системи  стратегічного планування діяльності виконавчої влади в цілому. Думаю, що ці завдання залишаються актуальними, і я готовий і надалі допомагати Віктору Андрійовичу їх вирішувати.

      - Ви вважаєте, що стратегія розвитку держави і надалі формулюватиметься Президентом, і Кабмін має керуватися цією стратегією? У чому тоді полягатиме роль Верховної Ради в парламентсько-президентській республіці, якою поступово стає Україна?

      - Модель стає складнішою. Рух має стати двостороннім. Фактично парламентська коаліція, яка пропонуватиме своє бачення п'ятирічної стратегії, може не збігатися з баченням Президента. На цьому етапі дуже важливим стає узгодження позицій. Воно дозволить урядові ефективніше втілювати спільну стратегію, оскільки законодавчий процес стане спільним для нього і парламенту.

      - А якщо Віктор Ющенко не підтримає стратегію парламентської коаліції,  чи зможе остання набути при цьому легітимності?

      - Легітимність парламентської коаліції стане реальністю, але неузгоджені розбіжності стратегій Президента України і більшості Верховної Ради заважатимуть і законодавчому процесу (оскільки Президент буде зупиняти певні акти), і урядовим ініціативам. Фактично це буде глухим кутом для держави. Парламент не повинен перетягувати ковдру і сповзати до власного «абсолютизму». На мій погляд, значимість інституту Президента як джерела стратегічних ініціатив і оптимізації векторів суспільного розвитку не знижується, а зростає.

      - Тобто співпраця Президента й уряду тепер відбуватиметься за посередництва парламенсько-коаліційної більшості?

      - Не так односторонньо. На рівні структурних рішень, які втілюватимуться через стратегічні ініціативи, потрібна буде спільність позицій Президента і коаліції. На тактичному рівні Президент України і надалі контролюватиме активність Кабінету Міністрів усіма правовими й організаційними засобами, які в нього є. Звичайно, з'явиться й пряма підконтрольність і відповідальність уряду - перед парламентською коаліцією.

      До особливостей нового конституційного етапу я б відніс зростання значимості таких президентських органів, як Рада нацбезпеки і оборони. Можливо, до її складу треба ввести лідера парламентської більшості. У Президента розширюється коло співрозмовників, зростають і вагомість і відповідальність його дій.

Головне - фінансова стабільність

      - Як би ви охарактеризувати економічну ситуацію в Україні нинішнього року і які дії коаліційного уряду необхідні для її поліпшення?

      - Економіка почала виходити з короткої кризи, що виникла в другій половині 2004 року внаслідок технологічної застарілості наших підприємств. На жаль, дестабілізація фінансової системи, що привела до зростання інфляції у 2004 і 2005 роках, до останнього часу стримувала вихід із цієї  кризи. Однак у перші місяці нинішнього року в Україні, на мій погляд, відновилося зростання (головна ознака - високі темпи приросту в машинобудуванні). На жаль, паралельно почали негативно впливати зовнішні фактори зростання цін на газ. Через це вихід з кризи буде помірнішим, ніж хотілося б. Зараз головне - не допустити зриву фінансової стабільності та обмежити негативний вплив газової експансії. Якими будуть результати цього року - залежить від дій уряду.

      - На вашу думку, у якому діапазоні буде цінова інфляція і чи втримається на задекларованому рівні курс гривні відносно американського долара?

      - Прогноз скласти доволі важко. Судіть самі. Національний банк проводить політику стримування росту грошової маси. Якщо ви помітили, завдяки його зусиллям уже два місяці ціни споживчого кошику не зростають, а ринковий курс гривні досяг найвищого значення за останні три роки (5,00-5,04 грн./дол.). На ринку знову - надлишок пропозиції долара і, отже, певна нестача гривні. За цих обставин дещо зросли банківські ставки за кредитами, що, зрозуміло, є небажаною подією. Інше джерело надмірної інфляції - підвищення цін монополістами - не знаходиться під таким же контролем. Газовий ринок практично відсутній. Комісії з регулювання природних монополій не є незалежними. Уряд може реформувати державні і приватні монополії, але не встигне це зробити до кінця року. Суттєвий вплив матиме й наша позиція в домовленостях з імпорту газу, адже Росія погрожує подальшим підняттям цін. У цих умовах треба перейти до щоквартальної індексації інфляції та, можливо, щоквартальної корекції бюджету. Я можу сказати, що у другому кварталі інфляція не перевищить 2,5 відсотка. Якщо ж дії уряду будуть ефективними, то й у другому півріччі інфляція буде поміркованою - не вище 6 відсотків.

      - Що означають ваші слова про обмеження негативного впливу зростання цін на імпортований газ? Чи допускаєте ви можливість перегляду домовленостей із «Газпромом»?

      - Для України це необхідно. Домовленості не підкріплені обопільними гарантіями, не є збалансованими, не забезпечують стабільності поставок і розрахунків для кожної сторони. Впевнений, це невигідно й Росії.

      - Як ви оцінюєте ініціативу Нацбанку фактично заборонити кредитування громадян України іноземною валютою?

      - Цього року валюти не вистачає для задоволення попиту. Отже, наш центральний банк намагається зменшити попит на неї шляхом обмеження видачі позик домогосподарствам. Проте я не впевнений, що це дасть бажаний результат, оскільки попит на імпортні товари, які оплачуються інвалютою, все одно не зменшиться.

      - Чи не вважаєте ви, що у зв'язку зі зростанням цін і тарифів на енергетичні товари та послуги виконання бюджету цього року є під загрозою? Як можна поєднати високий дефіцит держбюджету і Пенсійного фонду з гаслами зниження оподаткування, які підтримують практично всі новообрані парламентські сили?

      - Дефіцит Пенсійного фонду має хронічний характер. Вирішення цієї проблеми знаходиться в площині, по-перше, детінізації економіки, а для цього, справді, потрібно знижувати податки і, по-друге, - в площині започаткування персональних пенсійно-накопичувальних рахунків громадян. Завдяки коштам iз цих рахунків можна буде закривати дефіцит пенсійної системи. Що стосується виконання бюджету цього року, то слід очікувати невиконання доходів від оподаткування прибутків підприємств внаслідок подорожчання енергетичних товарів та послуг. Єдиним ресурсом залишаються доходи від приватизації, які цього року ще є досить великими. Наступного року пiдготовка бюджету буде значно складнішою. Тому намір значно знизити податки поки що є передчасним. Основні заходи податкової реформи припадатимуть на 2007-2008 роки.

      - Багато суперечок точиться навколо пропозицій реформувати податкову систему, які висуває блок «Наша Україна». Критика стосується, зокрема, радикалізму змін, порушення бюджетної збалансованості.

      - Немає в Україні гострішої проблеми, ніж податкові відносини. Бізнес не погоджується з умовами оподаткування, що існують. Він відмовляється платити податки. Далі так бути не може. Наша стратегія полягає, перш за все, у встановленні цивілізованих відносин між платниками податків і податківцями, а вже у другу чергу - в оновленні податкової системи, зокрема шляхом зниження ставок з основних видів податків, переважно з прибутку підприємств та з єдиного соціального внеску. Однак, аби не порушувати бюджетну збалансованість, пропонується поступово знижувати ставки, а також застосувати компенсаторне запровадження спеціальних регулюючих податків: з нерухомості, енергетичних джерел, за використання об'єктів природи, корисних копалин, забруднення навколишнього середовища.      

      Наша стратегія податкової реформи була перевірена на рівень ризикованості та оцінена за макроекономічними ефектами. Динаміка ВВП внаслідок реформи збільшиться у цьому п'ятиріччі з 3,0-4,0 відсотків, якi було вирахувано за базовим прогнозом, до 9,5-13,5 відсотка. Чисті інвестиції, які, за прогнозом, щорічно зростатимуть на 10,0-15,0 відсотків, набудуть темпів приросту до 24,0-35,0 відсотків. Сукупні надходження до солідарного і накопичувального пенсійного фондів зростуть у 2,27 раза. Втрати надходжень до державного бюджету будуть мінімізовані: не перевищуватимуть у жодному з років 1,5 відсотка від суми прогнозних бюджетних доходів.

Торговельний дефіцит - «удавка» для гривні

      - Україна широко пов'язана зі світовою економічною кон'юнктурою. Вона зараз втрачає експортні позиції, і зовнішня торгівля стає збитковою. Якою мірою це позначиться на добробуті громадян? Як це впливатиме на українську економіку?

      - Наш торговельний дефіцит є наслідком надвисокої енерговитратності економіки. Не можна стимулювати споживацькі настрої в суспільстві, якщо ми хочемо позбутися торговельного дефіциту. Треба інвестувати в енергозбереження. Для цього мають бути започатковані відповідні  мотивації: кредитно-відсоткові, бюджетні, податкові, митно-тарифні, страхові. Це невідкладна справа. Альтернативою є порушення збалансованості платіжного рахунку з наступним зниженням курсу гривні. Такий хід подій відкине всі наші плани інвестування і динамічного розвитку. Зрозуміло, знизяться і доходи громадян.

      Те, що курс американського долара зростає щодо юаня, шкодить нашому експорту, який втрачає ринки Китаю. Водночас китайські виробники ще активніше імпортуватимуть в Україну свої товари, що погіршить умови для наших виробників.

      Натомість девальвація долара стосовно євро - на користь нашій економіці. Це дозволить збільшити прибутки при експорті у країни єврозони. Проте, щоб пробитися туди, треба значно покращити якість української продукції. Скажімо, для сировинних виробництв ця зона є практично зачиненою. До того ж  девальвація долара буде, мабуть, нетривалою.

      - Можна також зауважити, що підвищення відсоткових ставок у США негативно впливає на зацікавленість світових інвесторів вкладати гроші у країни, що розвиваються. Отже, для України це - не краща ситуація. Чи не складеться так, що світова кон'юнктура буде малоприйнятною для України, тим паче що підвищення українських стандартів до європейського рівня є достатньо ускладненим?

      - Звичайно, минулі 10-12 років були значно сприятливiшими для надходження світових інвестицій. Але в цей час в Україні зайняли позицію вичікування і вигадували схеми кланового збагачення. Може, тепер для всіх стане зрозуміло, що, не здійснюючи реформи, будемо животіти ще дуже довго. І тут не можна задовольнитися лише створенням переваг українським інвесторам порівняно з іншими країнами. Наш технологічний рівень має бути вищим. ВВП та інвестиції - не будь-якою ціною.

Інтерв'ю взяла Валентина ХУДОКОРМОВА.