Фінські солодощі

      В ефірі українських FM-станцій та на музичних телеканалах надалі в постійному обігу перебувають два великі хіти фінської рок-групи The Rasmus: In The Shadows («В тіні») та First Day Of My Life («Перший день мого життя»). Група популярна серед підлітків, особливо дівчат, не лише Європи, а й, ще в більшій мірі, Японії та Латинської Америки. Тож приємна новина та, що новітні ідоли підлітків дадуть концерт y Києвi 18 червня. Фіни приїдуть в Україну з Росії, де у них заплановані два концерти в рамках фестивалю «Туборг Грін»: 14 червня - в Єкатеринбурзі та 16 червня - в Ростові.

Хітові школярі

      Велика Британія та США вже не є монополістами в жанрах поп та рок. В хіт-парадах різних країн широко представлені окремі гурти та виконавці з інших країн Європи: від Молдови до Ісландії. Серед цього європейського рок-інтернаціоналу особливе місце належить Скандинавії. Якщо ж говорити про Фінляндію, то на міжнародній сцені наступ ведуть три провідні рок-гурти від цієї країни: Apocalyptica, HIM та, власне, The Rasmus. Останні є наймолодшими, що не означає, що менш досвідченими. Адже група «Расмус» була створена чотирма школярами-однокласниками з Гельсінкі ще 12 років тому. На цей час вона вже має у своєму доробку шість студійних альбомів, не рахуючи різноманітних збірок пісень.

      У випадку «Расмус» не доведеться плести історій про труднощі, які довелося долати молодим музикантам на шляху до рок-олімпу. Четверо 16-річних учнів однієї зi шкіл столиці Фінляндії заснували групу восени 1994 року і того ж року вже мали в кишені контракт з місцевою фірмою звукозапису Teja G. Records. Окрилені таким вдалим початком, вони зробили одну дуже нерозумну річ - залишили школу заради музичної кар'єри. «Ми завжди вірили в себе, тому нас ніколи не навідувала думка про те, що ми будемо робити, якщо прогоримо. Таку можливість ми ніколи не розглядали», - пояснює харизматичний співак та незаперечний лідер групи Лаурі Ілонен.

      І їм дійсно вдалося уникнути неприємного розвитку подій. Все просувалося ніби по гладеньких рейках. 1996 року вже на фінськiй філії великого фонографічного концерну «Ворнер М'юзік» з'являється дебютний альбом Peep («Підглядання»), який здобуває статус «золотого» в Фінляндії. Впродовж року після його появи група відіграла 100 концертів, які стали для неї випробуванням на міцність та своєрідними практичними рок-університетами. За другий, виданий 1997 року, компакт-диск Playboys («Плейбої») «Расмус» був відзначений найвищою фінською музичною нагородою «Емма», відповідником американських «Греммі», в категорії «Найкращі нові виконавці року». Квартет здобув додаткові бали до популярності завдяки виступам у першій частині концертів відомих світових колективів, зокрема Red Hot Chili Peppers та Garbage. Добре продавався і третій альбом Hell Of A Tester («Пекло пробника») - (1998). Вибрана з нього і видана на малій платівці пісня Liquid («Рідина») була названа фінськими критиками кращим сінглом країни за 1998 рік. Наступний альбом Into («В») - (2001) забезпечив групі вихід на міжнародну сцену завдяки великому хіту F-F-F-Falling («П-П-П-Падіння»). До речі, 2001 року у зв'язку з виходом на міжнародні музичні ринки група додає до своєї назви англійський артикль і перетворюється з Rasmus на The Rasmus. Відтак світ був готовий прийняти молодих фінів у свої обійми ще до появи їхнього п'ятого альбому Dead Letters («Мертві листи»). Альбом дійсно став хітом у всій Європі. В самій Фінляндії він здобув статус двічі платинового та був відзначений чотирма нагородами «Емма». Таємниця успіху полягала не в якомусь витонченому новаторстві, а у вдалому поєднанні жорсткої гітарної гри та прилипливих поп-мелодій. Тобто фіни є професійними хітмейкерами, які пакують свої поп-творіння в ефектні рок-обгортки.

Лаурі-суперстар

      Значною частиною успіху група завдячує своєму фронтмену, харизматичній людині біля мікрофона - Лаурі Ілонену, який виспівує тексти пісень надривно-сентиментальним та високим (мало не писклявим) голосом. Він є ідолом переважно жіночої частини шанувальників групи: від дівчаток-першокласниць до сорокарічних домогосподарок. Для прекрасної статі він є еталонним хлопчиком: чистенький, зі смаком одягнений та такий романтичний на вигляд. А щоб бува не набриднути, він цей вигляд постійно змінює: починаючи від дивовижних зачісок (з пір'їнами в них) та кольору волосся і закінчуючи кольором очей (тут на допомогу приходять різнобарвні контактні лінзи). Лаурі також любить похизуватися своїми двома татуюваннями (див. фото). На одному зображена його кумир Бйорк зі складеними у позі лебедя руками, а інше має форму готичного напису Dynasty. «Династією» у Фінляндії називають братство музикантів з різних місцевих рок-груп. Ілюстровані часописи для дівчаток повідомляють, що дід Лаурі був моряком, що їхній кумир є вегетаріанцем і боїться собак. Але головне, що він неодружений (єдиним у групі нехолостяком та батьком дитини є басист Ееро Хейнонен), хоча й має за подружку фінську співачку Наталію з рок-групи Save The Queen, а до цього зустрічався зi співачкою Паулою з фінської дівочої рок-групи PMMP. Хоча Лаурі і надалі не має шлюбних планів, але вже запланував собі двох дітей (хлопчика і дівчинку) і вибрав для них імена: Декстер і Мілу. Але головне, що Лаурі є автором дуже особистих та проникливих текстів пісень групи. В різноманітних чатах на інтернет-сторінках шанувальників групи слухачі особливо відзначають саме цей аспект творчості групи. «Я не можу виспівувати будь-які слова. Я повинен мати власне ставлення до них, бо в іншому випадку мій спів не буде коштувати і ламаного гроша», - визнає і сам Лаурі. Наприклад, на альбомі «Мертві листи» текст кожної пісні має форму листа до когось: є зiзнанням у любові, звинуваченням у зраді чи воланням про допомогу.

Тиражування успіху

      Останній альбом групи Hide From The Sun («Сховайся від сонця») з'явився 12 вересня минулого року. Члени групи запевняють, що при його створенні вони не боялися, що створять щось гірше від надзвичайно вдалих «Мертвих листів». Лаурі заявив у інтерв'ю: «Навіть навпаки! Це додало нам впевненості, що і останній альбом також буде вдалим. У цьому нас переконало надзвичайно вдале концертне турне всім світом, тому відразу після повернення з нього ми усамітнилися в студії звукозапису. Ми навіть не потребували відпочинку». Але, ймовірно, що це лише спроба підбодьорити себе. Бо хоча фінський квартет і має великий комерційно-творчий потенціал, але перед кожним артистом чи спортсменом постає питання, чи подолає він наступного разу вже і так високо встановлену планку. Останній альбом також є концептуальним і, як можна здогадатися з назви, провідною темою текстів його пісень є втечі та спроби знайти схованку. Тексти пісень навіть «темніші», щоб не сказати - депресивніші, ніж у «Мертвих листах». Але також і більш наповнені сенсом та глибиною. І все це на тлі доволі веселого музичного супроводу. «Я розумію, що така тема має негативне забарвлення, але тут iдеться про розрахунки з власним сумлінням. У житті членів групи з моменту видання попередньої платівки сталося багато речей - і хороших, і поганих. Тепер ми перебуваємо ніби на небезпечній гірській дорозі», - пояснює Лаурі.

      Кожна з пісень останнього альбому, який, як і попередні два, записувався у студії «Норд» у Стокгольмі з продюсерами Мартіном Хансеном та Мікаелем Нордом Андерссоном, є потенційним хітом, але все ж виділяється номер No Fear («Без страху»), яка вже після першого прослуховування «вклеюється» у пам'ять. Ця пісня була першою видана на синглі й відразу ж очолила фінський хіт-парад. На відміну від «Мертвих листів», у «Сховайся від сонця» звучання групи розширено за рахунок клавішних та струнних інструментів. За останнє відповідальні запрошені гості з «Апокаліптики». Це своєрідне фінське «ти - мені, я - тобі». Справа в тому, що Лаурі спільно з вокалістом Вілле Валем з іншої славетної фінської групи НІМ виконав у дуеті пісню Bittersweet на хіт-синглі «Апокаліптики» з останнього альбому цих фінських рок-віолончелістів. Усi 11 композицiй альбому «Сховайся від сонця» свiдчать, що група «Расмус» виглядає зіграною і компактною у виконавському та композиторському сенсах. Окремi треки звучать і весело, і ніжно, і меланхолійно. А часом і темно-готично, на зразок їхніх земляків - групи НІМ. Звичайно, що для шанувальників справжнього гітарного року «Расмус» здається занадто «попсовим». На британському рок-фестивалі «Редінг» 2004 року глядачі закидали членів групи ще до появи на сцені пластиковими пляшками та багнюкою, оскільки вважали їх не справжніми рокерами, а попсовиками. Але, загалом, група може подобатися майже всім. Для ознайомлення з крайніми точками зору (своєрідних про і контра) на музику «Расмуса» наведемо дві рецензії на їхній останній альбом iз двох шанованих фахових рок-журналів.

Про «Фіни і не думають відступати» (часопис «Классік Рок»)

      Коли однокласники створюють групу і займаються нею 11 років, а потім несподівано досягають міжнародного успіху, то будьте впевнені, що вони не здадуть свої позиції без бою. Після того як напакований шлягерами п'ятий альбом «Мертві листи» (включно з супер-хітом In the Shadows) став платиновим у Великій Британії та континентальній Європі, фіни з «Расмус» обачливо вирішили винести на суд слухачів ідентичне видання. «Сховайся від сонця» - це точна генетична копія «Мертвих листів». У ній присутні все ті ж вибухові (але придатні для прокручування на радіо) гітари, патетичні приспіви, запаморочливі аранжування і, що найголовніше, готичний спів фронтмена Лаурі, якого маленькі дівчатка просто обожнюють. Скажете, що все це звучить занадто складно? Якщо навіть не згадувати про дорогі відеокліпи та підживлене гормонами тужіння, то «Расмус» і так залишається першокласною рок-групою.

Контра «Новий постер на двері молодшої сестрички» (часопис «Роллінг Стоун»)

      Ці солоденькі, чистенькі фінські хлопчики могли б жити по сусідству та давати уроки фортепіано. Здається, що цей мед тепер називається романтикою? Навіть маленької частки симпатії, яка, за визначенням, належить фінам, ці працівники пера та сокири не заслужили. Альбом «Сховайся від сонця» зліплений за законами банального перепродюсування. Пласкі звуки викликають сумніви стосовно того, що будь-хто з усіх тих, хто копошився у студії, включно з «апокаліптичними» віолончелістами, взагалі замислювався над тим, що в цю музику хто-небудь буде вслуховуватися. Всі 11 треків звучать так вихолощено, ніби зіграні роботами. Хітом № 1 призначено нацукрену напівбаладу No Fear. Платівка ризикує стати не менш популярною, ніж «Мертві листи», які сприяли прориву паточного «Расмуса» з його клейкою та надривною трагікою та іншим сумом-печаллю вперемішку з прискореним меканням. І все таке чистеньке. В особі нового Адоніса - Лаурі Ілонена - готичне НІМ-покоління отримало свого власного Браяна Адамса.

The Rasmus

Лаурі Ілонен - вокал,

Ееро Хейнонен - бас-гітара,

Паулі Рантасалмі - гiтара,

Акі Хакала - ударні інструменти.

Дискографія

(лише рядові студійні альбоми):

1996: Peep

1997: Playboys 

1998: Hell Of A Tester 

2001: Into

2003: Dead Letters

2005: Hide From The Sun