Довга дорога на «мундіаль»

      Літньої пори частенько трапляється, що спортивним журналістам доводиться особливо старатися, щоб знаходити теми для своїх матеріалів, адже у багатьох видах спорту настає міжсезоння й життя в них на певний час завмирає. Але цього літа винаходити велосипед не треба: упродовж місяця на планеті пануватиме спорт номер один - футбол. Сьогодні о 19.00 за київським часом на новенькій мюнхенській арені збірні Німеччини й Коста-Рики відкриють черговий чемпіонату світу. Футбол уже давно став не просто спортом номер один, а соціальним явищем, що збирає навколо себе сотні мільйонів людей. А світові першості з футболу, які проводять начебто не так давно (з 1930 року), за своєю масштабністю можуть посперечатися з будь-якою подією на планеті з інших сфер людської діяльності.

Німецький підхід

      Зараз уже ніхто не згадує, що вибір Німеччини як країни-господаря чемпіонату світу пройшов зi скандалом. Тоді майбутнього голову організаційного комітету першості Франца Бекенбауера звинуватили у підкупі голосів членів ФІФА. Але хвиля бруду минула, й наразі «бундеси» готуються підтвердити свою спроможність проводити змагання найвищого рівня. Що, в принципі, ФРН уже робила 32 роки тому, коли вперше приймала «мундіаль». А німецький порядок і пунктуальність наразі відомі всьому світу.

      Пізніше вже в середині країни точилася жорстка боротьба між містами за право приймати матчі футбольного форуму. У підсумку визначилася дванадцятка, яка й зустрічатиме 32 кращі збірні планети: Мюнхен, Нюрнберг, Берлін, Лейпциг, Гамбург, Ганновер, Гельзенкірхен, Дортмунд, Кельн, Кайзерслаутерн, Штутгарт і Франкфурт-на-Майні. У кожному з цих міст було або побудовано новий сучасний стадіон, або суттєво модернізовано старий.

      Крім великого свята футболу, що очікується у центрі Європи, меркантильні німці не забувають думати і про майбутні прибутки. Міністр економіки країни Міхаель Глос вважає, що від проведення ЧС-2006 Німеччина отримає близько трьох мільярдів євро. Звісно, найбільший шмат пирога дістанеться виробникам спортивних товарів, побутової електроніки, не будуть обділені туризм і транспорт. Наразі невідомо, які ще рекорди поб'є майбутній турнір, але вже, за попередніми розрахунками, очікують, що фінальну зустріч подивиться найбільша кількість глядачів - 250 мільйонів. Нині це досягнення належить вирішальному матчу минулого чемпіонату 2002 року, коли за грою Бразилія - Німеччина спостерігало 218 мільйонів чоловік. Для порівняння фінал Євро-2004 між Грецією та Португалією дивилося 153 мільйони, а церемонію відкриття Олімпійських ігор того ж року в Афінах - 127.

Професійні пророцтва

      Зрозуміло, що не бракує передрікань не тільки на фінансові й глядацькі рекорди, але, власне, й на підсумки футбольних баталій. Більшість фахівців фаворитами турніру вважають п'ятиразових чемпіонів світу - збірну Бразилії з її купою зірок у кожній ланці. З цією думкою згодні й букмекери, які приймають ставку на перемогу пентакампеонів у Німеччині з коефіцієнтом 3,25. Принагідно нагадаємо, що по три рази кращою командою планети ставали збірні Італії й Німеччини, по два - Аргентина й Уругвай, по разу - Англія й Франція. Далі у списку найвідомішої у світі букмекерської контори «Уїльям Хілл» iдуть їхні співвітчизники англійці (7,00), Німеччина, Італія й Аргентина (у всіх коефіцієнт дорівнює дев'яти), Голландія (13) та Іспанія з Францією (15). Уболівальники, впевнені у тріумфі збірної України, на кожну поставлену гривню в разі успіху можуть отримати аж 67.

      Серед кращих бомбардирів турніру букмекери бачать бразильців Роналдо (11), Адріано (12) й Роналдіньйо (15), француза Анрі, голландця ван Ністелроя, англійця Оуена (13), італійця Тоні (17). Шанси капітана української команди на лідерство Андрія Шевченка розцінюють як 21 до одного.

Темна конячка Блохіна

      Збірна України вчора в Люксембурзі провела останній товариський матч напередодні «мундіалю» й прибуває на німецьку землю сьогодні. Як відомо, мешкатимуть «синьо-жовті» у готелі в Потсдамі, де, до речі, 11 років військовим служив батько Андрія Шевченка. Завтра ввечері команда Олега Блохіна проведе відкрите тренування, хоча менеджер збірної Олег Тарадай налякав пресу висловом: «Уболівальники й журналісти - це дві категорії людей, які заважають тренувальному процесу, тому ми відгородимося від них німецькою стіною». Щоправда, пізніше сам головний тренер, відповідаючи на запитання кореспондента «УМ», це заперечив: «Ми не будемо ні від кого ховатися, й забороняти гравцям спілкувати з пресою я також не збираюся - усе залежить від їхнього бажання».

      Свій дебютний матч українці проведуть у Лейпцигу аж наступної середи з іспанцями. Наразі важко сказати, якої гри можна очікувати від нашої команди. Але, за всіма оцінками, принаймні подолати бар'єр групового етапу в неї є всі шанси, а далі, за висловом самого Блохіна, як карта ляже. Збірна Радянського Союзу дебютувала на чемпіонатах світу в 1958 році у Швеції і з першої ж спроби дійшла до чвертьфіналу, де поступилася господарям турніру. Хочеться побажати принаймні такого ж результату «синьо-жовтим» на німецькій землі. Це саме той випадок, коли кажуть: «Повертайтеся якомога пізніше».

      Трансляції зі світової першості вестимуть телеканали «Інтер» та «ICTV», матчі, де гратиме наша збірна, можна буде побачити на першому з них. На сторінках «УМ» щодня читайте репортажі з Німеччини кореспондента «УМ», котрий уже прибув на місце подій.

Київ-Мюнхен.

Склад груп чемпіонату світу

(розташування за ставками букмекерів на вихід до «плей-оф»)

      Група А. Німеччина, Польща, Еквадор, Коста-Рика.

      Група В. Англія, Швеція, Парагвай, Трінідад і Тобаго.

      Група С. Аргентина, Голландія, Сербія і Чорногорія, Кот-д'Івуар.

      Група D. Португалія, Мексика, Іран, Ангола.

      Група Е. Італія, Чехія, США, Гана.

      Група F. Бразилія, Хорватія, Японія, Австралія.

      Група G. Франція, Швейцарія, Південна Корея, Того.

      Група Н. Іспанія, Україна, Туніс, Саудівська Аравія.

Призери всіх чемпіонатів світу

1930 рік (Уругвай). 1. Уругвай. 2. Аргентина. 3-4. Югославія, США.

1934 (Італія). 1. Італія. 2. Чехословаччина. 3. Німеччина.

1938 (Франція). 1. Італія. 2. Угорщина. 3. Бразилія.

1950 (Бразилія). 1. Уругвай. 2. Бразилія. 3. Швеція.

1954 (Швейцарія). 1. Німеччина. 2. Угорщина. 3. Австрія.

1958 (Швеція). 1. Бразилія. 2. Швеція. 3. Франція.

1962 (Чилі). 1. Бразилія. 2. Чехословаччина. 3. Чилі.

1966 (Франція). 1. Англія. 2. Німеччина. 3. Португалія. 4. СРСР.

1970 (Мексика). 1. Бразилія. 2. Італія. 3. Німеччина.

1974 (Німеччина). 1. Німеччина. 2. Голландія. 3. Польща.

1978 (Аргентина). 1. Аргентина. 2. Голландія. 3. Бразилія.

1982 (Іспанія). 1. Італія. 2. Німеччина. 3. Польща.

1986 (Мексика). 1. Аргентина. 2. Німеччина. 3. Франція.

1990 (Італія). 1. Німеччина. 2. Аргентина. 3. Італія.

1994 (США). 1. Бразилія. 2. Італія. 3. Швеція.

1998 (Франція). 1. Франція. 2. Бразилія. 3. Хорватія.

2002 (Японія/Корея). 1. Бразилія. 2. Німеччина. 3. Туреччина.