«Україна молода» продовжує знайомити своїх читачів з діяльністю громадського об'єднання «За Україну! За Ющенка!». У минулих номерах ми вже розповідали про те, як утворилася ця позапартiйна структура, які завдання ставлять перед собою її «батьки» та ідейні натхненники та якою центральне і столичне керівництво «ЗУЗЮ» бачить подальшу роботу об'єднання. Але Київ — це ще далеко не вся Україна, і основне навантаження лягатиме на «зузівців» у регіонах. Сьогодні «УМ» починає екскурс у справи обласних осередків об'єднання розмовою з головою вінницької «ЗУЗЮ», лідером обласного комітету Профспілки працівників освіти і науки Іваном Гамрецьким.
— Іване Степановичу, наскільки мені відомо, Вінницьку обласну організацію прихильників Ющенка створювали ще до того, як утворилося всеукраїнське громадське об'єднання «За Україну! За Ющенка!». Виходить, ваш осередок «найдосвідченіший»?
— Справді. Ми започаткували роботу подібного об'єднання ще навесні (а установчий з'їзд «За Україну! За Ющенка!», як відомо, відбувся в серпні), навіть подавали документи в управління юстиції на реєстрацію. Та з початком процесу створення всеукраїнської організації відкликали і вже після установчого з'їзду провели свою обласну конференцію, подали документи на реєстрацію Вінницької обласної організації. На даний момент відділення «ЗУЗЮ» існують практично в кожному районі, а надалі плануємо створювати осередки й у менших населених пунктах, залучати до роботи в організації якомога більше громадян, які прихильно ставляться до позиції блоку «Наша Україна» й особисто до Віктора Ющенка як майбутнього кандидата у президенти України. Щоправда, на тлі деяких інших областей наша організація далеко не найбільша — понад 2 з половиною тисячі осіб, але ж ми почали організаційну роботу з районів, а не з обласного центру. Тож чекаємо всіх, хто має право голосу під час виборів, без жодних обмежень щодо віку й професії. У майбутньому збираємося створити юнацьке об'єднання, до якого могли б входити старшокласники чи учні училищ і технікумів.
— Два місяці тому, у вересні, Вінниця приймала форум демократичних сил, організований «Нашою Україною». Чи є після цього заходу якісь зрушення в організаційній роботі, у кількісному чи якісному складі обласної організації «ЗУЗЮ»?
— З того часу чисельність нашої організації зросла майже вдвічі. Однак широкого потоку заяв усе ж не було. Думаю, що це через брак інформації. Засоби мас-медіа не дуже висвітлювали роботу форуму, а якщо й висвітлювали, то редактори деяких з них мали потім неприємності. Тому інформація про нашу діяльність розповсюджується, що називається, «з уст в уста».
— Немає сумніву, що кількість ваших прихильників зростатиме, адже результати виборів до парламенту на Вінниччині були досить красномовними...
— Дійсно, на минулих виборах до парламенту за блок Віктора Ющенка у Вінницькій області проголосували майже 30 відсотків виборців. Це солідний успіх демократичних сил, і я переконаний, що на виборах Президента такий результат можна не лише повторити, а й суттєво поліпшити.
— Однак у місцевих радах на Вінниччині представників «Нашої України» чомусь не так уже й багато.
— Рiч у тiм, що на минулих виборах усю увагу було зосереджено на підтримці блоку в загальнодержавному масштабі, і кадровий ресурс депутатів, які висувалися до обласної, районних, сільських та міських рад, виявився, на жаль, заслабким. Та й штаби всіх рівнів, на мою думку, приділяли «місцевим» кандидатам недостатньо уваги. Натомість партія влади, яка на Вінниччині працювала досить потужно, розуміючи, що на рівні блоку в неї тут менше шансів, спрямувала всі сили саме на вибори до обласної та місцевих рад. І, як не прикро це визнавати, тут провладні кандидати отримали перемогу. До того ж вони мали можливість використовувати адмінресурс і місцеву пресу, тому й склалося так, що в обласній раді — лише четверо представників блоку «Наша Україна», у районних та міських радах — по одному-двоє. Зате у Вінницькій міськраді ситуація трохи краща.
— Мабуть, з такого «провалу» на місцевих виборах треба зробити певні висновки.
— Згоден. Наступні вибори не так далеко, як це здається на перший погляд. Хоча сьогодні ще рано говорити про формування команди на парламентські вибори, тим більше що до того будуть ще президентські вибори, які можуть багато що змінити. А що стосується організаційно-пропагандистської роботи, то недавні вибори повинні стати для нас певним уроком.
— Що ви можете сказати про склад обласної організації об'єднання «За Україну! За Ющенка!»?
— Поки що рано про це говорити. Але, звичайно, у будь-якій роботі все залежить від людей. Якщо справу роблять фахівці, які є професіоналами в тій чи іншій галузі, які своїм професіоналізмом та громадянською позицією здобули в суспільстві авторитет, можна сподіватися на успіх. Так і в громадсько-політичній діяльності: якщо лідери не з'ясовуватимуть стосунки, а працюватимуть на результат, результат обов'язково буде. А якщо замість наполегливої роботи політики ділитимуть шкуру невбитого ведмедя — успіху не бачити. Щодо нашої організації, то людей знаних і шанованих у Вінницькому осередку «ЗУЗЮ» не бракує — це і професор, доктор філологічних наук Петро Дудик, і доктор наук з ВНТУ Володимир Поджаренко, і доцент аграрного університету Сергій Свитко, і бізнесмен Сергій Щетинін, і колишній голова обласного відділення Національного банку Анатолій Плахотнюк, і засновник Народного руху на Вінниччині Степан Вовк, і багато інших. Є й такі, які активно працюють в організації, але з тих чи інших причин просять цього не афішувати. Це, на нашу думку, не найкраща позиція, але щоб людям не зашкодити, ми з цим погоджуємося.
— Зараз усі прихильники демократичних сил твердять про необхідність об'єднання...
— От і ми вважаємо, що альтернативи об'єднанню всіх опозиційних сил немає. Для того, щоб здобути перемогу, попри всілякі труднощі, ми повинні (про це говорять і студенти, і селяни, і робітники, і науковці) знайти спільну мову з Тимошенко і Морозом. Якщо утворена трійка спроможна буде домовитися про єдиного лідера і висунути одну кандидатуру, то надії на перемогу досить значні.
Звичайно, влада робитиме все, щоб вбити клин між цими силами. Так, з огляду на ситуацію, можна говорити, що до президентських виборів ще є час, і про це в один голос твердять усі політтехнологи. Для прикладу можна взяти Росію: хто знав якогось Путіна буквально за півроку до виборів? А ситуація склалася так, що президентом став саме він, хоча мав значно відоміших у народі суперників. Звичайно, це інша країна, але менталітет — схожий, і влада діє за схожим принципом: поділяй і владарюй. Тому робити якісь висновки ще рано, але підготовчу роботу проводити слід. Адже влада теж не дрімає, і якщо врахувати підпорядкованість їй значної кількості засобів масової інформації і наявність потужного адмінресурсу, то можна сказати впевнено, що боротьба буде запеклою. І взагалі, я б застеріг прихильників демократичних сил від ейфорії, адже самозаспокоєння — річ підступна. Не можна розраховувати на те, що люди втомилися від нинішньої влади, тому одностайно проголосують за претендента від демократичних сил. Без грамотної і активної роз'яснювальної роботи, без залучення значної кількості умілих агітаторів нічого не вийде. Перемога сама не прийде.
Розмовляла Валентина ПУСТІВА.