Олександр Устенко: У Тернопільщини немає іншого виходу, як стати потужним туристичним центром

27.11.2003
Олександр Устенко: У Тернопільщини немає іншого виходу, як стати потужним туристичним центром

      Ще кілька років тому, коли у місцевій пресі почали вперше оприлюднювати ідеї перетворення Тернопільщини в один із потужних туристично-рекреаційних центрів України як чи не єдиної успішної перспективи розвитку регіону, переважна більшість громадськості сприйняла це з іронією і недовірою. «Бідним українцям — не до розваг і відпочинку, а хто має гроші — їхатиме туди, де ця сфера давно розвинута. А щоб у наше «велике село», з нашими жахливими дорогами і не набагато кращим сервісом?! Та й що тут у нас є такого особливого, щоб це дуже хотіли бачити?..» — приблизно так формулювався «збірний» контраргумент. Однак друга його частина розлітається на друзки вже навіть після поверхового ознайомлення з переліком дуже навіть вартих уваги об'єктів.

      Недарма після проведення навесні цього року рекламного прес-туру областю для журналістів центральних ЗМІ хтось із його учасників назвав Тернопільщину «одним із найбільших у світі музеїв під відкритим небом». Стосовно ж першого заперечення, то проблеми справді існують великі, але, виявляється, їх усе-таки можна вирішити.

      Принаймні мій співрозмовник — академік, президент Тернопільської академії народного господарства та народний депутат-«нашоукраїнець» Олександр Устенко в цьому впевнений. Саме він є керівником ініціативної групи зі створення територіально-рекреаційної системи Тернопільського регіону.

 

«Іноземці від подиву роти розкривають...»

      — Олександре Андрійовичу, отже, ви вважаєте, що туризм реально може врятувати Тернопільщину, надавши вирішального прискорення її економічному й соціальному розвитку?

        Почну з невеликого вступу про те, що туризм узагалі є для нас надзвичайно перспективною сферою. Як складова рекреаційної діяльності він посідає друге місце у світовій економіці, поступаючись лише комп'ютерній та електронній промисловості й випереджаючи такі потужні, як нафтопереробна й автомобілебудівна. Рекреація є найбільш високорентабельною галуззю економіки багатьох розвинутих країн, а туризм як його складова створює десяту частину світового валового продукту і посідає перше місце серед галузей господарського комплексу за обсягами експорту товарів та послуг. У процесі міжнародного туристського обміну щорічно обертається понад 2,2 трильйона доларів, а в Україні, відповідно, — 16,5 мільярда. До того ж наукові дослідження свідчать, що саме ця галузь може давати значні прибутки і поповнення державного бюджету при порівняно невеликих витратах, бо потенційно здатна до швидкої (в чотири рази вищої, ніж у середньому у світовому господарстві) оборотності капіталу. Саме через туризм багато країн зробили потужний ривок у розвитку економіки. І те, що вже зроблено в більшості країн, де рекреація є найприбутковішим чи одним із найприбутковіших видів діяльності, повинно бути реалізовано і в Україні, яка має для цього всі необхідні передумови.

      Зараз головний вектор української рекреаційної політики поступово зміщується від Криму, оздоровниці якого задіяні менше шести місяців, до інших регіонів, де можна чудово відпочивати впродовж усього року. З такої переорієнтації може і повинна скористатися і Тернопільська область. На Тернопільщині, наприклад, розташована третина (!) всіх стародавніх замків України, єдині за такою величиною і кількістю в Європі горизонтальні гіпсові печери, лікувальні джерела, що майже не поступаються карпатським, унікальний за ландшафтом та кліматом Дністровський каньйон, три історико-архітектурні заповідники, одна з найвидатніших православних святинь держави Свято-Успенська Почаївська лавра та вже не менш відомий і значимий у католицькому світі Зарваницький Свято-Маріїнський центр. Останнім часом і влада, і профспілки області організовували так звані рекламні тури. Так от, їх учасники, лише побіжно ознайомившись із нашими пам'ятками, одностайно стверджували, що навіть уявити собі не могли наявності на скромній Тернопільщині чогось подібного. Іноземці, випадково потрапивши в такі місця, теж роти від подиву розкривали.

      А взяти сам Тернопіль? З його унікальним ставом у самому центрі, більш як двома з половиною сотнями пам'яток архітектури та містобудування, природно-заповідним фондом, що становить більше десятої частини всієї площі міста? До того ж не можна не враховувати надзвичайно зручне географічне положення й обласного центру, і регіону в цілому стосовно важливих транспортних магістралей держави. Враховуючи все вищесказане, нам просто гріх не зробити свою область потужною рекреаційною зоною.

«Регіон був визнаний найперспективнішим ще у 80-ті»

      — Але чому тоді про згадані потенційні можливості й перспективи ніколи не велася мова раніше — ні за радянських часів, ні вже після здобуття Україною незалежності?

      — Ви не праві. Ще в першій половині вісімдесятих українськими інститутами — КиївНДІмістобудівництва та Діпроградом — були розроблені на той час єдині та унікальні перспективні схеми розвитку рекреації та туризму всіх 25 регіонів республіки, а також  «Регіональна схема розвитку та розміщення курортів, місць відпочинку та туризму в Україні». Так от, згідно із проведеними тоді дослідженнями, Тернопільщину було визнано однією з найперспективніших областей щодо створення в ній територіальної рекреаційної системи. Підготували науковці і відповідні детальні розробки вже суто для самого регіону. У стратегічному плані його розвитку, складеному моєю групою, повністю враховано і висновки згаданих наукових установ.

      — Що стало поштовхом до розробки вашого проекту?

      — Будучи впродовж багатьох років ректором Тернопільської академії народного господарства, я приділяв цій темі багато уваги. Науковці вузу завжди брали участь у розробці перспективних для області ідей. Відтак розвиток місцевої рекреаційно-туристичної сфери став основою моєї передвиборчої програми як кандидата в народні депутати, а незабаром після виборів я зібрав команду спеціалістів і ми почали працювати. Подібні до розробленого проекти існують зараз в Одесі та Криму, але вони готувалися за старими орієнтирами, ще без врахування ринкових відносин, тому постійно перебувають у стані переробки з усіма відповідними наслідками. Ми ж у значно вигіднішому становищі, бо це як у будівництві — зводити споруду з фундаменту значно легше, ніж перебудовувати готову. На сьогодні теоретична частина справи повністю завершена.

«Психологiчно населення готове, тим більше що це повністю відповідає його ментальності»

      — На чому, окрім природно-історичної бази, грунтується перспективність цієї теорії і що передусім потрібно для її реалізації на практиці?

      — Тернопільщина — традиційно аграрний регіон, де приблизно 70 відсотків населення за своєю ментальністю — селяни, 23 — інтелігенція і лише 7 — робочий клас. Через елементарну відсутність останнього і виявилось недоцільним спорудження в області промислових гігантів. Штучно організовані й підтримувані за радянських часів, вони виявились абсолютно неконкурентоспроможними після переходу до ринкової  економіки, і не в останню чергу — саме через сільський менталітет своїх  трудових колективів, тому великого промислового майбутнього в області бути не може. Водночас селяни, окрім традиційних професій та спеціальностей, чудово здатні реалізувати себе в дрібному та середньому бізнесі, переробній сфері, побутовому та туристичному обслуговуванні, художніх промислах тощо. Зрештою, психологічна готовність населення до переорієнтації підтверджена спеціальним соціологічним опитуванням, яке проводили фахівці навесні цього року. 85 відсотків респондентів тоді однозначно назвали рекреацію одним із головних економічних напрямків виходу з економічної кризи, а 66 відсотків — шляхом вирішення проблеми безробіття.

      Що ж до практичної реалізації проекту, то насамперед необхідні розуміння і підтримка його місцевими владою і бізнесом. Безперечно, останнім часом обласна державна адміністрація почала приділяти розвитку туризму порівняно більше уваги. Почала, приміром, працювати координаційна рада з питань туризму, налагоджується контроль за діяльністю відповідних структур, затверджені програми розвитку рекреації та туризму в області до 2010-го року (до речі, ми повністю врахували їх у своєму проекті). Однак усе це має здебільшого декларативний характер, практичні  ж кроки влади є досить кволими. Тим часом підраховано, що в разі реалізації розробленого нашою групою проекту бюджет Тернополя міг би сягнути фантастичної, як на сьогодні, цифри — 700 мільйонів гривень, до того ж мали б з'явитися тисячі додаткових робочих місць.

«Тоді нам навіть ніяке розформування не страшне»

      — Олександре Андрійовичу, як тільки заходить мова про туристичні перспективи, відразу з'являється залізний контраргумент — де взяти кошти для облаштування належної інфраструктури, от хоча б ремонту й будівництва  доріг до всіх тих наших справді унікальних місць? Ви знаєте відповідь на це запитання?

      — Кошти можна знайти за рахунок внутрішніх та зовнішніх інвестицій. На даний час у нас спостерігається, навпаки, дефіцит об'єктів для їх  вкладення. Зарубіжні інвестори готові вкладати кошти, але їм потрібні, по-перше, гарантії  місцевої влади щодо співпраці, по-друге, наявність грамотного і сучасного бізнес-плану, під який можна з найменшим ризиком виділяти гроші. Прикладом може служити спорудження аквапарку поблизу Тернополя. Як тільки було запропоновано бездоганний бізнес-план щодо цього об'єкта, відразу знайшовся і зарубіжний інвестор, готовий вкласти кілька мільйонів доларів. Інший приклад — спорудження першого в регіоні п'ятизіркового готелю фірмою «Караван». Через непорозуміння місто втратило значну кількість високооплачуваних робочих місць, а бюджет — значні кошти. Одним із потужних джерел зовнішніх надходжень  є зарубіжні гранти. На жаль, Тернопіль займає останнє місце з-поміж обласних центрів за цим видом діяльності.

      Що стосується внутрішніх інвестицій, то тільки через Western Union минулого року в область надійшло від заробітчан близько одного мільйона доларів, які майже не осіли в банках, а залишились на руках готівкою. Через відсутність гарантованої регіональної політики величезні суми залишаються «в панчохах», тобто в тіні.

      — Наостанок — запитання, пов'язане з дуже болючою для жителів Тернопільщини можливістю розформування області. Запропонований вами проект розвитку регіону передбачає таку сумну перспективу, чи він нею перекреслюється?

      — Якщо Тернопіль, згідно з проектом, стане центром потужної рекреаційно-туристичної зони, то наявність чи не наявність у нього статусу обласного центру вже не матиме суттєвого значення, тобто можливе розформування регіону не стане на заваді його швидкому й успішному розвитку. В Тернопільщини немає альтернативи розвитку, тож рано чи пізно ринок сам усе відрегулює і розставить по своїх місцях. Інша справа, що «пізно» потягне за собою цілу купу проблем та матеріальних і моральних втрат. То навіщо ж їх допускати?

      До речі, у Верховній Раді  створено міжфракційне депутатське об'єднання для підтримки розвитку вітчизняної туристичної сфери, на яке я покладаю великі надії. Зокрема  і на новий закон про туризм. Тоді й у регіонах буде легше щось змінити.

  • Святе мiсце порожнiм не буває

    Перше, що вражає того, кому пощастить поспiлкуватися з панi Есрою Шакар — її пристойне володiння українською мовою. Усе стане зрозумiлим, якщо скажу, що панi Шакар вiсiм рокiв працювала в посольствi Туреччини в Українi i офiцiйна її посада — аташе з питань культури, туризму та iнформацiї посольства Турецької Республiки в Українi. >>

  • Підкорення Сванетії

    Туризм поєднує в собі і пізнання світу, і спорт, і відпочинок. Отже, може задовольнити смаки й уподобання кожного небайдужого до мандрів. Зважаючи на ветеранський вік більшості учасників нашої подорожі-керівнику групи Володимиру Дімітрюку майже 63, дещо менше Володимиру Грипасю й Олегу Дубині, і лише Михайла Квартюка та Ольгу Давидову можна вважати молодими, — ми мали б обрати останнє. >>

  • Від руїн — до візитки

    Мандрівники, які найбільше цікавляться давніми фортецями та палацами, серед найпривабливіших для себе регіонів однозначно назвуть Тернопілля. Адже за кількістю старовинних замків ця область займає перше місце в державі (тут зосереджено більше третини всіх українських оборонних споруд або їх руїн — 34). >>

  • «У нас таких «туристів» пів-Донбасу!»

    Відомий російський мандрівник, засновник туристичного «Форуму Вінського» Сергій Вінський отримав відмову при спробі в’їхати в Україну. Скандал? Не без того. Формальною причиною видворення Вінського одразу по прибуттю із Москви в аеропорт «Жуляни» стала «не підтверджена мета перебування на території України». >>

  • «Wizz Air Україна» пішла не остаточно?

    Після того, як припинила роботу авіакомпанія «Wizz Air Україна», у наших мандрівників помітно звузилося поле для маневру — вже не так просто знайти дешеві варіанти мандрівок у Європу. Доводиться або платити більше, або пересідати на автобуси, або шукати точки вильоту в сусідніх країнах — Польщі, Словаччині, Молдові тощо. Але, як виявилося, припинення діяльності «Wizz Air Україна» не є остаточним. >>

  • «Олл інклюзив» для терориста

    Красиво жити хочуть терористи не лише «ДНР». У другому за кількістю населення місті Іраку — Мосул, яке торік перейшло під контроль джихадистів із терористичного угруповання «Ісламська держава Іраку та Леванту», на початку травня відкрився після реконструкції розкішний готель Waritheen (стара назва — Ninawa International Hotel). >>