Москва сльозам таки не вірить

Нічого на Ібаньєса кивати...

      Це так просто — усе списати на «антидинамівські» суддівські помилки та фатальність останніх хвилин. Але це буде ще одним кроком назад, адже непоміченими залишаться справжні, суто ігрові причини третьої поспіль гостьової поразки «Динамо» в груповому турнірі Ліги чемпіонів. У Мілані, Лондоні й Москві київська команда програла, демонструючи моментами кращі зразки футболу Лобановського. З одного боку — колективні швидкість і мислення, які змушують навіть гідного суперника відступати. А з іншого — традиційний відкат назад після забитого м'яча. Чистого утримання рахунку 2:2, щоправда, цього разу не було, але частка передач м'яча поперек поля і назад усе ж збільшилася. І це призводить до негативних наслідків. Бо сьогоднішні виконавці «Динамо» поступаються своїм славетним попередникам 70-80-х років минулого століття у техніці роботи з м'ячем та навіть у виборі позиції. І ще одна відмінність: Валерій Лобановський ніколи категорично не заявив би про помилку арбітра.

      Не думаю, що оцінки епізоду на 89-й хвилині (коли Паркс боровся «на другому поверсі» з Шовковським) вiдрізнятимуться лише приналежністю симпатій до різних команд. І наш голкіпер, і чорношкірий форвард «Локо», який щойно вийшов на заміну, одночасно йшли на «повітряний» м'яч. Так, Сашко «снарядом» начебто заволодів, але ж політ обох гравців тривав, і їх зіткнення було неминучим, тобто ігровим. Краще подивитися на це ширше і поставити питання, де були захисники, які за мить до того дозволили Євсєєву зробити навіс, а костаріканцю — піти в боротьбу без опіки. І чому гравець господарів першим зорієнтувався у ситуації, перебуваючи в оточенні кількох суперників.

      Звичайно, тренери завжди делікатно стверджують, що «програла вся команда», бо попереду — не один матч, і треба турбуватися про моральний стан гравців. Та нам нічого не заважає визнати, що Юрію Дмитруліну та Горану Сабличу необхідно добре поміркувати над своїм рівнем. Численні фоли і втрати позиції — недолiки хорвата, досвідчений же Дмитрулін дивує великою кількістю (як для матчу такого рівня) випадків, коли він віддає м'яча супернику, не відчуваючи ніякого тиску. А те, як Юрій «втрачав» Максима Бузнікіна в епізодах з першим голом і пенальті, може бути прикладом для захисників, як не потрібно грати.

      До речі, форвард москвичів відверто визнав після матчу, що наш гравець його не збив, а лише зачепив у штрафному майданчику на останніх хвилинах першого тайму. Тобто йдеться не про навмисне порушення правил, а відсутність чистоти у відборі м'яча, що також входить у поняття «футбольне мистецтво». Але водночас треба визнати й те, що арбітр Ібаньєс двічі не зреагував на більш очевидні, хоча і теж спірні, «контакти» киян із господарями поля, які падали на газон.

У «паровозі» було менше збоїв, ніж у «Динамо-машині»

      Є ще одне футбольне правило: щоб перемогти рівного собі на чужому полі, треба бути не на одну, а на дві голови вищим. За визнанням самих москвичів, їм було важче грати саме з «Динамо», а не з «Інтером» чи «Арсеналом». Чудовими в окремих моментах були Белькевич і Гіоане, Гусєв і Рінкон, навіть Шацьких. Голи Валентина та Максима були просто блискучі за виконавською майстерністю. Але ж, скажімо, на початку гри узбецький легіонер укотре продемонстрував і свій мінус — неякісний прийом м'яча, який завадив йому вийти сам на сам з Овчинниковим. Такі ж хиби у цьому елементі техніки були й у ще кількох гравців у білих футболках. А це — зайва боротьба і витрачені сили.

      Не будемо забувати, що й у «Локомотива» негативне врівноважувалося позитивним, і навпаки. Класний матч Бузнікіна і не зовсім для Лоськова. А момент, коли Шацьких ефектно бив у дальній кут, звільнившись від опіки у штрафному майданчику господарів, а «Бос» у неймовірному стрибку зреагував, ще раз свідчить про відповідність кваліфікованості москвичів і киян.

      Шальки терезів у цьому матчі могла схилити перевага бодай на дещицю в якомусь компоненті гри. Так і сталося — у команди Юрія Сьоміна не було великої різниці в рівні дій різних ланок. Це був збалансований колектив із кращим на сьогоднішній день гравцем на кожній позиції. У «Динамо» ж через травми Федорова і Нанні (Гусин та Чернат уже давно поза грою) не було великого вибору. І це позначилося передусім на надійності захисту. Тому визначальним, на мій погляд, у результаті стало те, що в оборонних діях команда виглядала значно гірше, ніж при організації атак.

До наступного раунду вийдуть Київ і Москва?

      І все ж загалом хочеться підкреслити: «Локомотив» і «Динамо» показали позавчора футбол, гідний наступного раунду Ліги чемпіонів. Перед грою в Москві Юрій Сьомін якраз так і казав: було б чудово, якби навесні у «плей-оф» грали його команда та Михайличенкова. Для цього москвичам треба в останньому «груповому» турі йти на подвиг у Лондоні , де їх влаштує нічия. Тоді як киянам достатньо просто показати свою типову для домашніх матчів цього циклу гру й перемогти «Інтер» на полі НСК «Олімпійський» 10 грудня. Нічия ж не дає навіть шансів на продовження виступів у Кубку УЄФА. Єдина проблемність у тому, щоб дві команди зі Східної Європи дружно обійшли на фініші визнаних, але вже наполовину битих ними фаворитів групи, — це двотижневий ігровий вакуум. Збори ж в Іспанії та Італії й контрольні поєдинки не забезпечать такої бойової підготовки, як у того ж «Інтера», який вже найближчого уїк-енду грає з «Ювентусом».

ПІСЛЯМОВА

Олексій Михайличенко, тренер «Динамо»:

      — Дві команди билися за перемогу до кінця. Обидві могли перемогти, але грати у меншості важко. Можна розбирати дії гравців, але дуже шкода, коли забивають такі голи, як останній. У тому, що ми пропускали на останніх хвилинах у Мілані та Лондоні, була закономірність — десь не вистачило сил і концентрації. Але такі м'ячі [як сьогодні]! Про який «фейр-плей» може йтися?

      Юрій Дмитрулін багато пропустив у підготовці і сьогодні справді демонстрував не кращу гру. Але на полі ніхто не уникнув помилок. Просто є хиби, які були більш помітними, бо призвели до голів у наші ворота. Але не треба шукати винного, адже ми мали ще більше моментів для взяття воріт, ніж у Києві, — підвела реалізація.

Юрій Сьомін, тренер «Локомотива»:

      — Це був дуже цікавий матч для уболівальників. Це подарунок усім їм за підтримку впродовж усього сезону. Цю зустріч хотілося дивитися ще й ще — були присутні великі швидкості, продумані комбінації та багато гольових моментів. Нічия нікому, фактично, нічого не давала, тому було так цікаво.

      Щодо третього гола, то як можна коментувати вирішальний м'яч? Була боротьба у повітрі, після чого м'яч відскочив до нашого нападаючого і потрапив у сітку. Ми залишимо Паркса в команді — він молодий хлопець з чудовими перспективами.