Пекар-ветеран

      Василь Мархвінський зі Львова - пекар із 30-річним стажем, можна сказати, справжній ветеран. Тоді, у далекому 1976 році, він почав вчитися своїй справі в училищі хлібопекарської промисловості й зараз каже, що вибрав «хлібний» фах інтуїтивно, але ніколи не шкодував за тим першим кроком вибору професії. «Знаєте, які раніше були печі у кондитерському? Тунельні, - ділиться минулим Василь Мархвінський. - Хліб закладали у піч на бритванці на довгій, майже триметровій лопаті. Її ще підняти треба було... Тому тільки після трирічної практики, додаткових іспитів мені доручили працю біля печі. Не робота була, а пекло ! Уявляєте, по 1 300-1 400 кілограмів продукції випікав за зміну. Дуже пекло, тому обмотував руки ганчірками i перекидав тістові заготовки з краю печі на середину. Сам піч розпалював, рукою визначав температуру. Нині все - набагато легше. Закладаєш у ротаційну піч цілий візок заготовок, виставляєш на приладах потрібну температуру - і тільки стежиш за тим, щоб вчасно витягти випічку».

      Досвідченому пекарю нині також треба не прогавити момент виймання коржів із печі. Адже іноді доводиться закладати в піч коржі для випічки різних тортів, де час випічки - різний. Утім досвідчене око Василя Мархвінського не помиляється. Та не тільки ці складові - запорука успіху якісного продукту. До випікання хліба Василь Мархвінський готується по-особливому. Вiн випікає хліб навіть удома. Причому обов'язково перед початком роботи визначає борошно на вміст клейковини: трошки води, борошна і перевіряє заміс на пружність. Якщо такої властивості немає - хліб буде «забитим». Утім у Мархвінських такої проблеми не виникає. Адже мають своє зерно, яке потім мелють на млині на борошно. Причому мелють стільки борошна, щоб вистачало на випічку, щоб не залежувалося. І так на рік, як врожай пшениці сягає тонни, вистачає для всієї родини домашнього хліба, термін зберігання якого, між іншим, півтора-два тижні! Недаремно кажуть: яка пшениця - така й паляниця ! А рецепт приготування хлібин-пательників простий: борошно, сіль, цукор, дріжджі, кип'ячене молоко, олія з базару.

      «Як правило, випікаємо хліб-пательник висотою 20-25 сантиметрів та пироги з гречкою у батьків дружини в селі Судова Вишня, - розповідає пекар. - Причому починаємо готуватися звечора. Заготовляємо опару, обов'язково на домашньому молоці. Прокидаємося разом із дружиною Анною о четвертій ранку - і до роботи ! Причому закриваємо двері, щоб ніхто не заходив, і не відходимо від печі аж до часу, коли виймаємо хліб. До речі, за тих кілька годин багато дров йде, зате хліб виходить - словами не опишеш! Важливо, щоб у перші 15 хвилин хліб не припікся, перевіряємо, чи зарум'янився. Якщо раптом температура завелика - накриваємо хлібини змоченим пергаментним папером. Головне, щоб хліб дістав скоринку - тоді вже точно не пригорить. Так до дев'ятої ранку дістаємо з печі шість півметрових хлібин і два пироги з гречкою. Тоді й гостей можна кликати до хати!»