Із російського ринку ми так просто не підемо

      Найгучніша останніми днями тема щодо ситуації навколо Ан-70 обростає новими подробицями. Цей транспортний літак розробили в державному конструкторському бюро імені Антонова, а перший політ було здійснено в 1994 році. Нагадаємо, ця машина забезпечує перевезення 35 тонн вантажу на відстань 3800 кілометрів. Можливість експлуатації з бетонних і грунтових злітно-посадкових майданчиків завдовжки 1300 метрів дає змогу використовувати його на всій аеродромній мережі СНД. 5 лютого 2004 року Верховна Рада затвердила загальнодержавну програму створення військово-транспортного літака Ан-70 і його закупівлі за державним оборонним замовленням. У програмі передбачалася участь російських спеціалістів. Проте з російського боку з того часу багато разів заявляли про небажання продовжувати цей спільний проект. Незважаючи на це, у вересні минулого року Президент Віктор Ющенко доручив Кабінету Міністрів вжити заходів для завершення випробувань, налагодження серійного виробництва і прийняття на озброєння військово-транспортного літака Ан-70, і уряд виділив під цю програму додаткові кошти.

«Так» чи «ні» не говорити...

      У російських ЗМІ про цей українсько-російський проект пишуть, м'яко кажучи, досить стримано. Зокрема, нагадують, що до 2006 року було побудовано три Ан-70 для випробувань, а в Росії жодного, навіть дослідного літака досі не побудували і що сьогодні лише київський завод «Авіант» складає перші п'ять серійних машин. На думку багатьох експертів, зокрема заступника директора Центру аналізу стратегій і технологій Костянтина Макієнка, який дав інтерв'ю радіостанції «Эхо Москвы» , заяви про вихід Росії з проекту викликані політичними міркуваннями. За словами пана Макієнка, конфронтація з низки питань, яка посилюється, підштовхнула Кремль знайти ще одну «точку тиску» на Київ. Саме така налаштованість проглядається в словах представника Військово- промислової комісії при уряді Владислава Путиліна, який днями, за повідомленням ІТАР-ТАКС, заявив: «Потреби в такому літаку на сьогодні для збройних сил невеликі, якщо не сказати гірше». «На проект впливають і не найкращі політичні відносини між обома країнами».

      Остаточної визначеності щодо припинення співпраці в цьому проекті й досі немає, незважаючи на рішучі заяви міністра оборони Росії Сергія Іванова та Надзвичайного і Повноважного Посла РФ в Україні Віктора Черномирдіна, що, мовляв, їхній країні цей літак не потрібний ні з якого боку. На такі твердження російських високопосадовців відповів міністр промислової політики України Володимир Шандра. Він наголосив: «Ми просимо в Росії, щоб вона офіційно визначилася шляхом підписання офіційного документа: або вона в проекті, або вона вийшла з проекту, тому що заяви - це не солідно». Наприкінці минулого тижня перший заступник міністра промислової політики України Олег Уруський на прес-конференції в Києві повідомив, що Росія офіційно не подавала заявку про вихід із проекту щодо створення військово-транспортного літака Ан-70. За його словами, для того, щоб вийти з проекту стосовно Ан-70, російська сторона повинна офіційно за 60 днів повідомити про це українську.

      Головним противником Ан-70 виступив головком російських ВПС Володимир Михайлов. Він послався на низку недоліків, які виявилися під час випробувань літака. Йдеться буцімто про такі характеристики, які впливають на безпеку польотів. Головком навіть заявив, що військово-повітряні сили РФ не планують приймати цю машину на озброєння, тому що Ан-70 - досить дорога і непотрібна для нас річ». Ще один закид пана Михайлова - мовляв, літак вийшов за межі визначених на початку проекту характеристик: висотно-швидкісних та вантажопідйомних. Просування літака на ринок значно уповільнилося через негативні оцінки з боку росіян. Скажімо, минулого року під час поставок до Чехії Москва в рахунок державного боргу замінила заплановані раніше три Ан-70 на три Іл-76МФ. За словами пана Михайлова, Іл-76 - «такий самий транспортувальник, тільки кращий». Саме цією машиною, на яку роблять ставку російські ВПС, тепер займається Воронезьке авіаційно-будівне об'єднання (ВАБО). Утім ця інформація виглядає аж надто оптимістично, якщо врахувати, що наприкінці минулого року глава уряду РФ Михайло Фрадков, власне кажучи, виніс «смертний» вирок вітчизняному літакобудуванню. «Ми програли конкурентну боротьбу «Боїнгу», і це необхідно визнати», - процитував російського прем'єра nacbez. ru.Потім «Інтерфакс-Центр» поширив повідомлення, що гендиректор ВАБО склав із себе повноваження, що начебто пов'язувалося з критикою пана Фрадкова.

      Не можна виключати, що відтоді у воронезьких авіабудівників стався прорив і їхні справи пішли вгору, проте важко не зважати на те, що ця галузь у Росії перейшла в руки здебільшого приватних власників, які активно налагоджують контакти із західними авіабудівними компаніями на кшталт Boeing, Airbus. На серйозні проблеми в експлуатації сучасної російської авіатехніки звертав увагу, з-поміж іншого, голова Торгово-промислової палати РФ Євген Примаков. А глава Мінекономрозвитку Герман Греф, за свідченням журналу «Эксперт», коли виходив із наради, присвяченої ситуації в російському авіапромі, зазначив: «У мене склалося відчуття повної безнадії. Про який 2006 рік може йтися, якщо до цього часу на ринку не буде наших літаків?» За цих обставин, за словами пана Грефа, уряд буде вимушений знизити мито на літаки іноземного складання, які закуповує російська сторона.

      За такого стану справ дивно було б не враховувати позицію іншого гравця на світовому авіабудівному ринку - АНТК імені Антонова. Багато експертів застерігають: не слід переоцінювати заяви деяких російських високопосадовців щодо неперспективності проекту створення літака Ан-70. Як наголосив міністр промислової політики Володимир Шандра, висловлювання Сергія Іванова не корелюється з думкою російських конструкторів. На цьому наголосив також заступник генерального конструктора АНТК імені Антонова Олександр Ківа, коментуючи на прохання «УМ» ситуацію навколо проекту Ан-70. «У Росії є сотні спеціалістів, які стверджують, що цей літак виконує поставлені перед ним вимоги і досягнув параметрів, яких не досягнув жоден інший літак. Що ж до публікацій про Ан-70, які поширюються сьогодні в ЗМІ сусідньої держави, то їх тональність не є випадковістю. Російська авіаційна промисловість, в основному, приватизована. Відповідно, на цих підприємствах беруть гору бізнес-інтереси їхніх власників, - зазначив він. - Частина промислових груп, які опікуються авіабізнесом, є контрагентами Airbus та інших компаній. Отож там мають на меті укладання контрактів із цими компаніями і «прибирання» конкурентів. Ясна річ, що ці промислові групи не обстоюватимуть інтереси Ан-70».

«Йому немає аналогів у світі»

      Якщо співпраця над Ан-70 Москву більше не цікавить, то про це слід сказати відверто, щоб вирішити всі фінансові питання. На цьому наголосив міністр оборони Анатолій Гриценко. За його словами, позиція затягування і, відповідно, блокування проекту є нечесною. Важливо, щоб «розлучення», яким погрожує російська сторона, якщо воно стане реальністю, відбувалося в максимально цивілізованій формі. Раніше малося на увазі, що Росія проінвестує створення нового літака на 72 відсотки, а Україна - на 28. Фактично російська сторона вклала в реалізацію проекту лише одну десяту суми, яка була потрібна, заборгувавши розробникам понад 48 мільйонів доларів. У Москві нібито пропонують погасити цю заборгованість, як повідомляють «Подробности», іншими моделями літаків. Крім того, у ЗМІ з'явилася інформація, що росіяни виставили свою «ціну» виходу з проекту, а саме: повернення Україною вкладених росіянами коштів. А ще передбачається, нібито в росіян як співвласників є своя позиція щодо права на технічну документацію проекту.

      Утім якою б сумною не була ця «бухгалтерія», офіційний Київ дав зрозуміти, що не виключає варіанта, коли Ан-70 добудовуватиме з іншим партнером. Ще восени минулого року жаль з приводу того, що такий партнер поки що відсутній, прозвучав у висловлюваннях на той час радника Президента, а нині виконуючого обов'язки секретаря РНБО Володимира Горбуліна. Він заявив, що вважає головною причиною провалу проекту Ан-70 на європейському ринку відсутність кооперації із західними компаніями. Вже у квітні цього року міністр економіки Арсеній Яценюк не виключив, що потенційними партнерами з реалізації цього проекту можуть виступити компанії «Боїнг» і «Аеробус».

      У цьому році наше Міноборони має отримати під своє замовлення два літаки Ан-70, а всього, за інформацією урядового порталу, до 2010 року ДП МО «Українська транспортна компанія» планує придбати 10 вітчизняних літаків Ан-70, причому ціна одного такого літака, модифікованого під стандарти НАТО, становить 48 мільйонів доларів. «Цей сектор вантажних перевезень у форматі як Ан-70 не має аналогів у світі, - наголосив керівник компанії Віталій Попов. - Це краще, що є у світі». Тоді ж, підбадьорений схвальними відгуками, завод «Авіант» висловився за вихід Росії з проекту Ан-70, аби зосередитися на залученні до складання цього літака нових інвесторів. Пошуки нових партнерів для роботи над цим проектом уже розпочато. Зокрема, така нагода відбулася минулого місяця, під час міжнародної виставки авіакосмічної техніки «Ila-2006» у Берліні. Тоді міністр промислової політики Володимир Шандра обговорив перспективи співпраці за проектом Ан-70 на базі розробки АНТК імені Антонова з представниками німецького уряду. Водночас міністр зазначив, що питання про подальшу участь Росії в цьому проекті буде винесено на обговорення групи високого рівня в рамках міждержавної комісії Ющенко-Путін.

      Ясна річ, було б неправильно розкачувати човен, поки триває невизначеність із українсько-російським проектом Ан-70. Проте, як видно, свої відповіді на запитання підказують останні події, зокрема, в Криму, де планується провести військові навчання в рамках програми «Партнерство заради миру». Так-от, офіційний Київ, певно, не без участі старо-нового секретаря РНБО, вирішив не гаяти часу і максимально прорахувати всі можливі варіанти реалізації проекту в разі виходу з нього російських колег. Причому пошук нових друзів ведеться як на Заході, так і на Сході. Скажімо, 2 червня керівництво АНТК імені Антонова зустрілося з делегацією військового штабу Європейського Союзу на чолі з генерал-лейтенантом Жаном-Полем Перуччі. Гостям показали літаки Ан цивільного і військового призначення, причому члени делегації сприйняли ініціативу «Антонова» з реалізації запропонованої програми із зацікавленістю.

      Звичайно, є, крім ЄС, інші ринки, зокрема, ті, що розвиваються, і це також враховується в маркетинговій стратегії проекту. Цими днями в Україні з візитом перебуває індійська військова делегація на чолі з командувачем ВПС головним маршалом авіації Шашиндри Пал Тьягі для обговорення питань поглиблення двостороннього військового співробітництва між Україною та Республікою Індія в авіаційній галузі. А взагалі-то, ринків не так уже й багато. Тому, як вважають експерти, й самій Росії було б вигідно продовжити участь у цьому проекті. Зрештою, Україна здатна сама завершити роботу над Ан-70, наголосили в Мінпромполітики кореспонденту УНІАН. Як пояснив співрозмовник, доводити процес до розгляду в судах не варто, оскільки такий розвиток подій передбачає судову тяганину, яка триватиме роками. Тому слід надати перевагу розв'язанню цього питання в рамках комісії Ющенко-Путін.

      Власне, ці стосунки можна було б налагодити в рамках звичайної людської логіки, скажімо, міркуючи таким чином: «Я можу прожити без тебе, причому досить непогано, але разом нам буде краще». Утім сюди вплітаються геополітичні міркування східного сусіда. «Невизначеність, яка тривала вже досить довго, велика заборгованість Росії з проекту - таке ставлення не відповідає тій ролі, яку РФ намагалася грати, - зазначив в інтерв'ю порталу ugmk Володимир Шандра. - Безумовно, нам дуже цікавий ринок Євросоюзу як більш потужний і передбачуваний. Питання сьогодні не постає про вибір... Не дивлячись на різноманітні політичні спекуляції і складності, які час від часу виникають, на кшталт - газового аргументу, односторонніх жорстких обмежень в торгівлі, Росія залишається стратегічним партнером. З російського ринку ми просто так не підемо».