Оголошено розшук: родина!

      Кожна дитина, позбавлена сімейного тепла та затишку, мріє про родину. Однак українці з різних причин не поспішають ощасливити сиріт. За останні шість років - від моменту появи в нашій державі самого поняття «прийомна сім'я» - створено лише 164 дитячі будинки сімейного типу й 192 прийомні сім'ї. Дітей-сиріт можна всиновити або ж взяти на виховання. Прийомні діти залишаються державними, за ними зберігаються пільги й державні гарантії, які передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. На усиновлених дітей державою передбачена одноразова виплата. А на прийомну дитину виплати повинні проводитися щомісячно у розмірі 35 відсотків від двох прожиткових мінімумів дитини відповідного віку, сказала начальник відділу сімейних форм виховання опіки й піклування Держдепартаменту з усиновлення та захисту прав дитини Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту Юлія Скрипнікова. Така цифра чітко прописана в новій постанові Кабінету Міністрів, і більше не повинно виникнути непорозумінь на місцях, як це було раніше у зв'язку з нечіткістю формулювання нормативного документа.

      «Перша причина небажання брати дитину на виховання серед українців - майже повна відсутність інформації, як це можна зробити і куди потрібно звертатися. Друга - нерозуміння з боку співробітників соціальних служб, котрі замість того, щоб допомогти, роблять все навпаки, нерідко просто відмовляють, за власним суб'єктивним поглядом «сподобались - не сподобались», -  зазначає координатор програми «Нова сім'я» громадського центру «Дитина та сім'я» і прийомна мати Марина Михайлова.

      Дуже сповільнює момент входження дитини у сім'ю неймовірна складність в оформленні всіх необхідних документів. Начальник відділу сімейних форм виховання опіки й піклування державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини Юлія Скрипнікова зазначила, що оформлення документів триває місяць-півтора. Водночас прийомні батьки стверджують, що цей процес триває не один рік, а дехто вже впродовж семи років збирає необхідні папірці, і весь цей час без жодної підтримки держави виховує прийомну дитину. Крім цього, деякі довідки, зокрема від нарколога, венеролога та психіатра, платні, що в результаті виливається в чималеньку суму.

      Однак одного бажання виховувати сироту замало, щоб отримати дозвіл називатися прийомною сім'єю, -  потрібно пройти курс навчання у державних центрах соціальних служб сім'ї, дітей та молоді, які є в більшості міст України. Курс навчання триває близько двох тижнів, і за цей період майбутні прийомні батьки вчаться розуміти нерідну дитину, виходити з конфліктних ситуацій, які можуть виникнути в сім'ї, а найголовніше - мають можливість усвідомити, чи готові вони взяти на себе таку відповідальність.

      За сім'єю, якій офіційно довірили державних дітей, закріплюється соціальний працівник, який повинен співпрацювати з родиною, допомагати врегульовувати конфлікти, створювати сприятливий психологічний клімат у сім'ї, слідкувати, щоб не порушувалися права дитини. Однак благі наміри, які покладає держава на соціальні служби, розбиваються об реалії життя - всі соціальні працівники позаштатні, в результаті чого велика плинність кадрів. Прийомні сім'ї не встигають звикати до тих людей, які за ними закріпленні, тому замість ролі друга-психолога соціальні працівники здебільшого виконують роль суб'єктивних наглядачів.

      Прийомні батьки і ті люди, які хочуть ними стати, не втрачають надії, що незабаром усе зміниться на краще. Адже Мінфін передбачив гроші впродовж цього року на створення 500 прийомних сімей, що дозволить знайти домівку двом тисячам сиріт.

Олена БРЕЗІЦЬКА.