«Була така земля» на річці Лючка
Небезпечно оповідати про «місця сили» та «маршрути сили» на шпальтах газет із великим тиражем. По твоїх слідах пройде один правдивий, вірний шукач, проте «ломонуться» двадцять нудьгуючих... На Писаному Камені напишуть «Динамо—forever», на розбитому вівтарі костелу в Бережанах — свої ніякі імена...
Тим паче коли йтиметься про ділянки посиленого поетичного натхнення на українському глобусі.
Адже що б там не казали про кінець Поезії та про безпосередній доступ віртуальної Реальності до мозкових підвалин, а версифікують та віршують ледь не усі, тільки зізнаються в тому одиниці. Хто зловив під час статевого визрівання на свою душу чи там на свою дупу вірус Магічного Слова, в тому ця лихоманка житиме до скону.
Отже, тобі кажуть — хочеш упіймати той самий підлітково-юнацький кайф?.. Бачити Світ — і не бачити світу, битися зосліпу лобом об ялиці й посміхатися зустрічним так, щоб від тебе сахалися, — а Ритм усе дрижатиме довкола тебе зеленкуватою аурою, і за тобою не встигатимуть ані олівець із папером, ані цифровий диктофон, і дуже хотітиметься пити, і зовсім не хотітиметься їсти, і стрибатиме над тобою гострим, хоч Богові голитися, грунем останній автентичний чугайстер чи там цапоногий Пан, що його вже двадцять століть і два дні як урочисто поховали елліни, — твій персональний «Великий Олень Вічного Полювання»...
Хочеш.