Розбиті ночви «культу першості»

      Після того як Нацрада з питань телебачення та радіомовлення заповіла вийти з соціального пакета вітчизняного кабельного оператора «Воля» чотирьом телеканалам, працівникам каналу, який ще рік тому позиціонував себе як «культ першості», перестали виплачувати заробітну платню. Пообурювавшись трохи на сторінках преси через рішення Нацради, керівництво («Ах так?») вирішило перетворити працівників телеканалу на власних рабів. За березень-місяць нинішнього року штатні працівники (журналісти, ведучі, сценаристи, режисери, оператори etc) отримали сорок відсотків заробітної платні. За квітень і травень їм не виплатили ані шеляга.

      Три місяці телевізійники мужньо терпіли цю наругу й мовчки позичали у знайомих гроші на оплату комунальних послуг і на хліб своїм родинам. Напевно, в Києві вже не залишилося жодного телеканалу, газети чи електронного видання, в якому бодай одна людина із журналістської й просто дружньої солідарності не позичила б певну суму колезі з К1.

      Торік я переповідала читачам «УМ» історію про приміщення, в якому розташований нині К1. Кажуть, не так давно тут був іще Будинок культури, приміщення якого орендували відуни й відунки, проводячи колективні сеанси лікувального гіпнозу й заряджаючи дешеві шампуні й одеколони позитивною та животворною енергією. Пригадую, ще й єхидно тоді пожартувала, мовляв, коли якийсь барабашка скине раптом на ведучого ефірну папку, можна буде лікувати забите місце, притуляючись ним до просякнутих позитивними зарядами стін. Як бачимо, стіни не зарадили. От хіба що повітря зберегло якісь цілющі флюїди, інакше, з чого жили б тоді працівники К1?

      Але найпарадоксальніше те, що такого телеканалу — К1 — у природі не існує. Всі без винятку працівники (творчі й технічні), влаштовуючись на роботу, укладали угоду з таким собі ВАТ «Київелектромонтаж» та «ТОВ ТВ плюс Кіно». Пригадую, генеральний продюсер К1 Ганна Безлюдна ще просила журналістів, щоб у своїх публікаціях вони називали цей мовник просто К1 без слова «телеканал».

      Стосовно трудових угод, які підписували працівники, то, за їхніми словами, чи не найбільше в тих угодах акцентувалося на пункті про нерозголошення комерційних таємниць організації-наймача. Кажуть, саме боячись кримінальної відповідальності, більшість із них і «мовчали собі у віхтика», наївно сприймаючи на віру регулярні обіцянки керівництва «от-от виплатити гроші». Про те, що катастрофічну затримку заробітної платні і щоденну брехню керівництва з великою натяжкою можна зарахувати до комерційних таємниць, колектив здогадався лише з'ясувавши, що, пардон, нема вже в кого позичати грошей не те що на хліб, а й на дорогу з роботи додому і навпаки. Тоді й почали пильніше вчитуватися у трудову угоду і знайшли нарешті там пункт про те, що наймач не має права затримувати платню довше, ніж на два тижні.

      Аж після того як на форумі сайту К1 з'явився текст Закону України «Про оплату праці» і почався збір підписів під заявою до прокуратури, рабовласницька політика К1 вже ні для кого не складала таємниці. Деякі зміни, щоправда, сталися. Ганна Безлюдна зібрала перших бунтівників, показала їм пальцем на генерального директора Сергія Затулу (мовляв, подивіться, ось жива людина, яка з вашої вини постане перед судом, якщо ви не заберете своїх заяв!), пообіцяла повністю розрахуватися з працівниками, які негайно звільняться з К1, і поскаржилася на власну тяжку долю.

      Рахувати чужі прибутки — заняття не надто шляхетне. І все ж... Пліткують (наполягаю на слові «пліткують» і підкреслюю, що ця інформація йде не з офіційних джерел! — Авт.), що керівна чолівка К1 за рік існування цієї структури встигла придбати собі «незлецькі» будиночки, зокрема й за кордоном. Уявляєте, як це тяжко! Нерухомість же потребує догляду! А от, скажімо,  журналісти К1 повідвозили своїх дружин із дітьми до бабусь на лободу і проблем не мають!

      Але годі ліричних відступів. Начальство після легких заворушень на каналі, хоч досі і не виплатило грошей звільненим працівникам (серед них, до речі, Вахтанг Кіпіані, та й Микола Вересень, подейкують, давно вже «нагострив лижі»), зате тепер уже не раз на тиждень, а кожного дня обіцяє зарплатню, мовляв, ну завтра вже «вєрняк бабло дамо»! У бухгалтерії, схоже, взагалі автовідповідач стоїть: «Пазванітє завтра!».

      Що тут скажеш! Таємнича медіа-структура існує у місті Київі. Та ж таки Ганна Безлюдна, яка протягом трьох місяців щодня «душевно і чесно» прикрашає макаронними виробами вуха своїх працівників, на їхні спроби дізнатися імена акціонерів та засновків, «б'є себе капцем у груди» і двічі на тиждень каже, що, їй-бо-присій-бо, не знає прізвищ тих людей, а решту днів тижня загадково рече, що не може надати такої інформації.

      Хоча і слону давно відомо, що власником цієї структури є мільярдер Дмитро Фірташ. Він же — формальний співвласник відомого всім «Росукренерго»... Раптом пан Фірташ не знає, що людей, які працюють на двох його телеканалах (К1 та К2) перетворено на рабів, то тепер знатиме. Для цього й існує преса.

      Але найцинічніше, що на сайті К1 у розділі «Вакансії» й досі вивішено оголошення про, так би мовити, «заміщення вакантних посад». Із 24 березня цього року К1, очевидно, втратив юрисконсульта. Тому на це місце шукають людину від двадцяти трьох років із випробувальним терміном 1—3 місяці. Про гроші не йдеться. Зате обіцяють «чудовий колектив, роботу у відомій телекомпанії, досвід і реалізацію свого потенціалу (як прожити на голодний шлунок. — Авт.) та перспективи зростання» (очевидно, після згаданого вище випробувального терміну і вже на іншому місті роботи).

      Із 4 травня К1 шукає когось на посаду системного адміністратора, з 10 травня — прибиральницю, а з 26 травня — сценариста. Особливо мене розчулили вимоги до прибиральниці: «досвід роботи на аналогічній посаді», а також «знання та вміння використовувати мийні засоби» (бояться, щоб «доместосу» у чай не підлила?).

      Ось такий-от, шановні, «культ першості»: «брєд», розбиті ночви і тривалі судові розгляди. Адже, як повідомили «УМ» колишні вже і поки що теперішні працівники К1, своїх заяв із прокуратури вони забирати не збираються.