Війна за правилами
У мене від раку підшлункової залози помер дідусь. Я, хоч і була малою, добре пам'ятаю, як за кілька місяців змарнів цей кремезний чоловік, як нишком плакала моя мама, готуючи йому дієтичний супчик. Як він, стогнучи від нестерпного болю, сидів на лавці під вишнями, відмовляючись повернутися до лікарняної палати, бо там пахло смертю. Як лікарі розводили руками, а дідусь, незважаючи на невтішні прогнози, до останнього вірив, що одужає. І зміг би, напевно, якби медики раніше поставили правильний діагноз і вчасно почали лікування. На жаль, лікарі зрозуміли причини дідусевого нездужання надто пізно — на такій стадії раку його могло б урятувати лише диво. Дива не сталося...