«Сьогодні вже відбувся дуже цікавий чвертьфінальний матч між командами Чехії та Росії. Його результат ви зможете дізнатися з телетрансляції, яка почнеться на нашому каналі о пів на другу ночі». Такий «цікавий», а насправді — знущальний анонс спортивний коментатор телеканалу «Інтер» зробив близько восьмої години вечора. До тієї трансляції лишалося більше п'яти годин, і дочекатися її, звісно, могли тільки найстійкіші та найупертіші фанати. Або ж люди, хворі на безсоння.

Наприкінці минулого тижня глава Мінмолспорту Юрій Павленко ознайомив пресу з концепціями реконструкції НСК «Олімпійський» та будівництва олімпійської бази льодових видів спорту «Олімпійське селище». Проекти, що й казати, для України грандіозні. Однак чи буде кому довести започатковану справу до кінця? Борзов, Федоренко, Булатова, Волков, Цибух, Костенко, Павленко — ця «чудова сімка» встигла відчути себе у незалежній Україні в ролі «спортивних міністрів» із різними туристичними, молодіжними та сімейними «додатками», на кожного припадало в середньому не більше двох років керівництва. Саме відсутність кадрової та концептуальної стабільності у профільному відомстві стала однією з найбільших проблем спортивного розвитку України. Якщо у міністерстві почнуться чергові пертурбації, годі й мріяти про реалізацію претензійної концепції будівництва, розрахованої до 2010 року.

Художня гімнастика, як відомо, — спорт, значною мірою, суб'єктивний. І з огляду на результати кількох попередніх турнірів «художниць», неприємні для українських уболівальників новини зі столиці Білорусі, де завершився черговий етап серії «Гран-прі», несподіваними не стали. Хоча навряд чи у спорті, де програми упродовж сезону не змінюються за складністю, можна вважати нормою різкі злети і падіння представниць «першого ешелону». У призерах нерідко опинялися спортсменки з другої десятки рейтингу, і тенденція при цьому була стабільною: медалі їм діставалися за рахунок відсування від п'єдесталу українок.

Ось і завершився у Ризі 17-денний марафон під назвою 70-й чемпіонат світу з хокею. Чемпіони світу-2005 — чехи — передали трон новим королям — шведам, без питань поступившись їм у фінальному матчі. Востаннє «Тре крунур» вигравали золоті медалі світових першостей аж у 1998 році, а загалом цей титул на чемпіонатах світу для «жовто-синіх» восьмий. При цьому збірна Швеції увійшла в історію хокею як перша команда, що за один рік виграла і Олімпійські ігри, і «мундіаль».
Склад учасників своєрідного «фіналу чотирьох» на ЧС-2006 можна назвати закономірним, оскільки до півфінальної стадії пробилися збірні, що посідають перші чотири місця у рейтингу Міжнародної федерації хокею: Швеція, Чехія, Канада й Фінляндія. Найтитулованішими в цій компанії є канадці — вони 17-разові чемпіони світу й 7-разові переможці Олімпійських ігор. У шведської національної команди таких титулів було сім і два відповідно, у чехів — п’ять і один (до цього можна додати шість титулів ще об’єднаної Чехословаччини), фіни лише раз вигравали світову першість.
Доволі високі ціни на квитки дещо налякали глядачів, і десятитисячна «Рига Арена» в останні два дні турніру повністю була заповнена лише на вирішальній грі. Що й не дивно, адже за перепустку на півфінали й зустріч за третє місце в залежності від розташування трибуни треба було викласти від 35 до 78 латів (1 лат = 10 гривень), а на фінал — від 75 до 123 латів.