«Я із древнішого роду, бо я — полтавський мужик»
Думаємо, ніхто не стане заперечувати категоричним рядкам із відомого вірша Василя Симоненка, винесеним у заголовок, бо що там не кажіть, а родоводи простолюду справді не менш древні від найдревніших благородних династій. Та перед наступним питанням, яке напрошується саме собою, довелось би спасувати, либонь, і поетові, і будь-якому іншому мешканцеві села чи виходцеві з нього: а скільки колін «древнішого» власного роду ви можете назвати? Зазвичай нитка обірветься на іменах прадідів, ще одиниці спроможуться сказати, як звали прапрадіда — та й усе. Проте сьогодні історією і походженням своєї сім'ї цікавляться дедалі більше людей, намагаючись відновити власну історичну пам'ять, але не знають, що і де шукати. За таких обставин фундаментальна монографія вінничанина Юрія Легуна «Генеалогія селян Подільської губернії: джерела», яка виросла з докторської дисертаційної праці, може стати настільною книгою пошуковців не тільки з Поділля. Унікальна вже постановка питання, адже досі вітчизняна наука обходила цей предмет дослідження мовчанням. Та про це краще спитати у самого автора.