Принаймні 300 дітей-сиріт із Києва вже знають, у якому наряді підуть на випускний бал — днями вони отримали вечірні сукні та костюми до найважливішого шкільного свята, кошти на які виділила київська влада у рамках програми «Турбота». Цьогорічні випускники столичних інтернатів (серед них — також курсанти-сироти з Київського військового ліцею імені Івана Богуна) свою святкову вдяганку — сукні, костюми та взуття — несли додому просто з мерії, де для юнаків та дівчат влаштували святковий прийом — із концертом та накритим столом. Київська влада цьогоріч на придбання костюмів виділила 130 тисяч гривень — свій наряд, до речі, отримають усі столичні випускники-сироти. Ця добра традиція, повідомляє прес-служба КМДА, підтримується у столиці вже 15 років. Глава Київського дитячого фонду (а саме він став засновником цієї акції) Ніна Семенюк розповіла, що костюми для хлопчиків замовляли від Михайла Вороніна. Із дівчатками було набагато складніше — кожна з них із дитинства мріяла про якесь конкретне плаття. Втілити їхню мрію допомогла фірма «Юнона», зазначила Нiна. Купили молодим людям також і взуття — його на суму 5 тисяч гривень подарувала фірма «Монарх». Майже кожний випускник задовго до вручення мав можливість вибрати собі фасон святкового вбрання або й навіть приміряти його. Тому костюми й сукні сиротам видавалися усі різні, і на кожному значилася бірочка з іменем та прізвищем майбутнього власника, повідомляє сайт «Кияни». За словами організаторів свята, приблизна ціна кожного костюма — 250—300 гривень, яких у сиріт та їхніх опікунів, звичайно, немає.
Із останнім дзвоником дітей привітав секретар Київради Олесь Довгий. Він побажав їм зробити правильний вибір, адже попереду — вступ у вищі навчальні заклади. «Ті діти-сироти, які вступають на перший курс, одержують щомісячну доплату в розмірі 100 гривень. Це тільки перші кроки й тільки мала частина тієї роботи, що перед нами стоїть», — розповів Олесь Довгий. Окрім того, заступник Черновецького пообіцяв, що мерія найближчим часом виділить для дітей-сиріт 80 квартир, тобто 3,5 тисячі метрів житла. І висловив побажання, щоб кількість житлових метрів дедалі збільшувалась, а кількість дітей, які потребують допомоги, навпаки, ставала меншою.